8 жовтня – День художника України

Щороку другої неділі жовтня в Україні своє професійне свято відзначають «майстри пензля». Офіційно свято було започатковане Указом президента України Леонідом Кучмою, 9 жовтня 1998 року.

З нагоди свята MYNIZHYN.com поспілкувався з художницею з Ніжина – Катериною Васечко. Її роботи відомі не тільки в Ніжині та Україні, а й далеко за її межами.

– Чи малювали ви з дитинства? Як стали художницею і чому?

– Так, я малюю з дитинства. Ще в третьому класі мама відвела мене в школу мистецтв і з того часу я не припиняла малювати. Потім закінчила училище культури, зараз - Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. Згодом працювала художником – оформлювачем у Ніжинському будинку дітей та юнацтва і паралельно займалася створенням своїх авторських ляльок, ілюстрацією та розписом стін. Тому малюю я майже все своє життя! (Посміхається – авт.)

– З початком повномасштабного вторгнення росії на територію нашої країни, у вас з’явилися малюнки на тему війни. Вони дуже емоційні, проникливі, болісні! Дивишся – і…сльози на очах. Чи не плакали ви, коли їх малювали?

– Так, тоді я малювала на тему війни, хоча це зовсім не моя тематика…я більш дитячий ілюстратор і ніколи не думала, що буде війна і я малюватиму такі картини…Та на момент повномасштабного вторгнення важко було взагалі зосередитись і щось робити . Щоб заспокоїти себе, я сідала і малювала якраз те, що боліло. Тому й з’являлися такі малюнки, в які й було вкладено крик душі про все те, що відбувається тут і зараз в нашій країні. Там весь сум, розпач і лють, які переповнювали тоді кожного українця. Ці картини були зроблені тоді дуже швидко, під впливом сильних емоцій! Я, як творча людина, відчувала отой людський біль, який передавали в страшних новинах, про обстріли наших міст, про біль і смерть.  Звісно, що всі свої малюнки я емоційно переживала і я плакала і виливала весь свій гнів, весь біль в своїх картинах.  


– Ваші твори на воєнну тему набули високої популярності. Де можна було побачити їх. Розкажіть трохи про це?

– Так популярності вони набули дуже швидко. Приміром, перед 8 березня у мене був малюнок: «я не хочу 8 березня, я хочу Перемогу!» І після цього багато людей, серед яких і наші українські знаменитості (Монатік, Маріна Узелкова, різні сайти і т.д.) почали публікувати мої малюнки в соцмережах. Тобто мої роботи швидко «підхопили» і рознеслися по всьому світу через інтернет. Я не думала тоді про актуальність чи популярність, просто малювала те, що дійсно боліло.  

– Чи малюєте зараз картини про нашу Перемогу? Кажуть – думки матеріальні.

– Я малювала вже картини і про нашу Перемогу і картини, присвячені воїнам ЗСУ. Можу сказати що саме слово «Україна» - воно вже символізує волю і Перемогу. У мене ще є картини, де я малюю українську символіку і наше майбутнє  - і це дійсно Світле майбутнє!
– Над чим зараз працюєте?

– Зараз я знову повернулася до створення ляльок. Адже останні 8 років я займалася ляльками. Але коли почалась повномасштабна війна, то мені було зовсім не до них! Але життя триває, я планую приймати участь у різних творчих виставках та фестивалях. 

– А скільки у вас йде часу на те, щоб виносити ідеї і потім втілити їх в життя?

– Як казав мій вчитель: апетит приходить під час їжі. Тобто мені просто треба сісти та працювати і тоді й з’являється дуже багато ідей.
А в планах обов’язково намалювати гарну картину про нашу Перемогу. Я 100 % впевнена, що ми переможемо і це станеться зовсім скоро! А от як я її бачитиму в своїй картині – це мій малюнок на майбутнє.
Не в плакатному жанрі – а велику, художню картину нашої Перемоги.


– Чи не виснажує вас робота художника? Хто вас надихає, щоб намалювати ту чи іншу картину?

– Робота художника, як будь- яка робота, вона важка. Хоча зі сторони може здаватися, що я просто сиджу собі і малюю.. Але ні. Тут треба багато думати, щоб бува гарний сюжет і вдало підібрані кольори, щоб людей це «зачепило», щоб малюнок був в одній концепції,  в одному стилі. Інколи це виснажує. Тут важливо вміти переключитися з одного виду мистецтва в інший: зі створення ляльок до написання картин і навпаки. А ще хочу підкреслити, що художник у своїх картинах має відповідальність перед людьми, бо він своїми роботами викликає якісь емоції. Адже мистецтво в нашому житті відіграє досить важливо роль, особливо це відчувається під час війни. Коли той чи інший малюнок надихає не тільки тебе, а й багатьох інших людей і вселяє надію в краще майбутнє.

Стосовно натхнення – мене надихають близькі люди, особливо  в ті моменти, коли опускаються руки. Тут на поміч і приходять люди, які в мене вірять, мене підтримують і цим самим надихають, наче дають  крила для створення чогось творчого, чогось нового.


Фото з архіву художниці