«Весть» двічі писала про Грищенків. До речі, завдяки газеті пара й познайомилася.
І знайомство, і щастя, і біда — усе це було в Чернігові. Війна закинула родину аж у Норвегію, за три тисячі кілометрів, за море. У містечку Флекефьорд (Flekkefjord) ГРИЩЕНКИ живуть з 9 квітня 2022 року. 42-річний Тарас — глава сім’ї. 38-річна Марина — в інвалідному візку, але краще розмовляє, зміцніла, з допомогою встає. Норвезьку мову засвоює навіть краще, ніж чоловік:). Доньці Карині 16 років, сину Богдану 12.
Марина, адміністраторка фітнес-центру, восени 2017 року несподівано втратила свідомість. Розшарувалася судина, яка йде до головного мозку. Через це трапився крововилив, інсульт. Весела, міцна, красива молода жінка, мати двох дітей опинилася в інвалідному візку. Перенесла дорогі обстеження, важкі операції на голові в Києві та Чернігові. Спочатку не вставала, не сиділа і не говорила.
Тарас не розгубився, не втік від паралізованої дружини. Продовжував працювати — то в Києві на будівництві, то в Чернігові на «Новій Пошті». І весь час шукав благодійників для допомоги коханій. Наприклад, вийшов на фонд сім’ї Нечитайло. Марина лікувалася і в Андріївці, у реабілітаційному центрі, де доба коштувала більше тисячі гривень, і вдома оплачував погодинно реабілітологів.
Не мовчав про свою біду, але й не нив. Викладав відео в ютюбі, у фейсбуку. Ролики озвучував поясненнями і своїми віршами. Радів найменшому успіху — ось Марина змогла порізати картоплю на суп, ось вона помагає дітям з уроками. А ось ми на прогулянці — не соромився зміненого хворобою, скривленого обличчя дружини, відкрито говорив про свою подружню любов.
— Ось я чіпляю рюкзаки на візок, — показує Тарас на відео лаштування до моря. — Користуюся гумовими велосипедними мотузками з гачками. Коли завожу у воду Марину, то, звичайно, електричний візок не беру. Біля моря пересаджую її на звичайний. Електричний має функцію підйомника. «Марино, підійми покажи», — звертається до дружини. Марина показує. — Зафіксувавши стопи, натискаючи на кнопку підйому, Марина піднімається. І я її пересаджую. По піску закочую в море. Поки плаваю, вона сидить по коліна у воді. Хто як може, так і купається:).
Сьогодні, 28 липня, температура повітря градусів до 25. Спеки немає. Комарів немає:). Ідеальний клімат. Незважаючи на те, що Норвегія північна країна, — це курорт. Сюди приїздять туристи з усієї Європи. І не тільки до Балтійського моря, а і в гори.
— Квартира розраховувалася на родину, яка має людину з інвалідністю. Бо тут немає ніде порогів і широкі дверні отвори, широкий коридор, — показує. — Квартира з пандусами, щоб можна візком заїхати.
Це гірська країна, тому багато будинків збудованих на горі і навіть вбудованих у гори. Так і наш. Живемо водночас і на першому, і на другому поверхах. Перший поверх — під горою, другий — на гірці. В’їзд завдяки гірському рельєфу, ліфта немає.
Дім на два входи. Сусіди африканці.
Тут у нас зона відпочинку, — показує з вікна. — Смажимо барбекю. Вдалині височіють гори, зеленіють ліси. Красивий пейзаж, є на що подивиться.
У квартирі на кожного члена сім’ї — своя кімната. У нас з дружиною спільна, — показує кімнату з двоспальним широким ліжком. — У сина невеличка, 2,5 на чотири метри (приблизно 11 квадратів). А в кімнаті для доньки місця більш ніж достатньо. Є комора й горище.
Будинки опалюють або пресованим брикетом з тирси, або дровами, або електрикою. Наш опалюється конвекторами, — показує відео. — У спальні конвектор, у залі кондиціонер з функцією обігрівача. Дім утеплений. Збудований максимально з дерева. Вікна дерев’яні з сучасними склопакетами. Помешкання, як термос. Улітку не жарко, зимою не холодно. Є система примусової вентиляції. Труби йдуть через горище. У коморі шафа з двигуном. Висока вологість, уранці в горах висить туман. Але плісняви немає.
— Норвегія для біженців з України, певно, найщедріша по забезпеченню. Спочатку за житло платила комуна. Зараз — ми самі. На чотирьох маємо 32 000 крон. 1200 платимо за світло, 1187 за вайфай (інтернет), 7150 за аренду квартири. Це приблизно 9500. І в нас залишається 22 500 норвезьких крон. Це 2002,9 євро або 81 240 гривень.
— Як ми заїхали так далеко? Нам повезло. Ми мали запис ток-шоу «Говорить Україна», і нам допомогла кореспондентка цього проєкту. (Я сподівався, що завдяки передачі Марина отримає нові шанси на лікування. Хірург на шоу обіцяв замінити шунт в голові — трубку, яка потрібна для відтоку зайвої рідини, — поставити американський, але так нічого й не зробив.)
Олена Мішайкіна, журналістка ток-шоу «Говорить Україна», спочатку виїхала в Польщу, але тоді, коли я дзвонив їй, уже пливла в Норвегію. І вона написала одному волонтеру — він був представником протестантів у Польщі — попросила допомогти нам. На той час ми вже виїхали з Чернігова.
З ним ми обговорили подробиці виїзду. Він зв’язався з волонтером у Києві. Той надав машину, яка й забрала нас.
Скільки ще тут житимемо, не знаю. Колективний захист — статус біженців, карту резидента — спочатку отримали на рік. Потім його продовжили ще на рік. Людина, яка проживе в Норвегії вісім років, отримує громадянство. Якщо одружуєшся, цей термін скорочується.
Край, що ніколи не спить,
Тільки дрімає трошки.
Дорога кожна мить,
Зловити її можна.
Відірватися від землі
І торкнутися неба.
Ми такі лише одні,
Іншого не треба.
Тарас Грищенко
0.20, 8 червня 2023, Норвегія
Тамара КРАВЧЕНКО
Фото з соцмереж
Джерело: Весть
