У Ніжинському училищі культури й мистецтв імені Марії Заньковецької навчають цікавій професії – різьбі по дереву. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів
У Ніжинському училищі культури й мистецтв імені Марії Заньковецької навчають цікавій професії – різьбі по дереву. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
Професія різьбяра – це не лише напружена творча й фізична праця, а й джерело морального задоволення від творіння рук своїх, можливість вирішити проблему власного працевлаштування, адже таких спеціалістів не випускають конвеєром.
Деревина – гарний та загальнодоступний матеріал, який досить легко обробляється найпростішими інструментами. Протягом багатьох віків людина, широко використовуючи для своїх потреб цей природній матеріал, поступово вивчала різноманітні породи дерев, їх властивості, набула практичних навичок, відточувала майстерність. Прикладом глибокого знання властивостей деревини й засобів її обробки є українська народна архітектура, побутові та декоративні предмети з дерева.
У музеях України зберігаються численні речі хатнього вжитку, оздоблені геометричним або рослинним орнаментом: скрині, столи, миски, різноманітний дерев’яний посуд.
Нині професія різьбяра далеко не масова, і той, хто опанує це ремесло, без роботи не залишиться.
Спеціалізацію «Декоративно-прикладне мистецтво» в Ніжинському училищі відкрили в 1992 році за ініціативи директора Людмили Єрмольченко. Із самого початку ця спеціальність поділялася на два головні напрямки: художня вишивка й художнє різьблення по дереву.
«Я дуже хотіла, щоб у нашому училищі ми могли навчати дітей декоративному мистецтву. Саме тому ініціювала відкриття цієї спеціальності. І дуже рада, що тоді мене підтримав колектив. Адже важливим нашим завданням є збереження та розвиток національної культури й мистецтва, духовності, підготовка студента до життя в сучасному суспільстві, – розповідає директор училища Людмила Єрмольченко. – Усього в нашому училищі вісім спеціальностей, і кожна пов’язана з вивченням історії та культури. Наше завдання – виховати патріотичну молодь. Знаєте, моя думка така: аби ми більше уваги приділяли вивченню культури, то, можливо, не було б того, що зараз діється на Донбасі».
Із найпростішого — до високого
Кожний виріб із деревини – це поєднання знань із креслення, спецтехнологій, уміння застосовувати інструменти та устаткування. Перш ніж створити художньо-декоративний виріб, який буде визнаний фахівцями-мистецтвознавцями, потрібно освоїти техніку різьблення, а єдиний для цього спосіб – виготовлення спочатку простих, а потім складніших виробів. Щоб створити щось варте уваги, яке б сподобалося багатьом, зовсім не обов’язково мати екзотичний матеріал, дорогий інструмент і особисту майстерню, вважає Людмила Лаврентіївна.
«На цій спеціальності в нас навчається лише шість студентів. Вступають діти після 9 класу й навчаються чотири роки. Починають освоювати фах із найпростішого, – розповідає директор. – Та потім із кожним разом їхні вироби стають досконалішими, складнішими за технікою виконання. Матеріал для роботи закуповує училище. Дерево використовують різне: грушу, яблуню, вишню, та найчастіше липу, бо це найбільш податливий матеріал. Дипломні роботи іноді бувають справжніми витворами мистецтва. Юні різьбярі готують їх цілий рік. Спочатку придумують композицію, потім роблять ескіз у повний розмір і вже тоді приступають до вирізання. Роботи бувають різної складності. Іноді вирізаються з суцільного шматка деревини, а буває, що складаються з багатьох деталей, які потрібно склеювати. А взагалі, щоб навчатися різьбленню по дереву, треба мати хист до малювання й фантазію».
Робота буде завжди
Твори майстрів народного декоративного мистецтва завжди привертають до себе увагу. Вони широко експонуються в Україні й за кордоном, прикрашають різноманітні архітектурні ансамблі тощо. Народне мистецтво завжди входить у нашу повсякденність. Різьблення по дереву й до наших днів залишається одним із національних видів прикладного мистецтва. Після закінчення навчання випускники училища зможуть працювати на підприємствах по виробництву художніх виробів.
«Наші випускники без роботи не залишаються, – пишається Людмила Лаврентіївна, – стають майстрами високого класу, продовжують навчання у вищих навчальних закладах художнього профілю, займаються реставрацією пам’яток архітектури, відкривають власну справу в межах області, України та навіть за кордоном. Ризик безробіття в таких спеціалістів мінімальний».
Марія Пучинець, "Чернігівщина" №44 (601) від 3 листопада 2016
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями:
