100 років тому селище Бахмач, що на Чернігівщині, було офіційно поділене на два села: Бахмач-1 і Бахмач-2. І такий поділ тривав 25 років. Ці два села, які раніше були частинами одного села, мали й окремі сільські ради. Межею між ними стала Лібаво-Роменська залізниця, що проходила приблизно посередині села. У зв’язку з цим постійно виникали певні непорозуміння. Тому хоч і з плином чверті століття все ж було ухвалено рішення об’єднати два села назад в одне – Бахмач.
В історії цього одного з найдавніших поселень Київської Русі (згадується в «Повісті временних літ» під 1147 р.) є й інші цікаві факти.
- Такий поділ Бахмача на дві частини існував і у ХVІІ ст. Тоді також було два Бахмачі: старий Бахмач і «град» Бахмач. У першому, очевидно, жили козаки, а в другому – міщани. Пізніше ці два поселення стали називатись Старосілля і Замок. Старосілля знаходилося біля Вознесенської церкви (нині діюча) – це було село Бахмач-2, а Замок – біля Успенської церкви (також нині працює) – село Бахмач-1.
- Є відомості про те, що тут у ХІІІ – ХІV ст. було Бахмацьке удільне князівство, яке до середини ХІV ст. підпорядковувалося Великому князівству Литовському. Проте ця інформація практично не досліджена та потребує додаткового вивчення.
- Бахмач кілька разів змінював свій юридичний статус: літописне містечко – сотенне містечко – село – місто – районний центр – селище міського типу – і знову місто.
- Існують цікаві та підчас суперечливі пояснення назви Бахмача. Одна з версій трактує походження зі старотатарської мови та означає «болото». Інше пояснення походження від половецького слова «бохмача» – водопій. Ще одна версія пояснює тюркське походження. «Бахмач» тюркською означає «баштан».
Прихильники цієї версії зазначають, що, скоріш за все, на цій території наприкінці І тисячоліття н. е. київські та чернігівські князі поселяли полонених печенігів та інших вихідців із тюркських орд, які й назвали своє поселення своєю мовою. Фахівці з мовознавства не погоджуються з тюркським, татарським чи половецьким походженням і звертають увагу на те, що ця назва походить зі праслов’янської та старослов’янської мов і складається з двох частин: «бах» – сире, мокре місце і «моч» – болото. А прив’язка про походження назви від половців чи татар тому, бо тут вони випасали свою худобу й поїли її в болотах і річці Бахмачці. Дійсно, Бахмач розташований у доволі болотистій місцевості.
Ну і гідронім – походження назви селища від назви річки Бахмачки – ніхто не скасовував. Це розмаїття гіпотез і версій походження тільки однієї назви підтверджує те, що старовинні міста та селища приховують у своїй історії чимало цікавих і дивовижних фактів. Більше про це старовинне містечко можна дізнатися в Бахмацькому історичному музеї.
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами bhrr.gov.ua, wikipedia, Валентини Пушенко, директорка КЗ «Бахмацький історичний музей ім. М.Г. Яременка» БМР
Як повідомляв MYNIZHYN, Ніжинське дворянське зібрання було важливим виборним органом місцевого самоврядування, що функціонувало з 1766 до 1917 року. Воно відігравало вагому роль у суспільному та адміністративному житті Ніжинського повіту, забезпечуючи правове регулювання статусу дворянства та реалізацію соціальних ініціатив.
