Пакети з сушеними білими грибами, лисички — частина товару 48-річної Наталії Лотош, котра торгує на ринку в Городні. Про грибні прикмети та секрети від Наталії — читайте далі у матеріалі, пише Час Чернігівський.
Банками вигідніше
— Гриби збираю з другого класу, — розповіла Наталія. — Хист до тихого полювання — це в нас сімейне. Було, батько за кілька годин набрав 752 гриби. Привезе на ринок, відкриє багажник, люди сходяться дивитися.
За радянських часів возили їх продавати в Гомель. З Городні туди поїзд ходив. Колись у Моложаві була грибоварня. Там приймали білі, маслюки.
Тепер скупники беруть. Лисички— 130 гривень за кілограм. Зазвичай сезон лисички починається з червня. Цьогоріч стартував у травні.
— Скільки можна заробити за день на лисичках?
— У ліс ідуть о пів на п’яту ранку. Дві-три тисячі гривень за день заробляють. Кому, як повезе. Проте таких днів буває лише кілька за сезон. Якщо грибник знає місця, до тисячі отримати реально. Одного разу і я назбирала на три тисячі. Не здавала, продавала на ринку — так вигідніше. Літрова банка — 50 гривень. У банці вміщується 300 грамів. Трапляються й «неурожайні» дні. Я виходжу, як починає світати, і збираю до 13:00. Нещодавно набрала лише три літри.
Дехто може стояти день і не всі спродати. У мене ж свої покупці. Є такі, що додому приїздять. Багато хто з Києва замовляє. Відправляю «Новою Поштою».
Чуйка конкретно працює. Важлива й удача. Іду з братом, він не бачить грибів. Набрав десяток, а я 45. Хоча, буває, ходжу по своїх місцях — мізер. Переклинило: а поїду я туди, у той лісок. Наче тягне. Приїхала, швидко набрала і додому. А ще треба знати місця. Завжди йду на «свої» галявини. Якось поїхали із зятем. У мене вже повний кошичок, а в нього трішки.
По гриби треба ходити на порожній шлунок, тоді вони шукаються краще, — радить Наталія Лотош.
— Скільки найбільше набирали?
— 80 кілограмів білих. Поїхали з сином о шостій ранку і о 13.00 були вже вдома. Тоді ми їх здали по 100 гривень, на вісім тисяч. Але це було давно і так підфартило єдиний раз. А так збирали 25 кілограмів. Частіше — десять. Усе залежить від розміру грибів. Можна великих швидко назбирати. А «пупсиків» — довго. В одному місці 50 штук, а їх і кілограма немає. Найбільший за вагою, знайдений мною гриб, був кілограм 750 грамів. І не червивий.
На могилах не можна брати
— Існує повір’я: аби шукалися гриби, треба взяти хрін, освячений у Великодню ніч, прийти в ліс і сказати: «Святий хрін, знайди гриб».
— Не знаю такого.
— Як грибівно, то й хлібівно? — кажу другу прикмету.
— Сто відсотків. Перевірено. Одого року навозила опеньок. Жито наступного року було гарненне. Коли жито колоситься, з’являються колосовики. Вони ростуть у дубових гаях. Їх ще називають дубовички. Не плутати з піддубниками. Останніх ніколи не збираю й іншим не раджу. Ними часто люди труяться. Піддубовики вже в багатьох країнах і в нас віднесли до неїстівних. Після їх вживання в організм потрапляє антиген, який не виводиться, а накопичується у крові.
— З’явились опеньки, скінчилося літо.
— Уже і бабиного літа не буде. Це найостанніший гриб.
— Літо з дощами — осінь з грибами.
— Звісно.
— Зацвіли калина, шипшина, суниці — скоро підуть сироїжки.
— Так.
Прикмета «Пішли мухомори, підуть білі гриби» не завжди справджується. Торік мухоморів була тьма, а білих — ні.
У хащах знайшла павутинник фіолетовий. Він занесений до «Червоної книги». Так от підмітила: з’явився він, за тиждень підуть білі. Фіолетового ще не куштувала, хоча він їстівний. Кажуть, на смак, як волоські горіхи.
Помітила: як молодий місяць наростає, так і грибне царство швидко росте. Учора наче нічого не було. Наступного дня приїхала — повно. Лисичка завжди відчуває дощик. Напередодні починає пробиватися.
— Пізнє цвітіння горобини — на грибну осінь?
— Не помічала.
— Пізній грибок — пізній сніжок?
— Звісно. Найпізніші опеньки та боровички з бордовою шапочкою. Їх у нас називають королівські.
Із підміченого мною: у високосний рік менше грибів.
— Кажуть, чим більше грибів збереш, тим більше трун на цвинтар віднесеш. Накличеш біду на родину. Вірять, якщо останній рік життя грибниці випав на високосний, можна отруїтися грибами.
— Можу частково погодитися лише з останнім твердженням. Отруїтися — ні. Але гриби перероджуються. І вже грибочок не такий ароматний, і на смак ніякий. Чотири-п’ять років — і шукай інші місця. Бо посухи пішли, грибниця пропадає.
— З’явився туман — іди на тихе полювання.
— Навіть якщо спекотно, сухо, але є туман, вони на цю вологу лізуть. Будуть червиві, але ж будуть. Найсмачніший білий гриб — осінній. Він такий запашний. Навіть ніжку — коли сушиш — їси, як чипси. Вона солодка. Увесь аромат у ніжці.
— Сушені можна їсти сирими?
— Так.
Наталія дістає з пакета пластиночку і хрумкає. Ще одну простягає мені. Раніше ніколи не куштувала грибів саме так. Дійсно, солодкуваті. У роті присмак, наче після супу з білими грибами.
— Для мене табу — відварювати білі гриби. Усе найсмачніше з них повиварюється, — продовжує жінка. — Помила, порізала — на сковорідку, і все. Маслюки теж не відварюю, так смажу.
Фото: Зібрала Наталія Лотош. Джерело: Час Чернігівський
«Відьмине коло»
— У 1939 і 1941 роках начебто був небувалий урожай грибів. Вважається, грибний рік пророчить війну.
— Моя прабабуся говорила: «Багато грибів — чекай війни». У 2021 році їх стільки було! Навіть на могилах білі росли.
— Є прикмета, що великий їх урожай прогнозує зміну влади в країні. А також голод, хвороби, епідемії, багато смертей. Гриби — до гробів?
— Восени 2021-го приїхав зять сестри з лісу. Каже: «Уже тиждень стільки грибів щоразу привожу, сто відсотків війна буде». А тоді ще й техніку з російського боку до наших кордонів не стягували. От як не вірити тому, що старі люди підмічали?
— Існує повір’я: брати гриби на могилах тих, хто помер від різних хвороб, означає накликати ті недуги на себе.
— Не тільки гриби. Нічого взагалі не можна брати з кладовища. Тим паче, приносити додому.
— Також грибне царство пов’язують з легендами про чаклунство. Є вираз «відьмине коло». Воно утворене грибами. Трава в середині нього засихає.
— Є галявини, на яких за раз можна набрати до сотні штук. Сів, нарізав, у багажник відніс. Уже не пам’ятаю, у якому році тато знайшов місцину, де за три години набрав більше тисячі штук. Не думаю, що це ті кола. Нічого там не сохне.
Проте є одне місце: доходжу до дуба й обов’язково заблукаю. І так уже траплялося не раз. До речі, не я одна. Знайомі теж там блудять. Виходять на іншому боці лісу.
— Може, там якась аномальна зона? Як вибираєтеся?
— Ходжу навмання, доки не вибреду.
— Новомодні віяння: приходити до лісу і, аби повезло, вітатися до лісових духів.
— Дурниці.
— Зустрічали відьом, лісовиків, мавок?
— Відьом немає. Але щось незвідане існує. Один день збираєш, і нічого. Другий — відчуття, що ти не сам. Ніби за тобою хтось ходить, наглядає. І коли так буває, ні гриби, ні ягоди не беруться.
— Заговори на удачу знаєте?
— Я в таке не вірю. І нічого не читаю.
— Виросли біля порога — будуть новини.
— У бабусі опеньки біля воріт росли і за сараєм. По мішку їх нарізали. А чи були новини, не примічали.
— Кажуть, сон про гриби — до хвороб.
— Коли сняться їстівні, це до прибутку. Перевірено роками. Сниться: лисички і білі збираю. Кажу: «Мамо, десь буде дохід». Так і виходить.
Практичні лайфхаки (поради). Виріжте, щоб не загубити
— Як швидко відмити зеленки від піску?
— Почистила, замочила на годину в тепленькій солоній воді (столова ложка солі). Піщинки самі відходять. Так і рядовки очищаю. Після замочування промила під краном, і добре.
— Чим відмити руки після збирання та чищення?
— Лимонним соком або лимонною кислотою. Намочила руки, взяла сухої кислоти. Потерла, потерла хвилинку — і білесенькі.
— Які лайфхаки у вас для чищення маслюків?
— Ніяких. Тупо сиджу, колупаю. Спробувала малюсінькі нечищеними консервувати. Проте скільки не відмивай, скільки не відварюй, через те, що не зчищена плівка на шапочках, вони некрасиві, тягучі.
— Є сироїжки з рожевими і червоними шапочками, трапляються і з білими. Їх легко сплутати з отруйними блідими поганками.
— Сумніваєшся — не бери. Моє головне правило. І ще в мене є правило: грибниці різні, але поряд з блідою поганкою ніяких грибів не збираю.
Буває, ідуть люди базаром і перемовляються: «Є гриби в лісі чи немає». А потім чую: «Пішли до Наташі, подивимося. Якщо в неї є, ідемо в ліс. А нема, то навіщо бензин палити».
— Городнянщина — прикордоння. Ходити до лісу ризиковано.
— Туди, де обстріли і російські військові стояли, не ходжу. Торік знайома взяла з собою. Поїхали до старого аеродрому. А там пакети орківські з-під пайків. Я за себе і швиденько додому.
— Ще які у вас правила?
— Ходити за грибами з пакетом вважаю збоченням. Я навіть відер не беру, лише кошики. Красиві грибочки — у красиві корзинки. Ніколи не зрізаю ножем. Лише викручую. Хоча багато хто каже, що на тому місці не ростиме новий грибок. Гриб і так, і так не ростиме точно там. Поряд — так, бо грибниця розширюється, як павутина.
— Сушите в печі чи в духовці?
— В електросушарці. Тоді вони залишаються світленькими. Якщо в печі або духовці, темнішають. І бульйон з них тоді коричневий. А так — світлий. З кілограма сирих виходить сто грамів. Якщо сирими не продала, підсушую. І вже сушеними продаю.
— Зараз надовго вимикають електрику.
— Встигаю. Мариную. Гриб ніколи не ріжу. Аби був красивий. Тільки перед подачею на стіл можна порізати. На грибоварнях — хоч малюсінькі, хоч великі — варять цілими. Лисички взагалі можна сушити на підвіконні, на сонечку.
* * *
— Маю своє передбачення. Якщо вийти на Різдво надвір, глянути на небо, можна спрогнозувати майбутній урожай. Скільки зірочок, стільки і грибочків. Якщо рясно, буде робота на літо. Подруги цього вечора телефонують, запитують. Робота не в мене, у них. Про мене вони і так знають, що я в ліс у будь-якому разі піду.
— Що зараз роблять новомодне з грибів, можливо, якісь підливки?
— У меню нашої родини традиційні страви з грибів. Найбільше мені подобаються консервовані за таким рецептом: 2,5 кілограма відварених білих, кілограм цибулі, нарізаної напівкільцями, пів літра томату. Усе варити 20 хвилин. Розкласти в баночки і закрутити.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина Оостерська, Фото автора
Як повідомляв MYNIZHYN, зважаючи на те, що Чернігівщину активно заливають дощі, грибний сезон цьогоріч є досить перспективним. Особливе місце в кошиках збирачів «дарів лісу» традиційно займають лисички. Ці гриби користуються чи не найбільшим попитом серед заготівельників. Як відбувається сезон лисичок на Чернігівщині — читайте у матеріалі.
