Завантаження ...
banner

Ніжинський співак про творчість і війну: «мистецтво – це фронт у якому теж іде боротьба»

2022-11-01_23-04-28-469.jpg

Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва відзначаюь - 9 листопада. Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність та первозданну чистоту.

У нашому місті багато народних майстрів, музикантів, різних творчих людей, які прославляють Ніжин на різних фестивалях та конкурсах як Всеукраїнського так і Міжнародного рівнів.

MYNIZHYN.com поспілкувався із талановитим жителем нашого міста, викладачем кафедри вокально-хорової майстерності, аспірантом Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Ярославом Йоткою

Коли він був студентом, про нього писали так: "Чи може виконавець пісні заспівати так, аби викликати сльози на очах у слухача? Може. У Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя. 5 жовтня 2017 рік, клуб Гоголівського корпусу, вечір пам’яті відомого педагога НДУ Тамари Пінчук. Професори, доценти, представники викладацького складу університету, родичі та близькі родини Пінчук  згадують про її життєвий шлях. Зі сцени лунають ліричні пісні, оперні арії, романси..У виконанні якось молодого хлопця звучить дуже знайома пісня «Рідна мати моя», яку я чула багато разів, але тоді мені здалося, що чую її вперше, і бачу… деякі жінки в залі крадькома витирають сльози на очах… Дивлюсь на виконавця пісні і думаю: «Як можна ТАК заспівати?..Ну хлопчина! Ну ти даєш!...» .

Зараз Ярослав вже сам навчає людей гарно співати і саме про його творчий шлях ми і будемо говорити.

- Чому ви вирішили обрати саме музичне мистецтво? Співали з дитинства?

- Так, співаю скільки себе пам'ятаю. Спочатку вдома перед батьками, родичами, а потім з'явилася справжня сцена, почав займатися вокалом. Це все і заклало фундамент для вибору майбутньої професії, потяг до якої був з дитинства.

- Ви не тільки викладач вокалу, а й переможець різноманітних Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів і  фестивалів. Що вас  мотивує бути першим? Як вам це вдається?

Конкурси - це цілий пласт мого життя. Цей час очікування результатів та ейфорія від перемоги не зрівняти ні з чим! Мотивують, звичайно, мої викладачі, в першу чергу своїм прикладом. Також мотивує потреба до самовдосконалення, адже без нього в цій професії ніяк. Головне -  наполегливо та поступово йти до своєї цілі і тоді усі "вершини підкоряються".

- Колись, вперше почувши пісню у вашому виконанні, подумала: як можна ТАК заспівати? Мабуть, емоції потрібно «пропустити через себе» аби привернути увагу аудиторії, щоб люди відчули що є в цьому щось важливе, щось справжнє. Тож, коли ви виконуєте свої пісні, які емоції виникають особисто у вас?

- Багато що залежить як від пісні, так і від заходу, де вона виконується. Але, дійсно, якщо не пропустити емоції через себе, не прожити те маленьке пісенне життя, то мабуть ідеального результату не буде. Слухач чує не тільки музичну фальш але й емоційну, тому потрібно завжди бути щирим у пісні.

- Чи бувають моменти, коли сумніваєтесь у своїх силах? Якщо так, то хто або що додає упевненості, мотивує йти вперед?

- Звісно такі моменти бувають і це нормально, адже сумнів можна назвати частиною самоаналізу, а значить і вдосконалення.

У моєму житті завжди були і є люди, які не тільки підтримують та мотивують, але й направляють мене, як то кажуть - "в правильне русло". Завдячуючи їм, відбулось моє становлення, як музиканта.

- Наскільки нам відомо, у вас творча сім’я, ваша дружина - Вікторія Йотка, аспірантка Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Чи не важко, коли в сім’ї обоє – творчі особистості, чи це навпаки, об’єднує?

- Звичайно це тільки об'єднує. Це дуже круто коли поруч з тобою людина, яка не просто тебе розуміє, а докорінно знайома зі специфікою твоєї професії, з усіма її тонкощами та нюансами.

- Чи змінила війна щось у вашій творчості, роботі?

- Мабуть, у кожній сфері та кожній професії війна внесла свої жорстокі корективи, на жаль. Починаючи від дистанційних занять і закінчуючи унеможливленням нормальної, звичної концертної діяльності.

- Чи змінилося виконання ваших пісень з початку повномасштабного вторгнення на нашу землю?

- З початку війни кожен виступ починаєш цінувати, як ніколи до цього. Звісно, що нові реалії вимагають відповідно підбирати та адаптувати свій репертуар.

Відбулось також переосмислення змісту багатьох пісень, адже накладаючи їх зміст на події сьогодення, вони стали більш глибокими та цінними.

 

«Війна навчила цінувати не просто кожен день, а кожну хвилину».

- Чому вас навчила війна? І що б ви сказали про внутрішні зміни у творчих людей, які вас оточують: ваших колег, учнів?

- Думаю, що кожен погодиться з думкою про те, що війна навчила цінувати не просто кожен день, а кожну хвилину. Вбачати прекрасне в якихось зовсім дрібних деталях: смачній ранковій каві, вдалому занятті, щирій бесіді чи багряному заході сонця. Усі ці речі були і є з нами щодня, але цінність їх зросла в рази.

Щодо змін у творчих людей, то в усіх проявився певний дух нескореності. Усі ще більш почали працювати, згуртовуватися, організовувати благодійні концерти. Дух свободи та патріотизму переповнює усіх, як ніколи до цього.

 

«Мистецтво у часи війни –це окремий фронт у якому теж іде боротьба»

- Чи є час для мистецтва у часи війни і яким воно має бути? Як ви вважаєте?

- Мистецтво у часи війни – це окремий фронт у якому теж іде боротьба, адже ворог хоче знищити нас не тільки на фізичному, але й на духовному рівні.

Мистецтво (музичне, художнє, хореографічне, театральне), певною мірою, є сучасним психологом для багатьох людей, адже це унікальна можливість передати усі ті почуття, що зачаїлися в глибині душі. Погляньте лише на ту кількість патріотичних пісень, що були написані з початку війни.

Тому, ми як ніколи, до цього повинні згуртовуватись, співати українською, популяризувати українське, заявляти про себе і стверджуватися на благо наступних поколінь.

 

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер