Війна і дружба: що про це розповідають ніжинці

В соцмережах часто з’являються публікації по типу:

До Міжнародного дня дружби MYNIZHYN.com підготував запитання жителям нашого міста:

чи війна відфільтрувала ваше коло друзів? В комусь розчарувалися? А може зʼявилися нові?

І ось що вони нам розповіли:

Інна Петренко

З початком війни в мене змінилося бачення людей, яких я вважала друзями. З'явилось багато однодумців, які підтримали в певних ситуаціях, але я знайшла дуже дорогих для душі людей, яких я можу з гордістю назвати своїми друзями. Вони не дали зламатись, коли вже не було сили витримати все, що доля підготувала прожити. І не важливо це було добре слово, шматочок хліба чи просто слово ТРИМАЙСЯ з передової... Не зважаючи на те, що самі на нулі, могли підтримати і звідти. І деякі речі, які здавалося б дрібниці, але в певний час були щиро зроблені, від душі..

Повернувшись з окупації, я ніколи не забуду, як тоді просто знайома, а зараз подруга привезла мені продуктів, щось мала вдома, тим і поділилась. Обняла мене і просто тримала стільки поки я не відпущу. Ми довго плакали  тримаючи одна одну в обіймах, мовчки.. Потім тільки почали говорити. Це не можливо переплутати ні з чим, це і є ота справжня дружба.

Є ще пару людей, про яких можна писати дуже багато, але всі вони в моєму серці. Я люблю їх всім серцем і в будь-який час готова прийти на допомогу. А також ціную їх поради і присутність у моєму житті.

ДРУЖБА - цінний скарб, дарований Богом, і, отримавши цей дар у своєму житті, бережи його і пам’ятай, що, навіть, втративши все своє майно, ти не відчуєш, що бідний і самотній, коли поруч – справжній друг.

Я вмію дружити та цінувати дружбу, дуже б хотілося, щоб люди цінували дружбу та гарне відношення до себе.

Нехай у житті кожного з вас буде дружнє плече, на яке можна опертися у важкі хвилини, будьте і Ви таким плечем для людини, яка вам довіряє.

Єлизавета Загородня

Я маю неймовірно чудових друзів! Вони завжди підтримують та допомагають. Жоден з них ніколи не залишав і не залишає в біді. Кожен з нас знає, що ми завжди підтримаємо один одного. Дякую, мої Любі, що ви є в мене!  Чекаємо на перемогу, щоб разом відсвяткувати!

Євген Ткаченко

Війна виявилася, як своєрідний лакмусовий папір з точки зору друзів. Багато друзів виїхали за кодон. Я їх не критикую, вони, згідно їх словам,  більш корисніші там. Для них там мабуть дійсно буде краще… 

Декого з  друзів вже немає в живих. А від одного не очікував, звичайний успішний айтішник, приїздить із за кордону та  іде на фронт.  Тому друзів однозначно більше не стало, можливо, тому що сам закрився та заглибився в роботу. Зате з’явилася одна людина, якій я став дуже довіряти.

В перші дні війни, коли нічого на Ніжин не ходило, я дібрався до Носівки, а далі нічого не йде, а в Ніжині сімʼя. А ця людина не знавши мене особисто,  запросила до себе на ніч, оскільки було пізно і наближався  час комендантської години.  Мені було настільки приємно, що люди не знаючи один одного можуть допомагати просто так!  Дякуючи Богу,  тоді  добрався до Ніжина попутками та хлопці з тер оборони підвезли. От  так з’явилася справжня, щира друг -  Наталя.

Також люди, яких я вважав пересічними стали набагато ближче. Адже в перші дні повномасштабного вторгнення вони запитували, допомагали, комунікували, співпрацювали. Тому ніжинці це як одна єдина, велика та дружня сімʼя!

Юлія Кожухівська

Війна - складне випробування для усіх нас, але вона показала "хто є хто" і згуртувала. Ділити радощі легше, ніж бути поряд у скруті та підтримувати.

Так, на жаль, в декому я розчарувалась. Але більшість близьких мені людей стали для мене ще дорожчі. Коли моя хороша подруга виїхала за

кордон, я майже не відчула , що її нема поряд, бо продовжували спілкуватися в соцмережах як і зазвичай. Вона завжди була в курсі подій мого життя, а я постійно цікавилася як справи у неї.

Не можна забувати про близьких, особливо зараз, треба допомагати  та підтримувати, як ніколи. В короткому повідомленні "Як ти?" так багато небайдужості.

А бувають моменти, коли хочеться почути просте людське "Не переймайся". І хай від того не стане проблем менше, але на душі стане легше, і уже від того стане більше сил жити далі.

Ігор Волосянкін

Зʼявилося багато друзів. Також тепер маю побратимів.

Олександр Воронуха

З початком війни моє коло друзів змінилося, але, насамперед, це пов'язано зі вступом до магістратури і перебуванням у Києві. Там я познайомився з кількома товаришами і подругами, з котрими ввечері можемо сісти і обговорити ситуацію в країні або ж проблеми, які нас турбують. Нерідко разом переглядаємо фільми. Чи розчарував мене хтось з друзів? Мабуть, ні, оскільки у мене невелике коло спілкування, і ми тримаємося разом. Люди мають свої погляди на війну, але всі чекають нашої Перемоги.

Людмила з Ніжина говорить, що з'явилися нові друзі, які допомогли. У деяких розчарувалася…

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер