24 серпня громадяни нашої країни відзначать важливе державне свято – День Незалежності України. А 23 серпня – День Державного прапора. У 2022 році ми відзначаємо 31 рік Незалежності і щороку цей день сповнений патріотичним настроєм.
Цьогоріч Україна відзначатиме річницю своєї Незалежності у складних умовах війни. MYNIZHYN.com дізнавався у жителів та гостей нашого міста, чи змінилось у них відношення до цього свята в період війни? Чи планують ніжинці його святкувати і як?
Детальніше у матеріалі.
Олеся Кожубій: раніше в мене відношення було до цього свята таке: класно, що ми незалежна держава і чудово, що є додатковий вихідний! Але зараз… дуже бережливо відносишся, як до цього свята так і до своєї пораненої рашистами країни, розуміючи всю цінність і сутність Незалежності! Святкувати не буду, бо не танцюється…
Анатолій Лінник: для мене День Незалежності завжди був величним і важливим державним святом. Хоч я більше сприймав його як Відновлення Незалежності України. Російсько-українська війна вкотре довела, що свободу і незалежність країни постійно потрібно відстоювати і виборювати, яку б ціну за це не потрібно було платити. Ми живемо зараз в історичний час, коли стоїть питання чи буде наша Україна як держава взагалі. І в даний час я особосто сприймаю незалежність України як головну умову нашого життя взагалі.
Аліна Кандзюба: я зараз на очному навчанні, а у зв'язку зі специфікою навчання вихід у місто обмежений, тому буду святкувати лише у разі, якщо керівництво вирішить влаштувати концерт. Тоді я візьму у ньому участь, буде патріотична програма. А якщо ні, то в цей день у мене день народження молодшої сестри. Я просто привітаю її і згадаю про те, що за важливий день- 24 серпня. А свято це стало більш значущим, адже те, що відбувається зараз нагадало, якою ціною досягається свобода. Під час війни я написала не один вірш про це. Русло творчості взагалі змінилось, з російської я повністю перейшла на українську.
Єлизавета Загородня: для мене День Незалежності - особливе Державне свято. Коли наша ненька здобула своє право на Незалежність, мені було всього лише 4 роки. Тобто згадати якісь події стосовно цього, звісно, я не можу. Ще зі школи нас вчили любити Україну, адже це наша Батьківщина. Пам’ятаю, як йшла до першого класу і на першій сторінці "Букваря" був вірш, який мені дуже сподобався і який я пам’ятаю до цього часу:
Україна – рідний край. Поле, річка, синій гай.
Любо стежкою іти. Тут живемо я і ти.
Чи змінилося відношення до цього свята у період війни? Думаю, що так. Я стала його любити ще більше! Ми завжди виборювали свою Незалежність та свободу. Цього разу Перемога теж буде наша, навіть немає сумнівів.
"Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава І воля святая!"
Так вийшло, на жаль, що в цьому році нам довелося боронити велику частину нашої України від окупантів, відстоювати своє право свободи та Незалежності. Гордість за нашу Державу, за наших Захисників наповнює серце і підіймає дух! Українці найкращі люди! І ми це довели, об’єднавшись проти ворога. Якось по-особливому я ніколи не святкувала День Незалежності, була кожного року на роботі. Ввечері завжди їли піцу із дітьми. Проте, цього року обов’язково одягну вишиванку, яку мені на початку літа вишила подруга Альона та пройдусь до площі міста разом із дітьми. З цього року тепер це свято буде нагадувати про пережиті події… Вірю в Україну, вірю в ЗСУ, вірю в Перемогу!
Олександр Желіба: ставлення до свята не змінилося. Ще у 1990х рр., будучи членом Народного руху України , разом з колегами "били у дзвони", про важливість розбудови держави, армії, мови, віри та небезпеку від Росії. Люди не вірили. Тепер просто відчув, що кількість українства збільшилася - біда відкрила очі. Свято - це вихідний, відпочинок. Не до того зараз. Буду "відзначати" своєю працею на робочому місці.
Тетяна Ярова: відношення до свята не змінилось, а набуло більш свідомого і глибшого значення. Цей рік свято з невимовним болем, зі сльозами, але з великою вірою в нашу Перемогу і гордістю за ЗСУ! Найкраще святкування - допомога нашим бійцям. Напередодні зберу тривожну валізку, бо хтозна, які чекати подаруночки від "сусідів".
Тетяна Рибас: Тепер я чітко розумію, що таке Незалежність, але нам ще "пахать і пахать", щоб стати незалежними не тільки від русні, але й від своїх корупціонерів. Тому, поки що святкувати за рано...
Вікторія Горнова: відношення не змінилося. Це важливе свято для мене і, гадаю, для всіх українців. Цього року ми відзначаємо 31 рік з моменту, як зняли кайдани та стали вільними від Радянського Союзу. Це гордість, адже наш народ дійсно вільний і незалежний. У нас є своя точка зору, свої амбіції та територія яку наразі потрібно обороняти! Цьогоріч я думаю, ніякого параду не буде і вважаю, що це правильно. Бо, як ми знаємо, ворог підступний і може зробити що завгодно. Буду "святкувати" на роботі. Слава Україні та нашим захисникам і захисницям! Не забувайте донатити на ЗСУ, адже будь-яка допомога наближає нас до Перемоги!
Ніжинці Володимир Хоминець та Олександр Костирко говорять, що в цей день будуть працювати: Хоминець каже: як завжди - на городі, Костирко – говорить: свято на роботi, чергую.
Сергій Чечин: відношення до свята зовсім не змінилося! Хіба що відчувається емоційне збурення як і загалом у нашому суспільстві: плекав нас біль за долю України, зростив нас гнів і лють на ворогів! У день Незалежності планую бути у зоні бойових дій на Південному напрямку! Слава Україні!
А ще дівчина з Ніжина, Аліна Кандзюба надіслала нам один зі своїх віршів, написаних під час війни:
Давай зустрінемось у полі,
Коли закінчиться війна.
І переживши стільки болю,
Між нами рухне вщент стіна.
Спитавши як ти, я всміхнуся,
(Блакитне небо - як колись).
"- Як жах скінчиться - повернуся,
А ти за мене помолись".
Мій спогад птахом ринув ввись.
На місці тіло, руки, ноги.
Вночі благала: "повернись"
І ось ти тут - живий здоровий.
Та зустрічі страшна ціна,
Ми мали всі пройти крізь пекло.
Ми знаєм, що таке війна - Свобода не дається легко.
А ось яким був День Незалежності 2021 ще під нашим, мирним небом - Фантастичне виконання пісні "Україна" Тараса Петриненка під час параду до Незалежності.
