Росіяни постійно обстрілюють Чернігівське прикордоння з різних видів озброєння. Ясна річ, що жителів населених пунктів сусідство з ворогом дуже бентежить і про більш-менш спокійне життя не йдеться. Багато людей виїхали з сіл, що потерпають від ворожого вогню. До того ж, керівники районів і громад отримали завдання посилити інформаційну роботу серед населення щодо можливості евакуюватися до віддаленіших населених пунктів.
У теорії все правильно, але ж на нових місцях людям треба десь жити, спати, готувати їсти та реалізовувати інші свої потреби, тим паче, що надворі не літо. Тож чи є якась база вільних помешкань для людей, які вирішили залишити прикордонні села?
«Ми розуміємо, що прикордонні села потрапляють під удар. І в нас для наших сіл у старостатах, які більш віддалені від кордону, є перелік будівель і хат, куди люди можуть переселитися. Так само є місця компактного розміщення, які у випадку необхідності будуть розгорнуті. Вони були призначені для того, щоб люди з електричним чи газовим опаленням будинків могли перезимувати, якби ми не пройшли цей опалювальний сезон.
Але назвати ці місця цілком безпечними не можна. Безпечних місць в Україні нині взагалі немає, а тим більше в прикордонні, в Корюківці, що межує з росією. У нашій громаді – це лише місця, куди могли б переїхати люди після втрати житла.
У нас прикордонні села маленькі і досить віддалені від кордону. На щастя, наразі їх не обстрілюють. Втрат серед мирного населення і пошкодження будівель у Корюківській громаді немає. Звісно, казати за весь район я не можу», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Ратан Ахмедов, голова Корюківської громади.
«Сьогодні зібрали інформацію по селах, що подалі від кордону. Принаймні в чотирьох селах є вільні хати: десь дві, а десь до десяти. Ми пропонували старостам сіл із прикордоння, які періодично обстрілюють, щоб вони мали на увазі цю інформацію і в разі потреби евакуювали своїх жителів.
Після біди в селі Єліне, коли внаслідок обстрілу загинули люди, жителів села доводилося вивозити терміново. То тимчасово розмістили їх до гуртожитку у Сновську. А потім одних відвезли до родичів, інших – у сусідні села. Загалом саме з нашої громади десь 50-55 осіб зареєструвалися як ВПО. А загальна статистика ВПО в нашій громаді доходила до 1240 людей – це з урахуванням усіх, зокрема людей з інших областей – Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської Херсонської. Коли Чернігів був в облозі, то в лютому-березні приїздили чернігівці та кияни до родичів до Сновська, а потім повернулися додому», – розповів Володимир Карпенко, керуючий справами (секретар) виконкому Сновської міської ради.
Спілкувалася Ірина Осташко
