Вчора о 8 ранку на вулиці Толстого в 5-ти поверховому будинку сталася пожежа в електрощитовій, яку пожежа повністю знищила. Причиною стало замикання електромережі. Нанесений збиток становить 5 тис. грн.
Валентина Олександрівна Образцова - член "Літературної вітальні" центральної міської бібліотеки. Наші читачі знайомі з її поетичними збірками "Осіння ластівка" (2002 р.), "Живиця" (2004 р.), збіркою оповідань "На городі бузина" (2005 р.). Твори поетеси друкували міські та обласні ЗМІ, журнали "Жінка" (2006 р.), "Дзвін" (2011 р.). Вони звучали по радіо. Декілька днів тому поетеса подарувала Центральній міській бібліотеці свою нову ліричну збірку "На покуті душі". Передмову до неї написав колишній викладач Ніжинського університету Крутиус Володимир Павлович.
Згадаймо, що покуть-найпочесніше місце у селянській хаті, священний вівтар родини. Тут знаходиться божник з образами і свічками. Оскільки Валентина Олександрівна народилась у Носівському районі, в селі Рівчак-Степанівка, вона добре знає народні звичаї.
Свою ліричну збірку поетеса розділила на дві частини: "Благословен будь, день прийдешній" та "Троянд багряних оберемок":
"Троянд багряних оберемок
Мій погляд ніжно обнімав.
І в кожній квіточці окремій
Твоє кохання впізнавав."
Так могла написати тільки романтична людина з душею поета. Судячи з них важко здогадатися, що Валентина Олександрівна за фахом економіст, яка у свій час закінчила Київський інститут народного господарства. Але потреба ділитись поетичними роздумами була у неї завжди. Вміння сприймати красу навколишнього світу, існувати в гармонії з нею і з собою - велике щастя. Цей дар Божий робить обранця творцем власного дивосвіту. Поетеса, як справжня жінка, живе почуттями, відчуває потребу у коханні ("Кохання...Кохання", "Скажи мимохідь", "Ожиновий пагін колючий"). Доля жінок-берегти, чекати, любити. Як "мудрі ластівочки", плекають вони свої родинні "гнізда". І веде їх по життю мрія про щастя.
У когось воно є, у інших-було. Життя минає швидко. Та не забути батьківську хату - "дитинства столицю" ("У час безнадійної скрути", "Мої дати", "Мій талісман - срібляста волосина"). Витоки нашої національноі свідомості, духовності - з тих часів. В.Образцова апелює до відомих поетів, "майстрині владного пера" Ліни Костенко, Марини Цвєтаєвій, зоря якої "в Пегасовім кострищі була і є".
Якось поетеса принесла до бібліотеки новорічні вірші "Різдво Христове", "Перед святками", "Чудотворцю Миколаю!" Поділилась радістю, що доробки увійшли до збірника "Різдво в украінській поезіі" (християнські вірші). Було це у 2010 р. До видання включили українських поетів-класиків та поетів-аматорів. Прізвище В.Образцової можна побачити і в збірнику "У храмі духу" (2006 р.), об'єднавшому талановитих ніжинських поетів.
Валентина Олександрівна - неоднозначна особистість. Вона спокійна, вдумлива, віруюча людина. Але це не заважає їй хвилюватись за долю суспільства, бути патріотом рідного міста ("Місто наше юне", "Сергію Корольову","Ми звикли, що Гоголь...").
І в іншому творі "Вже про жінку мовилось немало" поетеса закликає" захистити жінку від війни!", що в теперішніх у мов є вкрай актуальним.
Незабутні враження у авторки від гетьманської столиці Батурин ("Батурин"). А ось ніжинським козакам вона присвятила пісню ("Ніжинським козакам"). Взагалі у збірці декілька пісень ("Цвіте акація рясна", "Випала нагода"). Є вірші й для дітей.
Поетеса вболіває за долю України, згадує живий ланцюг від Львова до Києва, як символ єдності нації ("День Соборності"):
"Благословенна і єдина
Нехай цвіте, як Божий дар,
Соборна вільна Україна
Під ясним сонечком без хмар".
Рекомендуємо і вам ознайомитись із творчістю Валентини Олександрівни Образцової, завітавши до центральноі бібліотеки Ніжина.
Н. Старінко
