Завантаження ...
banner
banner

На сесію Ніжинської міської ради прийшов з ліжком, або Тиждень з життя депутата

36-річний Андрій Гомоляко — вчитель історії та правознавства в Ніжинській школі №15, кандидат історичних наук. Крім того, VІР-охоронець, спеціальність отримав у Вінницькому вищому військовому училищі

Андрій Гомоляко


36-річний Андрій Гомоляко — вчитель історії та правознавства в Ніжинській школі №15, кандидат історичних наук. Крім того, VІР-охоронець, спеціальність отримав у Вінницькому вищому військовому училищі. 

Маляр-штукатур, плиточник-лицювальник, муляр третього розряду (школа, навчально-професійний комбінат). Водій категорії А, В, C, D, автослюсар. Голова громадської організації «Ніжинська спілка ветеранів АТО» (був в АТО з 19 березня 2014 по 19 березня 2015 року, нагороджений орденом «За бойові заслуги»). З жовтня 2015 року — депутат Ніжинської міської ради сьомого скликання.

Одружений, дружина Дарія і двоє синів — 9-річний Андрій та 5-річний Олександр.

Ось тиждень з життя депутата.

Середа, 3 серпня

Сесія. Поставив перед депутатами криве дитяче ліжко
 
— Встав на півгодини раніше, ніж зазвичай, хотів підготуватися до сесії міськради. О пів на шосту засів за комп’ютер, вніс корективи до порядку денного: запропонував припинити ганебну практику не виплачувати освітянам гроші за відрядження.
 
Дорогою до міськради зайшов у свою школу, взяв одне з сорока ліжечок з групи продовженого дня. Звичайно, з дозволу завгоспа. Ліжка старі, поламані, скручені болтами, — розповідає Андрій Гомоляко. — Доніс те ліжко в одній руці, вони втричі легші за розкладушку. Не складаються, бо зварені «намертво». Прогулявся пішки п’ять зупинок.
 
Черговий в міськраді нічого не сказав, я ж не проносив заборонений предмет. (До того в Ніжинський «білий дім» носили сухарі, тілогрійку, термос з чифіром. Скандальна Ірма Крат не тільки пронесла відро багнюки, а й вилила на голову тодішньому міському голові Михайлові Приходьку. — Авт.).
 
Сесія починається о десятій. Виставив ліжко перед президією. Виступив, пояснив, що нові ліжка — це для здоров’я дітей. Підтримали, протокольно дали доручення начальнику управління Станіславу Кропив’янському вивчити ситуацію і доповісти на наступну сесію, скільки ліжок по школах та садочках Ніжина потребують заміни.
 
Сесія тривала до чотирнадцятої. Після відвідав двох бабусь, 89 та 83 років. Одинокі, інваліди та учасниці війни. Просили допомогти з ліками. Це можна, у нас є місцева програма допомоги малозабезпеченим «Турбота».
 
Потім пішов на свою ділянку, яку отримав після повернення з АТО. Зібрав помідори, огірки, наламав кукурудзи додому. Повернувся о 10 вечора. Вдома тільки батько. Дружина з дітьми в Одесі, молодшому сину Саші дали путівку в санаторій матері і дитини. Йому — безкоштовно, як інваліду по слуху з дитинства. Ваду виявили недавно, думали: просто неуважний... Тепер дитина ходить з апаратом, посилено займаємось з ним. Дружина пішла у відпустку по догляду за дитиною до 6 років.
 
Поговорив з рідними по телефону, їм там подобається. Ходять на процедури, за старшого довелося доплачувати.
 
Приготував вечерю, засів за електронну пошту, відповідав на листи до півпершої ночі.

Четвер, 4 серпня
 
Батька з інфарктом забрали до лікарні
 
— О 5.30 велосипедом поїхав на батьківську дачу. Мама зараз і ночує там, бо пора консервації. Взявся облицьовувати плиткою душову кабіну, робимо там баню.
 
По обіді зустрівся з фахівцями з приводу ремонту шкільних туалетів. Обговорили кошторис, види робіт. О пів на першу зайшов додому пообідати. Якраз прийшов з роботи батько, працює на НВК «Прогрес» (по-простому — Ніжинський військовий завод).
 
Після обіду батькові стало зле. Приліг, став кашляти. Скаржився, наче жме щось, дихати важко. То був передінфарктний кашель. На серце не скаржився, але я викликав «швидку». Поміряли тиск, 210 на 190. Зробили кардіограму, і швидко в лікарню. Нас врятувало те, що там зразу батьку дали укол для розрідження крові. Коштує 24 тисячі гривень, на Ніжинську міську лікарню за державною програмою їх виділили п’ять. Безкоштовні для пацієнтів з інфарктом. Коли привезли батька, в лікарні ще був у наявності останній. Вкололи, врятували. Поклали до реанімації. Приїхала мати з старшою сестрою.
 
З лікарні я повернувся на дачу, адже там розчин замішаний, клейова суміш. Доклав плитку. Був на телефоні.
 
О восьмій вечора кардіограма показала, що найгірше позаду.
 
П’ятниця, 5 серпня
 
Прийомний день
 
— Зранку поїхав у лікарню, взяв у медсестри «простиню»: що треба купити батьку в реанімацію. Привіз все, дочекався обходу. Лікар заспокоїв, що гірше не стає.
 
Як депутат приймав громадян у міськраді. Закінчив о 17-й.
 
Замовив машину в міському управлінні комунального господарства на вивіз сміття.
 
Було звернення пофарбувати дитячий майданчик біля будинку по вулиці Шевченка, 114. Років 15 його не фарбували. В мене залишилась фарба від ремонту попереднього майданчика. Поїхав у гараж подивитись скільки, які кольори.
 
Увечері заїхав у лікарню.
 
Субота, 6 серпня

Фарбував майданчик
 
— Вранці поїхав на дачу, взяв усе необхідне: компресор, фарбопульти, фарбу. В батькову «Ауді» це все не влізло, завантажили в машину сусіда. Це Сергій Охонько, депутат обласної ради, він часто виручає, ми виросли разом. Привезли. Прийшли мої побратими, ветерани війни. Ті, хто був в АТО, не важливо в якому підрозділі. Вчотирьох півдня фарбували. Люди думали, ЖЕК. Дивились, радили. Одна жінка дуже просила перефарбувати сейф її чоловіка, де він зберігає зброю. Щоб винесли з квартири, пофарбували і назад встановили. Бо їй колір не подобається. Я пояснював, що я депутат і майданчик фарбуємо за зверненням.
 
Забрав хлопців пообідати на дачі, мама приготувала.
 
Вдома писав депутатські звернення.
 
Дарія по телефону розповідала, що вони після процедур їздили на «7-й кілометр». Купили Андрію шкільну форму, нову сорочечку, зошитів до школи набрали. Там значно дешевше.
 
Увечері з’їздив до батька, відвіз вечерю.
 
Неділя, 7 серпня

В Одесі землетрус
 
— Зранку завітав до Всіхсвятського храму, до отця Сергія. Поставив свічку за здоров’я батька. І за здоров’я ворогів теж. З мамою і сестрою замовили сорокоуст, щоб батько швидше видужав.
 
Потім поїхав у лікарню. Почали пускати до батька. Йому вже краще.
 
Після обіду на дачі робив заміри по димоходу в сауні. Назбирав малини, абрикоси останні, відвіз батьку.
 
Подзвонила дружина. Розповідала, що в Одесі був землетрус 4 бали. Вони там живуть на сьомому поверсі, перелякались дуже. Не могли зважитись, чи бігти вниз. Вітер, злива, трясе,
через вікна заливає. Мами вимочували воду, а дітям весело було, вікна тримали. Хвилювались, чи цунамі слідом за поштовхами не буде. Не було.
 
Увечері викосив за зверненням ділянку трави біля багатоповерхового будинку за адресою Шевченка, 104, біля газового розподільника. Ділянка нічия, заросла.
 
Понеділок, 8 серпня
 
Говорив з Мадридом
 
— Батька перевели в звичайну палату. Вже хоче вставати з ліжка, ходити, а лікар забороняє.
 
Вдома по скайпу вийшов на зв’язок з Мадридом. Відправляємо на лікування та реабілітацію тяжкопораненого ветерана АТО, інваліда першої групи Ярослава Іванова. У нього в головному мозку залишились уламки снаряда. Півчерепа нема, поставили титанову пластину. А уламки вийняти не можуть, бояться зачепити нерв.
 
Півтіла паралізувало, лікарі казали: буде лежати, не підніметься. А він впертий, ходить з паличкою, щодня збільшуючи відстань. І навіть навчився їздити на велосипеді, перекидає нерухому ногу через раму, відштовхується другою ногою і їде. Педаль крутить здоровою, а хвора стоїть на іншій педалі, і своєю вагою трохи придавлює її вниз.
 
У Мадриді наша землячка Людмила Байдак (з Чернігова) збирає групи тяжкохворих хлопців, які побули в АТО, по 5-6 чоловік, їх забирають на реабілітацію. За рахунок небайдужих до України іноземців та українців, які там живуть. Хлопців зустрічають, розселяють, забирають до себе додому. Кому треба, підшукують лікарів, возять у лікарню, на море, на екскурсії.
 
Телефон Людмили дав мій комбат Олег Миколайчук. Він, коли лежав у госпіталі, познайомився з дочкою Людмили, яка передавала бійцям допомогу з Іспанії (харчі, речі).
 
Ярослав полетить до Мадрида у вересні-жовтні. Обговорювали це з Людмилою. Помітив, що вона сумна, пригнічена. Запитав, чому? Виявилося, в дочки рак.
 
Зателефонував перший заступник губернатора Леонід Сахневич. Обговорили проблеми.
 
Вівторок, 9 серпня
 
Провідав дочку волонтерки
 
— Прокинувся як завжди о шостій, і до батька.
 
Після лікарні домовився про вивіз сміття від дитячої хореографічної школи.
 
Потім поїхав у Чернігів провідати дочку Людмили Байдак. Вона зараз сидить вдома, після хіміотерапії ослаб імунітет, виходить рідко. Зраділа мені, проговорили кілька годин. Вона налаштована позитивно, вірить в краще. Це вже її четверта хімія, сподівається, що хвороба минула. Чекає понеділка, щоб дізнатися результати аналізів.
 
Після шукали з сестрою по Чернігову витяжні труби для твердопаливного котла на дачу. Врешті знайшли. Купили фруктів, увечері завезли батьку. їздили сестриним транспортом.
 
Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №33 (1580)