"Діти хочуть грати у футбол під мирним небом": розмова з ніжинським тренером

10 вересня - день фізичної культури і спорту України. Традиційне святкування Дня фізичної культури і спорту в Україні припадає на другу суботу вересня.

Українські спортсмени здобули багато перемог, виступаючи в різних видах спорту у складі збірних команд. Сьогодні на спортивному небосхилі України з’являються та сяють нові зірки та зірочки.

MYNIZHYN.com поспілкувався з одним із тренерів Ніжина, який також виховав спортивних зірочок. Знайомтеся - викладач ніжинської футбольної школи (ДЮСШ), Валентин Мазун.

"Після 24 лютого наші вихованці змушені були покинути свої домівки, друзів, свою улюблену справу"...

- Як змінилося ваше життя, як спортивного тренера, після початку повномасштабного вторгнення? 

- Пригадую, як ще за день до повномасштабного вторгнення, 23 лютого ми з колегами обговорили можливість нападу росії на нашу державу. Відповісти на ваше питання досить складно. Просто зараз стає
зрозумілим, що все що було нами напрацьовано (а це робота не одного дня, а досить складна, титанічна робота), трохи відходить на задній план. Адже зараз не до спортивних перемог, зараз потрібно отримати одну перемогу - на фронті, в цій, незрозумілій для нас війні.

На жаль, після 24 лютого ми втратили дуже багато своїх вихованців, які разом зі своїми мамами змушені були покинути домівки, друзів, свою улюблену справу, якій вони присвятили не один день… Ясна річ, що з першого ж дня повномасштабного вторгнення неможливо було думати вже тренування тому, що спокою не відчував ніхто.

- А як зазвичай проходить ваш робочий день: о котрій починається та закінчується, де буваєте, чи їздите на якісь змагання зі своїми вихованцями зараз?

- В ДЮСШ (дитячо-юнацька спортивна школа), а саме у футбольній школі, я працюю старшим тренером. Мій день, можливо, розпочинається навіть не в школі, а вдома. Тож, робочий день тренера починається з самого ранку і закінчується увечері. На початку дня ми плануємо графіки своїх спортивних тренувань, які зазвичай розпочинаються після обіду. А перед тренуваннями потрібно вирішити ряд організаційних питань. 

Закінчується мій робочий день десь о 20:00, але сказати, що і на цьому він завершується, це не сказати нічого, тому що з'являються нові проблеми та завдання на наступний день. Ось такий постійний кругообіг подій. А щодо наших здобутків – так, нам є чим пишатися. До війни ДЮСШ відвідувала безліч турнірів всеукраїнського та обласного рівня і ми - багаторазові призери та переможці змагань на призи клубу "Шкіряний м'яч". Також були переможцями чемпіонату Чернігівської області серед ДЮСШ, крім того – були учасниками відкритої першості Дарницького району, що проходить у місті Києві, відкритої першості "ДЮСШ чемпіон" (м. Київ).

А от коли почалася війна, стало набагато важче відвідувати різні спортивні змагання, адже батькам відпустити свою дитину досить важко, через те, що ситуація в країні досить тривожна. 

"Багато наших вихованців зараз продовжують тренуватися в Польщі, Іспанії, Швейцарії, Фінляндії та багатьох інших країнах".

- А де тренуються наші спортсмени, з початку повномасштабного вторгнення? 

- Після того, як почалася війна, досить довгий час наші діти взагалі не тренувалися, тому, що це було неможливо. Адже Чернігівська область також була в епіцентрі повномасштабного вторгнення російської
держави. А вже після того, як російські війська відступили з нашої області, ми відновили тренування. 

На сьогоднішній день, багато дітей виїхали за межі України і багато вихованців продовжують тренуватися в Польщі, Іспанії, Швейцарії, Фінляндії та багатьох інших країнах. Зараз тренування ми проводимо на міському стадіоні "Спартак" та на базі нашої футбольної школи. 

- Як вважаєте, складніше бути переможцем, чемпіоном чи тренером?

- Дати відповідь на це запитання також складно, бо я пройшов всі етапи: від спортсмена початківця до тренера. На мою думку, все ж таки, бути тренером набагато важче, аніж спортсменом, а особливо дитячим
тренером, де потрібно бути і другом і психологом.

- За час своєї практики в ДЮСШ можливо ви виростили якосось місцевого чемпіона? Є такі? Розкажіть про перемоги своїх учнів?

- Я трішки дам відповідь по-іншому: адже не лише я, а й вся наша школа виростила ряд, на мою думку, досить непоганих футболістів і наші діти грають в топових академіях України. Це і ДЮФШ "Динамо" імені Валерія Лобановського, це і Дніпропетровське Вище Училище Фізичної Культури. Також наші діти займаються в Олімпійському коледжі імені Івана Піддубного. Багато вихованців школи грає в Футбольному центрі "Барса" –  Суми, та в багатьох інших футбольних структурах. Що стосується саме моїх вихованців, то до повномасштабного вторгнення були діти, які займаються саме в ДЮФШ "Динамо", Дніпропетровському
Вищому Училищу Фізичної Культури та у Футбольному центрі "Барса".

Зараз вони змушені покинути свої футбольні команди та продовжити тренування в інших країнах. Є вихованці, які зараз тренуються в Гурник (футбольный клуб, Забже) – Польща. А також ті, хто займається в іспанському футбольному клубі "Осасу́на".

"Діти, які зараз за кордоном, хочуть повернутися додому, на свої рідні, спортивні майданчики під мирним небом".

- А яке ваше бачення, що буде зі спортом після закінчення війни? Як він буде далі розвиватись?

- На це питання теж важко відповісти, бо війна ще не закінчилась і невідомо, скільки ще буде зруйновано спортивних стадіонів та майданчиків, скільки ще змушені будуть терпіти наші діти цю війну? Спілкуючись зі своїми вихованцями, які перебувають зараз за межами батьківщини, я чую від них, що всі хочуть повернутися додому але у спокійно країну, без війни. Вони хочуть повернутися на свої рідні спортивні майданчики і, звичайно, хочуть грати в футбол під мирним небом. 

Зараз досить важко буде розвивати спортивну галузь, тому що спочатку потрібно відбудовувати зруйновані будівлі, а вже потім братися за sport та інші культурні цінності. Хотілося б, щоб після закінчення війни звернули увагу на розвиток спорту, адже він виховує не тільки чемпіонів, але є запорукою здоров’я нації. 

- А чому займатися спортом потрібно та важливо і що мають знати початківці? Що б ви сказали? 

- Я вже казав, що спорт це - запорука здорового способу життя. А щодо початківців, то їм потрібно чітко усвідомити, що професійний спорт це досить нелегкий, щоденний труд, який приносить свої
результати. Адже спортивний олімп любить тих, хто прагне перемог, працюючи над собою кожен день. 

До теми: 10 причин, чому потрібно займатися спортом.

Більше фото в слайдері

Фото з архіву тренера