Легкий радянський танк Т-70, попри численні чутки, залишається стояти в центрі Ніжина. Історики кажуть, що це один із танків, які визволяли місто. Під бойовою машиною похований легендарний командир 215-го танкового полку 26-ї радянської механізованої бригади 7-го гвардійського корпусу майор Ізраїль Хайтович
Легкий радянський танк Т-70, попри численні чутки, залишається стояти в центрі Ніжина. Історики кажуть, що це один із танків, які визволяли місто. Під бойовою машиною похований легендарний командир 215-го танкового полку 26-ї радянської механізованої бригади 7-го гвардійського корпусу майор Ізраїль Хайтович.
Поруч – ще одне поховання, героя Радянського Союзу Сергія Мохового. За словами місцевих експертів, керівництво Ніжинського агротехнічного інституту зверталося до родини Хайтовича з пропозицією перенести його прах на Троїцьке кладовище. Туди ж планували перенести і Т-70. Одначе родичі загиблого майора категорично відмовили науковцям.
Між тим, в кулуарах Ніжинської міської ради ходять чутки про те, що танк хочуть купити німці. За бойову машину легендарного командира вони начебто пропонують 7 мільйонів євро. Виявляться, у такому прекрасному стані подібних танків в Україні лише 4 одиниці.
Питання ексгумації та перенесення тіла Ізраїля Хайтовича з центру Ніжина на місцеве кладовище першими підняли науковці Ніжинського агротехнічного інституту.
«Керівництво навчального закладу планувало реконструкцію корпусу, і вони хотіли, аби фасад будівлі мав сучасний вигляд. Танк їм, звісно, заважав, – пояснює завідуюча історичним відділом Ніжинського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Наталія Дмитренко. – Керівництво навчального закладу звернулося до сина Хайтовича, Фелікса Ізраїловича, з пропозицією перепоховати батька на Троїцькому кладовищі з усіма воїнськими почестями. На кладовищі, до речі, є комплекс могил, в яких поховані оборонці Ніжина. Туди ж керівництво інституту пропонувало перенести і танк. Але його син відмовив науковцям у категоричній формі, жодним чином не мотивуючи відмови».
Наталія Дмитренко показує історичну табличку
Наталія Дмитренко підтримує постійний зв’язок із родиною Хайтовичів. Особливо тісно науковець спілкується з племінницею Ізраїля Лейбовича Поліною Будницькою.
«Поліна Іллівна нині проживає на півночі Ізраїлю в місті Кир’ят Шмона, – каже працівниця Ніжинського краєзнавчого музею. – Поліна Будницька вже давно на пенсії, але свого часу вона викладала математику в одній із чернігівських шкіл. Племінниця не забуває про свого легендарного дядька і постійно публікує матеріали про нього в російськомовній пресі Ізраїлю».
Командир 215-танкового полку 26-ї радянської механізованої бригади 7-го гвардійського корпусу, майор гвардії Ізраїль Хайтович – непересічна постать в історії Ніжина, його прізвище перше серед прізвищ визволителів міста від німців. Незважаючи на приналежність до єврейської національності, його не наділили образливим прізвиськом (не секрет, що більшість у ті часи не надто шанувала євреїв). Всі підлеглі Хайтовича поважали його за твердість, справедливість, рішучість. Командир полку особисто керував більшістю боїв і брав участь в усіх атаках. За його безстрашність та яскраві командирські якості бійці називали його «батею».
Ізраїль Хайтович
Танковий полк Хайтовича безпосередньо брав участь у звільненні Ніжина, а коли 15 вересня 1943 року Ніжин зачистили від німців, командир полку особисто вирушив із доповіддю в штаб корпусу, що розташовувався в селі Черняхівка. По дорозі до штабу санітарна машина, в якій їхав майор Хайтович, потрапила під бомбардування. Як згадує ті події старший лікар полку Аблапохін, Хайтовича важко поранило в живіт, увесь його кишечник вийшов назовні. «Не встиг я зробити останні кроки, щоб надати допомогу, як комполка вийняв пістолет і застрелився – мабуть, сам відчув, що поранений смертельно», – згадує полковий лікар.
Цікавим також є шлях танка. Так, в кінці вересня 1943 року за наказом командування 2-го мехкорпусу офіцер 215 танкового полку Казарян повернувся з берегів Дніпра до Ніжина і встановив танк Т-70 на могилі свого командира.
