На Чернігівщині, у Прилуцькому районі, розташоване мальовниче село Лісові Сорочинці — справжній куточок із давньою історією, що бере початок ще у першій половині XVII століття.
Про це розповідає Чернішівщина туристична.
Назва села хоч і співзвучна з Великими Сорочинцями на Полтавщині, однак не має з ними спільного походження. Лісові Сорочинці отримали свою назву на честь першого власника цих земель — Василя Сороча, який у 1629 році отримав наділ від Густинського монастиря. Саме на цій території й почало розвиватися поселення.
Протягом століть село змінювало власників, входило до різних адміністративних одиниць і, як і вся Чернігівщина, переживало непрості часи — війни, голод, репресії. Та попри все, Лісові Сорочинці зберегли свою ідентичність, історичну пам’ять і навіть цікаві топоніми.
Одним із найцікавіших фактів про село є постать Андрія Івановича Домонтовича — представника шляхетного роду, який наприкінці XIX століття вперше виростив у селі картоплю, а згодом створив власні сорти яблук — «Кальвіль Сорочинський» і «Кальвіль Домонтовича». За ці досягнення у 1900 році він був відзначений бронзовою медаллю. Центральна вулиця села нині носить його ім’я.
Як зазначає «Чернішівщина туристична», село розділене на дві частини залізничною колією — наслідок прокладання залізниці. А ще тут збереглися оригінальні назви кутків, які походять від прізвищ перших поселенців або місцевих особливостей: Гайдаї, Каптурі, Бехівщина, Полозі, Калюжі.
Серед місцевих локацій також — Кумнина долина, Панський ставок і Негодине поле — топоніми, які зберігають частинку побуту й історії села.
Сьогодні Лісові Сорочинці — це не просто точка на мапі, а живий свідок історії Чернігівщини, сповнений культурних нашарувань, природної краси та людської пам’яті.
Як повідомляв MYNIZHYN, у селі Володькова Дівиця кожна вулиця має свою історію, а старі хати зберігають дух часу. Та не кожному дано почути голоси минулого. Сергій Тимошик – місцевий краєзнавець, який багато років досліджує рідне село, збирає спогади, світлини, факти й перекази.
