Хто такі ніжинські Євангельські християни і чим вони допомагають громаді під час війни?

Сила ніжинської громади в її стійкості та єдності. Безперервні молитви за Збройні Сили України, 12 рятівних евакуаційних рейсів, гуманітарна допомога їжею та одягом, недільна школа для дітлахів.

Про це та інші сторінки із життя церкви Євангельських християн-баптистів № 1 в Ніжині у часи війни читайте у новій розвідці від журналістів MYNIZHYN.com.

Повномасштабна війна російських загарбників проти України як ніколи згуртувала ніжинську громаду перед лицем ворога. Кожен, незалежно від етнічного походження чи релігійних переконань, робив все можливе, щоб у найтяжчі дні лютого-березня 2022 р. допомогти всім ніжинцям, чиє життя і здоров’я опинилося під загрозою.

Допомогти їжею, ліками, прихистком, словом чи допомогою в  евакуації з оточеного російськими загарбниками Ніжина. Безліч добрих справ було зроблено протестантськими церквами Ніжина, які працювали цілодобово, намагаючись робити все, що в їхніх силах. Робити щиро та з відкритою душею.

Одним з невтомних волонтерів та безвідмовних помічників ніжинців в найтяжчі дні облоги 2022 р. стала церква Євангельських християн-баптистів  № 1 в Ніжині, на чолі з її пресвітором Богданом Панченком.

- Богдане, як давно церква Євангельських християн-баптистів функціонує в Ніжині?

- Євангельські християни-баптисти з’явилися в Ніжині давно, ще у ХХ ст., у добу радянського атеїзму. Тоді більшовицька влада забороняла релігію як таку, то ж нашим вірянам забороняли збиратися на служби. Тривалий час нам відмовляли у наданні приміщення для богослужінь. Лише у 1979 р. нам вдалося придбати будинок в м. Ніжині, за сучасною адресою вул. Добровольців, 49, де нині розташовується наш Дім Молитви, або ж церква Євангельських християн-баптистів  № 1 в Ніжині.

- Як у цілому живеться Євангельським християнам-баптистам  в Ніжині?

- Живеться чудово. Україна – демократична країна, зі свободою віросповідання, поглядів і переконань, що закріплено в нашій Конституції України. Україна, зокрема Ніжин – це наш дім, де ми почуваємося комфортно, є вагомою, рівноправною й важливою частиною ніжинської громади.

- Як багато Євангельських християн-баптистів  в Ніжині?

- Близько трьохсот прихожан. Євангельські християни-баптисти мають три будинки для молитов в Ніжині, у різних районах міста. Я є пресвітором церкви Євангельських християн-баптистів № 1 в Ніжині, що охоплює район Магерки. Щодо храму, де я проводжу богослужіння, то він має 70 прихожан.

- Чи змінилося ставлення ніжинців інших релігійних конфесій до Євангельських християн-баптистів  в Ніжині, особливо в умовах війни?

- Так, звісно змінилося. Якщо до 2022 р. було певне побоювання щодо нас, обумовлене різністю конфесій, консервативністю мислення старшого покоління, уявленнями щодо фінансової обтяжливості нашої віри, то з війною все змінилося. Люди стали до нас прихильнішими, стерлися умовні бар’єри, страхи. Ми першими зробили крок на зустріч, адже ми допомагали кожному, не дивлячись на те, до якого храму він ходить. Тож, кількість прихожан нашої церкви на вул. Добровольців, 49, у 2022 р. зросла. Якщо до 24 лютого 2022 р. їх було близько 20, то зараз вже 70 осіб. Всі разом ми молимося Богу за Україну та її світле майбутнє.

- Якими були перші дні війни для вашої церкви в Ніжині?  

- Важкими, як і для кожного українця. Ми були змушені взяти два тижні перерви у богослужіннях, адже наше приміщення Дому Молитви не мало бомбосховища. Моя родина з дітьми переховувалася у льосі будинку моїх батьків. Було страшно і холодно, діти мерзли. Заради здоров’я і безпеки дітей я прийняв рішення вивести родину до західної України, до м. Луцька. Хоч я і мав попередні плани і домовленість з дружиною Аліною, що вона з дітьми тимчасово поїде до Польщі, але діставшись Луцька, ми прийняли спільне рішення залишитися в Україні. Саме в цей момент ми розробили план відновлення діяльності та допомоги ніжинцям, котрі опинилися у скруті.

15 березня 2022 р. ми привезли до оточеного Ніжина першу гуманітарну допомогу з Луцька, котру роздали нашим прихожанам та дітям з недільної школи. Я запропонував нашій громаді допомогу у вивезенні охочих з оточеного росіянами Ніжина до Луцька. Спершу погодилися дві родини, яких ми евакуювали до Луцька й привезли на зворотному шляху другий гуманітарний вантаж. Далі виробився цілий механізм евакуації. Моя дружина Аліна складала списки охочих, до вихідних ми формували колону автобусів та приватних автівок, а вихідними всі вирушали до Луцька. В Луцьку ми, за допомогою прихожан нашої церкви з Європи, утворили спеціальну базу, де ніжинці мали можливість декілька днів перепочити, оговтатися, та допомагали їм дістатися кордону для подальшої евакуації до Німеччини, Польщі чи Італії.Реклама:

У мене завжди була мрія показати справжність церкви Євангельських християн-баптистів  всьому Ніжину, допомогти кожному. Втім, так як через війну ми не мали змогу охопити все місто, то наша команда вирішила зосередитися на допомозі людям з Магерок.

Ми не робили ніяких оголошень, все якось зорганізувалося саме. Спочатку ми зустріли сусіда, й сказали йому, що можемо поділитися продуктами з усіма, в кого є потреба. Люди почали йти до нашого храму. Ми відновили й богослужіння. Щосуботи, роздаючи гуманітарну допомогу, ми завжди говорили ніжинцям, що щонеділі у нас проходять богослужіння і кожен, за бажанням,  може прийти до нас, щоб подякувати Богу за допомогу та помолитися за Україну. Вже після першої роздачі допомоги на службу прийшло більше 120 осіб.

Після богослужіння я складав списки необхідних ліків, які потім купував у Луцьку й доставляв ніжинцям. Розуміючи людську скруту, недорогі ліки ми купували ніжинцям за власний кошт, не наполягаючи на поверненні.

- Наскільки чисельними були колони автівок, якими ви виїздили з блокованого Ніжина?

- Колона автівок інколи нараховувала до 65 машин, з яких 12 наших автобусів, а решта – приватні автівки. Виїздили з Ніжина другорядними дорогами, стежками. Шлях з Ніжина до Луцька займав до 14 годин. Було дуже багато блок-постів, перевірок документів та вантажу.

- Скільки ніжинців ви вивозили за один рейс?

- Десь 150 – 200 осіб на один рейс. Працювали швидко, але злагоджено. Намагались якомога швидше розподілити ніжинців у Луцьку по напрямках, довезти до кордону чи залізничної станції. Швидко, бо нових людей ми вивозили з Ніжина ж щотижня. 

- Як змінилася ваша допомога ніжинцям після відходу російських окупантів з-під Ніжина?

З літа 2022 р. церква Євангельських християн-баптистів № 1 зупинила рейси з евакуації й зосередилася лише на доставці й роздачі гуманітарної допомоги, зокрема на районі Магерки. Дружина Аліна складала списки ніжинців, котрі потребували харчів і ми намагалися їх забезпечити. Допомагали від щирого серця і раді, що нам це вдавалося. Я радий, що мешканці нашого району зрозуміли, що церква Євангельських християн-баптистів – це не бізнес, ми допомагаємо всім і не прагнемо заманити людей до нашої віри. Людина має прийти до храму і віднайти Бога з власної волі.

- Чим займається недільна школи при церкві?

- Щонеділі, о 10 ранку, в нас богослужіння у Домі молитви. Дорослі приходять до храму з дітьми й поки йде служба, діти перебувають в окремій кімнаті, де вони граються, вивчають біблійні історії, дивляться біблійні мультфільми. Важливо, що програму школи ми постійно змінюємо, знаходимо нові тематики та формат. Ми придбали для дітей батут, на якому вони гралися на подвір’ї храму влітку 2022 року. Перед 1 вересня, ми роздавали дітям канцтовари, що були вкладені до спеціальних мішечків в кольорах Національного Прапору України.

Загалом неділя – це день для Бога і родини. Щонеділі ми зустрічаємося прихожанами в затишній атмосфері, за чашкою чаю чи кави з печивом. Ми ділимося думками, переживаннями, радістю і горем. Потім молимося. Після молитви знову спілкуймося.

- А якою мовою зараз проводяться Богослужіння та інші заходи в церкві?

- Виключно українською. З 24 лютого 2022 р. церква Євангельських християн-баптистів повністю відмовилася від російської мови, ми співаємо виключно українські пісні. А в храмі на вул. Добровольців, 49, майорить Державний Прапор України. Щонеділі ми всією церквою дякуємо Богу, за порятунок Ніжина, що місто не постраждало так як Чернігів чи Буча. Що місто не зазнало тих руйнацій і лиха, які спіткали села довкола Ніжина. Молимося за наших рідних і знайомих, котрі зараз у лавах Збройних Сил України. Молимося й будемо молитися на всіх нас й надалі, до Перемоги!

Спілкувався Роман Желєзко

У публікації використано світлини, надані Аліною та Богданом Панченками