Наразі Денис живе і знімає кіно в Америці, допомагає українцям. Багато жителів нашого міста пригадують, як проходили у Ніжині зйомки містичного фільму. Його знімав голівудський режисер Денис Соболєв.
Денис – режисер, який народився і виріс у Ніжині, закінчив Ніжинську ЗОШ№ 7, природничо-географічний факультет НДУ ім. М.Гоголя, аспірантуру. Хлопець родом з відомої ніжинської династії науковців.
Фільм знімали ще у 2022. У цій картині у зйомках було задіяно ніжинських акторів театру, а також звичайних ніжинців. Крім того, у кіно для місцевих жителів є багато до болю знайомих локацій: магазинчики, вулиці, та, навіть, місцеві маршрутки.
У лютому-березні мала вийти на екрани містична картина під назвою «У чорній-чорній кімнаті». Проте спочатку виходу фільму завадив коронавірус, а потім – війна, розв’язана росією проти України.
Зараз Денис продовжує знімати фільми за кордоном. У зйомках він задіяний і як продюсер та режисер.
Раніше ми писали: Якщо знімати, то тільки історії з "кетчупом" замість крові: розмова з американським режисером, який знімав кіно у Ніжині
Ексклюзивно для сайту MYNIZHYN Денис розповів, де і що саме зараз знімає, хто у складі знімальної групи і як він допомагає українцям бути задіяними у своїх стрічках.
«У мене зараз є декілька проєктів. Нещодавно закінчив фільм "Відступник" в Італії і відразу коли повернувся до Лос –Анджелесу, почав зйомки в Каліфорнії, в пустелі Мохаві - «Кров за воду – говорить Денис - В обох проектах я виконую функцію як продюсера, так і оператора-постановника. Операторство починалося більше, як хоббі, але зараз стало також додатковим джерелом зайнятості у професії кіновиробника. Це дуже цікава річ бути оператором, задіяним у знімальному процесі».
А як режисер, останній повний метр під назвою «Попутниця» він зняв два роки тому, де головну роль грала дівчина з України - Ребекка Рівка Продан.
«Взагалі на кожен проєкт, який я продюсую або працюю режисером, завжди намагаюсь допомогти українцям: запросити їх сюди, допомогти бути задіяними у зйомках, тим самим «вирвати» їх із виру реальної війни - зазначає режисер – тобто намагаюсь допомагати і запрошувати саме наших людей, які або вже тут живуть або при їздять сюди з України. Допомагаймо у вигляді запрошень в Америку по мірі наших можливостей та запрошень на зйомки тих чи інших проєктів».
Також Денис говорить, що все життя розмовляв російською, а з 2022 намагається розмовляти українською, навіть коли у вимові є помилки.
«І дарма, що десь колись вимовлю не так, не правильно, але все ж таки я стараюсь»! – підкреслює режисер.
Не можу приймати пропозиції знімати кіно про війну в Україні
Денис розповів, що в нього було декілька пропозицій знімати кіно про війну, про нашу, реальну війну, яка зараз в Україні. Але…
«Знімати про реальні події, які відбуваються зараз в країні моїх батьків і де народився я сам, де гинуть люди і де ллється справжня кров - це дуже важко! Будь який фільм я пропускаю через свою душу… Одна справа, знімати, де просто замість крові – "кетчуп" (і усі це розуміють), якщо це якась цікава але ж вигадана історія,; інша справа - про справжню кров і про реальність тих подій, які відбуваються зараз у рідній країні! - говорить режисер - тож художній фільм про справжню кров, а не про "кетчуп"… я просто не зміг би зняти, бо це вище моїх сил».
Фільм про Мир
Денис говорить, що дуже хотів би зняти фільм про мир! Про порядних українців.
На сайті інтернаціональної кінобази є картини, які Денис Соболєв відомий за фільмами The Hitcher Girl (2023), «В чорних, чорних кімнатах» (2021) та інші.
Проте свіжі картини ще на цьому сайті не відображаються.
Щодо фільму, який знімали у Ніжині і якого так чекають жителі нашого міста, режисер повідомив, що творці фільму та інвестори планують його показ на великих екранах після закінчення війни.
І резюме на останок:
Денис також поцікавився у нас, як ми тут живемо в умовах війни, як наше рідне місто і які новини у Ніжині. (Той незвичний момент – коли інтерв’ю беруть у тебе, а не ти задаєш питання).
Відповідь в Лос Анджелес від наших журналістів:
За час цієї кривавої війни ми все частіше і частіше ставимо некрологи про молодих хлопців, які гинуть на фронті, дуже часто на сторінках багатьох ЗМІ – новини про вибухи і руйнування й іноді хочеться кричати від болю, коли гинуть чужі рідні люди… За час війни у нас докорінно змінилися пріоритети і цінності. Але – ми живемо в моменті, радіємо тим маленьким радощам, які є на сьогодні і це дуже цінно. Відношення до рідних стало більш уважніше і ніжніше, адже живемо одним днем, бо не знаємо, що буде завтра. Такі реалії нашого сьогодення. Але при всіх цих гірких обставинах ми не втрачаємо віри у нашу Перемогу!
Фото з архіву Дениса Соболева
