Ігор та Наталя сімʼя медиків. Коли почалась війна, стали військовими. З початком просування окупантів нашою землею, прийшли на пункт збору, сказали що вони медики, а саме медиків завжди катастрофічно бракувало.
З 26 лютого були на передових позиціях.
"Я жінка, я маю дітей, я хочу жити, хочу щоб жили мої діти, але я хочу щоб моя Україна була вільною, щоб ніяка нечисть сюди навіть ногою не ступала", - розповідає Наталя.
Вона завжди в скрутну хвилину пам'ятала, заради чого пішла боронити батьківщину і ніколи ніяких сумнівів для чого це робить - не було. Навіть коли над головою свистіли снаряди подружжя допомагали людям там, куди не їхала швидка.
"Тут поцілювали у цивільні будинки. Якщо не я, то хто? Бігли до будинків куди були влучання, питали чи є поранені, після кожного обстрілу, переконувались в тому що всім пораненим надали першу допомогу й відправляли до лікарень", - згадує Ігор.
Наталя й Ігор були одними з перших, хто прийшов на допомогу після страшного бомбардування рашистами 13 березня гуртожитку на ЗАЗі. Цей день залишиться в пам'яті назавжди. Тут вони й отримали своє бойове хрещення. Літак загарбників скинув 6 авіабомб, 2 з котрих влучили в будівлю. Декілька хвилин після нальоту і вони вже рятують життя людей.
"Укриття було повністю завалене, розкопували та діставали звідти людей, багато з яких були з поломаними кінцівками. З другого поверху, евакуювали паралізованого діда, ще була жіночка, котра стрибнула з 2 поверху, наші хлопці її ловили, вона впала на нашого бійця. Трохи далі все вже палало, тож хлопцям доводилось в диму відшукувати людей та виводити тих, хто були живі".
Ділячись своїми спогадами Наталя каже, що після того як будинок загорівся, там знаходились люди, вони були перелякані, кричали, їх треба було виводити.
"Так як світла не було, ми наділи ліхтарики і шукали всіх людей, що зостались, добре хоч діти були у сховищі, вивели звідси 16 чоловік. Там все було в диму та в вогні, дихати було не можливо", - розповідає Наталя.
Подружжя багато чому навчились під час війни. Добре розуміють, що правильно та швидко надана первинна допомога це високі шанси на врятоване життя. Кульових поранень було досить мало, найбільшу загрозу становлять уламки від мін та снарядів. Це дуже серйозні порання, котрі потребують переливання крові. 93% людей котрі загинули – це від втрати крові, чи не правильно наданої первинної допомоги. Нажаль в той час з цим були проблеми. Зараз однією з наших цілей є курси по тактичній медицині, аби навчити якомога більше людей зупиняти кровотечі та надати первинну допомогу.
