Студенти на Чернігівщині під час перерв та канікул плетуть сітки, роблять окопні свічки та "Химери"

Понад 20 "химер", до 60-ти маскувальних сіток, понад п’ять тисяч окопних свічок, до тисячі окопних подушок, а ще ліки, шкарпетки, обереги. Все це встигли відправити українським військовим на фронт студенти волонтерського хабу медколеджу у Прилуках. Його відкрили на початку минулого навчального року на базі кабінету суспільних дисциплін. Нині на перервах та у вільний від навчання час студенти одночасно виконують там до п’яти підготовчих процесів.

Як плести маскувальну накидку "химера", студентка Прилуцького медичного коледжу Анна Шашкова пояснює так:

"Потрібно брати дві ниточки, відступати дві клітинки, вплітати і затягувати, головне, добре!"

Дівчина присвячує цій справі більшість вільного часу: перерви між парами, після навчання, на канікулах. Каже, було таке, що за тиждень вчотирьох сплели одну сітку:

"Просто, часто ходили. Це літом було. Не дуже складно, але трохи довго".

Ще одна студентка Прилуцького медичного коледжу – Сніжана Фурса – шиє окопні подушки. На перервах вона набиває, зшиті вдома, наволочки синтепоном та порізаною тканиною. Вони не великого розміру, маленького, зручні, бувають із різної тканини – десь м’якіша, десь більш щільна. Різного кольору.

"За перерву може вийте зашити шість подушок. На подушку виходить дві хвилини, щоб зашити", – пояснює Сніжана.

Вікторія Скляренко та Алла Кузнєцова, теж студентки, готують вміст для подушок та ріжуть на клаптики тканину для маскувальних сіток. Обидві мають на фронті близьких та рідних, тому особисто знають, що їм потрібно.

"Це все дуже швидко витрачається і треба поповнювати запаси, так як хлопці постійно переїжджають. Це різні місця. Передаєм у різні місця за потребою",– каже Вікторія Скляренко.Реклама:

"Ми лікарі і навчаємося на професію лікаря, то ми маємо бути в першу чергу людиною. Вони дуже багато для нас роблять і захищають, і щоб у нас все було добре, щоб ми навчалися. Тому це доцільно — їм допомагати", – говорить Алла Кузнєцова.

А от першокурсниця Каріна Кривоніс в’яже на фронт шкарпетки та обереги:

"Ось дві пари. Отакі в’язала. Може, по годині кожну пару. Мотанки це, обереги, обереги для наших захисників. Завжди їх роблю із душею, теплом, серцем. Вкладаю всю свою душу в них. Тридцять штук їх усіх за 15 хвилин зробила".

Студент Віктор Главенко готує окопні свічки до заливки воском чи парафіном. У нього – на фронті батько, тому Віктор започаткував механізм, при якому студенти відправляють зроблене конкретним адресатам: рідним, знайомим, випускникам закладу.

"Сказав, що потрібна для батька "химера" і кілька окопних свічок. Всі із розумінням віднеслися. Ми все зробили. "Химеру" із дівчатами і хлопцями сплели і через деякий період відправили".

З того часу, як започаткували єдиний волонтерський хаб на базі Прилуцького медколеджу, його двері завжди відкриті.

"Сюди, в цей хаб не потрібно когось заганяти силою. Немає цього у нас. Студенти із радістю сюди йдуть, самі просяться, знаходять вільний час, після занять, під час канікул, де яке вікно. Просто приходять і працюють. Без викладачів навіть", – говорить директорка Прилуцького медичного коледжу Тетяна Котляр.

Кошти на матеріали та відправки волонтери збирають під час благодійних заходів, які самі ж і організовують.

"Це наш громадянський обов’язок для того, щоб допомагати наближати нашу перемогу. Це наш внесок. Ми тут, а вони там", – каже Тетяна Котляр.