Завантаження ...
banner

Унікальні дослідження проводяться в Мені

За даними Міністерства охорони здоров'я, близько 0,8% новонароджених малюків мають вади серця. Лікарі давно навчилися боротися з цією недугою відкритим хірургічним шляхом. І тільки недавно — за допомогою спеціальних мікрорисгроїв - оклюдерів

Мена


За даними Міністерства охорони здоров'я, близько 0,8% новонароджених малюків мають вади серця. 15% серед цих вад — відкрита артеріальна протока. На щастя, лікарі давно навчилися боротися з цією недугою відкритим хірургічним шляхом. І тільки недавно — за допомогою спеціальних мікрорисгроїв - оклюдерів, які вводять в серце без розрізу грудної клітки через артерії або вени. 

Одне прикро, оклюдери досить дорогі, до того ж за¬куповуються лише за кордоном. Покращити і здешевити їх взялися українські вчені - почали розробляти технологію, яка перевершила б якість іноземної, але була б набагато дешевшою. Їм це вдалося. Тепер справа за випробуваннями. 
 
Приємно, що свій внесок у цю справу зробив наш земляк, власник ПП «Менський аграрник» Валерій Гайдукевич. Кілька разів група лікарів Національного Інституту серцево-судинної хірургії імені М. Амосова на чолі з учнем самого Миколи Амосова — професором Юрієм Пашчкіним — приїжджала у його господарство в Мену, аби провести унікальні досліди на свинях.

Відкрита артеріальна протока і вітчизняні оклюдери

Анатомічне артеріальна протока - це сполучення між аортою і легеневою артерією, — пояснює Юрій Панічкін. — Вона функціонує лише в утробі матері, здійснюючи кровообіг плоду в обхід його власних легень. З народженням дитини ця функція закінчується і до першого місяця життя протока має зарости. Якщо ж цього не відбувається, вона автоматично стає вадою серця і потребує хірургічного втручання. В Інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова уже виконано понад 500 нових полегшених транскатетерних операцій із закриття протоки за допомогою спеціальних оклюдерів, які виготовлені із матеріалу з «пам’яттю форми». Оклюдер - це деталь складної форми у вигляді пружинки, якщо її нагріти до високої температури (близько 1000°С), а потім швидко охолодити, то вона «запам'ятає» надану їй початкову форму. Оклюдер через артерії або вени вводять у серце, встановлюють у просвіті протоки і повністю її перекривають, припиняючи патологічний викид крові з аорти в легеневу артерію. Безпосередні та віддалені результати такої операції ~ відмінні. 
 
Однак... Більшість імпортних оклюдерів виготовлені з нікелево-титанового сплаву—нітинолу, хоч нікель, як відомо, не зовсім безпечний для організму. Крім того, незважаючи на те, що ідея металів і сплавів із «пам'яттю форми», необхідних для виготовлення оклюдерів, належить українським вченим (так званий ефект Курдюмова), зараз ми вимушені закуповувати оклюдери за кордоном за дуже високими цінами. Саме тому разом із колегами з Інституту металофізики імені Г. Курдюмова НАН України ми вирішили створити новий вітчизняний оклюдер для закриття артеріальної протоки, який перевершив би закордонний за якістю і був би значно дешевшим. Основою для нього стала нещодавня розробка цього інституту зі створення нового бета-цирконієвого сплаву. На основі цього сплаву провідний інженер Інституту металофізики Ігор Скиба виготовив серцевий оклюдер, який за багатьма параметрами перевершує зарубіжні аналоги.
 
Та хоч український оклюдер нічим не поступається іноземному, поки що використовувати його у практичній медицині не можна.
— Справа у тому, що при клінічному використанні кожного нового виробу, що вживлюється в організм хворого, необхідна ретельна експериментальна перевірка, — пояснює Юрій Володимирович. — Потрібно визначити, як взаємодіє матеріал і сам пристрій з тканинами живого організму, тобто зробити попередні операції на біологічних моделях. Доклінічні дослідження - процес достатньо складний і затратний як з економічної, так і з науково-практичної точки зору. Він потребує особливого підходу до вибору експериментальних тварин, оснащення ветеринарної лабораторії, техніки експерименту і подальшого спостереження за піддослідними тваринами. Враховуючи складну економічну ситуацію в Україні, ми опинилися в дуже скрутному становищі. Тому були дуже раді, що знайшлася людина, яка запропонувала безкоштовно провести експериментальні дослідження на свинях з власної ферми.
 
Можливо, колись і я вам стану у пригоді

Як же знаний в Україні та за її межами професор опинився у Мені?
- У 2006 році я проходив обстеження в Інституті імені Амосова, — згадує Валерій Гайдукевич. — Там мені зробили ехокардіографію серця і направили до професора Панічкіна на консультацію. Він запідозрив ішемічну хворобу серця і запропонував провести коронарографію. Наступного року я знову став його пацієнтом. На щастя, підозри не підтвердилися. Ще тоді вразили його професіоналізм як лікаря й готовність допомагати людям. Коли їхав додому, сказав Юрієві Володимировичу: «Можливо, колись і я вам ста-нуупригоді».
 
Минуло дев'ять років, і Валерій Гайдукевич таки зміг допомогти столичним кардіохірургам.
- Ми періодично спілкувалися з Юрієм Володимировичем, — розповідає Валерій Гайдукевич. — Вітали одне одного із професійним святом — Днем медичного працівника (за фахом Валерій Гайдукевич теж медик — свого часу закінчив Ніжинське медичне училище. — Авт.). А у 2015 році професор Панічкін зателефонував мені і попросив, щоб я, якщо маю таку можливість, долучився до... розробки нових методів у боротьбі з серцевими захворюваннями — привіз у Київську сільськогосподарську академію кількох поросят, на яких можна було б провести досліди. Звісно, я погодився допомогти. Відвіз у Київ двох поросят І корми для них. За деякий час лікарям знадобилися іще піддослідні тварини. Тоді я і запропонував проводити операції прямо тут, у нашому тваринницькому комплексі.
 
Дослідження у Мені

І ось 5 квітня минулого року перший кортеж із усім необхідним для досліджень - операційними столами, лампами, пристроями діагностування та моніторингу, розчинами і хірургічними Інструментами — приїхав у Мену. Наступного ж дня після зустрічі і знайомства лікарі та розробник оклюдера приступили до першої операції зі встановлення оклюдера в судинне русло свиней.

Спочатку, незважаючи на схожість анатомії і фізіології людей і свиней, ми зіткнулися з великими труднощами у проведенні експерименту, — зізнаєть ся Юрій Панічкін. —До вечора першого дня із п'яти намічених операційні втручання вдалося виконати лише двом тваринам. Приємно, що і сам Валерій Володимирович, і працівники тваринницького комплексу усіляко нас підтримували й підбадьорювали. Другого дня нам усміхнулася удача. 
Дослідні зразки оклюдерів без розрізу грудної клітки були поставлені у серця Іще чотирьох поросят. Усі тварини швидко відійшли після процедури і вели звичайну життєдіяльність до закінчення експерименту.
Для випробування були обрані клі-нічно здорові свині трипородного гібриду Йоркшир-Ландрас-Дюрок вагою близько 35 кілограмів.
 
- Юрій Володимирович наполіг, щоб свині перебували у звичних для них умовах, — говорить Валерій Гайдукевич. — На операцію їх забирали прямо із загону, щоб не нервувалися. Не поселяли їх окремо і після операції, лише помітили бирками на вухах, їх раціон також був стандартним. Шість місяців поросята жили разом з іншими. Деякі навіть до 180 кілограмів понабирали. Ніяких відхилень від норми у них не було.
 
Наступний візит у «Менський аграрник» в червні минулого року став іще результативнішим. Лікарям вдалося виконати п'ять ускладнених ендоваскулярних операцій на поросятах різної ваги і привезти в Київ унікальні дані. І вже наприкінці 2015-го в рубриці «Оригінальні дослідження» українського науково-практичного журналу «Серце і судини» вийшов спільний матеріал лікарів та вчених під назвою «Особливості методики проведення доклінічного експерименту з імплантації оклюдера із бета-цирконієвого сплаву на свинях як біологічній моделі». Співавтором цієї статті був і Валерій Гайдукевич.
 
Тепер треба зареєструвати новий оклюдер у Комітеті з нової техніки, провести необхідні гістологічні та гістотоксичні випробування і, якщо вони будуть позитивними (на що ми дуже сподіваємось), переходити до операцій у клініці, — сказав Юрій Панічкін.
 
Катерина ДРОЗДОВА, ГАРТ, 12 травня, № 20.