"Фактично каналізація є, а юридично – ні"

Вулиця Ващенка. Зображення датоване літом 2016 р.

Однак через недбалість двох працівників Управління ЖКГ та будівництва міської ради, які підписали акт виконаних (а в дійсності недовиконаних) робіт, вже три роки комунальні служби міста не можуть взяти цю ділянку на баланс. У той же час доробити каналізацію за кошти місцевого бюджету також нереально, тому що на шляху стоїть близько 100 квадратних метрів ділянки, на якому побудована каналязаційна насосна станція, – міська рада не має на цю землю правовстановлюючих документів. 
 

Як результат – кожен день місцевим жителям доводиться спотикатися, йдучи по розритої вулиці, а кожну хвилину, і це ще гірше, там ризикують обвалитися каналізаційні колодязі, які ніким не обслуговуються.
 

 

У 1988 році неподалік від Ніжинського залізничного вокзалу в смузі відведення залізниці почали будувати перші багатоквартирні будинки для працівників Ніжинської дистанції колії. Через десять років, коли їх було вже 19, український уряд ухвалив рішення про передачу відомчого житла у власність територіальних громад. 

 

Так будинку залізничників по вулиці Краснодонців (тепер – Миколи Ващенка) потрапили на баланс Ніжинського міської ради – земельну ділянку, зайняту під будівлями і спорудами, вилучили з землекористування залізниці. 

 

З одного боку, у міської влади з’явилися зайві клопоти, адже обслуговувати ці будинки було не так вже й просто – побудовані на ділянці з високим рівнем грунтових вод, вони мали постійні проблеми з каналізацією, тим більше що до центральної міської каналізації під’єднані не були. У той же час прийняття на баланс мікрорайону «Залізничник» було досить вигідним: місцева влада отримала своєрідний відкуп – квартиру в одному з будинків (до речі, вона до цих пір чомусь не заселена), крім того, на її вимогу “Укрзалізниця” побудувала дві зупинкові платформи.

 

– Начальник Ніжинської дистанції колії Микола Ващенко, в честь якого після його смерті ми і перейменували вулицю, з самого початку планував підключити всі будинки до міської каналізації, але не встиг, – каже 69-річний житель вулиці Петро Волков. 

 

– Довгі роки стічні води з наших будинків зливалися в вигрібні ями. Щоб відкачувати рідкі відходи, залізниця передала Управлінню житлово-комунального господарства ассенізационную машину в робочому стані, правда, її ми так і не побачили – машина відразу ж кудись зникла. У міськраді стверджують, що вона була лише на папері, в реальності її ніхто не передавав. Але коли в 2006 році тодішній начальник Ніжинської дистанції колії Олексій Мазур зроби запит в МРЕВ, звідти відповіли, що «за рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 30 грудня 1999 року Ніжинською дистанцією колії був переданий на баланс підприємства” Виробниче управління житлово-комунального господарства автомобіль ГАЗ-53А “був там вказано і державний номер. Машину з таким ми бачили в місті, значить, її просто продали, а нам розповідають, що її управління не передавали. 

 

Як би там не було, а нам довелося щомісяця збирати гроші і наймати машину, яка викачувала наші вигрібні ями. За 10 років їх жодного разу не чистили, вони сильно замулились, тому часто затоплювало підвали, в квартирах стічні води йшли через унітази, процвітав грибок, круглий рік літали комарі, та й на вулиці пахло так, що … Скільки разів ми зверталися в міської ради з проханням підключити наш район до міської каналізації, зараз вже і не згадати, проте все було марно. З року в рік нам відписували: «Управління житлово-комунального господарства і будівництва повідомляє, що будівництво каналізаційно-насосної станції і колектора на вулиці Ващенко включено до переліку першочергових невідкладних заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в Ніжині. При наявності фінансування будівництво буде розпочато найближчим часом “.

 

Але це “найближчим часом” чомусь так і не настало, і наслідки “першочергових невідкладних заходів» ліквідовані були 

 

Можливо, без центральної каналізації жили б залізничники і досі, якби в 2013 році їм не пощастило зустрітися з народним депутатом Іваном Куровським. Перейнявшись проблемою людей, Іван Іванович пообіцяв профінансувати роботи, що і зробив. Замовником будівництва виступило Управління ЖКГ та будівництва міської ради. – Івану Івановичу ми будемо вдячні все життя! – Каже Петро Волков. – Нарешті в наших квартирах з’явився такий довгоочікуваний комфорт. Шкода, що представники влади не поставилися до цієї справи серйозно. З міського бюджету не було витрачено на нашу каналізацію ні копійки, а вони навіть не змогли прийняти як слід роботи. 
 

Два чиновники – начальник Управління житлово-комунального господарства і будівництва Геннадій Ющенко і технік з нагляду за будівництвом Управління Дмитро Юрченко – підписали акт виконаних робіт (так мені сказав Іван Іванович Куровський, а сам документ дивним чином кудись зник), коли частина з них була ще не завершена. 

 

Звичайно, підрядник – фірма «Профіт», як то кажуть, “швиденько змотала вудки” прихопивши залишки коштів на будівництво, 4-кіловатну електростанцію і один з двох глибинних насосів, куплених для обслуговування нашої каналізаційно-насосої станції. Пізніше місцева влада зрозуміла, що помилилася, але було пізно. Тепер вони згодні взяти цю каналізацію на баланс в тому вигляді, в якому вона є, і за свої кошти завершити роботи, але не можуть – на заваді стоїть шматочок землі площею не більше 100 квадратних метрів.
 

– Вся проблема в тому, що частина будівництва (а саме насосна станція) була проведена на землях, в які знаходяться користуванні Південно-Західної залізниці, – пояснив заступник голови Ніжинської міської ради Григорій Олійник. – Це виявили, коли об’єкт готувався до здачі в експлуатацію. Ми листувалися з залізницею, навесні на місце виїжджала спеціальна комісія, яка обстежувала цю ділянку і погодила, що потрібно так відкоригувати кордон, щоб цей шматочок землі був на балансі міської ради.

 

Начебто не так вже все й складно. На ділянці, загальна площа якого 2,3 гектара, немає ні будинків, ні кабелів зв’язку і електропостачання, ні захисних лісонасаджень. Однак міськрада не може навіть укласти з Південно-Західною залізницею договір сервітуту, бо ділянці не присвоєно кадастровий номер. Якщо вірити висновкам комісії, то «ДТГО Південно-Західна залізниця» має переоформити правовстановлюючі документи на ПАТ” Укрзалізниця “внісши в проектну документацію зміни”. Ось тільки …

 

– Ми ніби і домовилися з Південно-Західною залізницею, проте потім почалося реформування «Укрзалізниці», і це питання зависло, – каже Григорій Олійник. – У приватній розмові нам сказали, що готові передати цю ділянку, однак керівництво залізниці чомусь не дає на це чітких вказівок. До речі, це не єдиний спірний залізничну ділянку в Ніжині. У нас є підприємці, землі яких межують з землями залізниці. Вони також досі не можуть узгодити межі. У Держкомземі земля числиться за залізницею, державні акти на неї не оформлені. Сподіваємося, що в решті решт у службовців залізниці відкриються очі і вони побачать ці проблеми.

 

А ось люди на таке навіть не сподіваються.

 

– Як це? Буде сидіти працівник залізниці і раптом згадає про нашу каналізаційно-насосну станцію на їх ділянці? – Гірко сміються вони. – Домагатися потрібно!

 

– Питання земельних ділянок “Укрзалізниці” в Ніжині не вирішуються принципово. Можливо, це не тільки наша місцева, а й загальноукраїнська проблема, – каже Григорій Миколайович. І обіцяє: – Коли цей шматочок землі буде оформлений, ми приймемо об’єкт в експлуатацію і закінчимо роботи за рахунок організації, яка візьме його на баланс. А поки … – Григорій Олійник тільки розводить руками.

 

Чому залізниця ігнорує земельні проблеми, можна тільки здогадуватися. Може, це банальне небажання займатися такими «дрібними» справами, а може, хтось просто чекає великої приватизації. Але яким би не був правильну відповідь, людям від цього не легше.

 

– Взимку ввечері страшно по вулиці ходити, ноги зламати можна, – скаржаться вони. – Обіцяли асфальт після проведення каналізації покласти, де і він? Каналізаційні колодязі – це окрема тема …

 

Щоб ніхто в них не провалився, 64-річний Іван Коваль накрив їх старими покришками і камінням.

 

– А що робити? потрапить, наприклад, в нього машина і провалиться, –  А але дай бог дитина який оступиться, тут же глибина 4 метри!

 

– Прикро – приїжджають перед виборами один за іншим депутати, обіцяють допомогти, а потім забувають про нас. Та й з міської ради не дуже-то поспішають на нашу вулицю. Можливо, якби бачили, в якому вона стані, то прискорили б свої спроби домовитися із залізницею, – 62-зітхає Микола річний майдан.

 

– Шість разів у мера було засідання з приводу нашої каналізації. Один раз навіть народний депутат від нашого округу Олександр Кодола був, а толку … – махає рукою Петро Волков. – Невже і депутат ВР не може наші містечкові проблеми вирішити?

 

Свій запит “Укрзалізниці” вирішив відправити і «Гарт». Поки відповіді ми не дочекалися. Але навіть якщо він і прийде, нічого, крім чергової відписки, ми, чесно кажучи, не чекаємо, Діяти потрібно місцевої влади, тому що інакше чиновникам доведеться вирішувати зовсім інші питання. Уже трагічні.