Завантаження ...
banner

Як ніжинська журналістка ставала археологом

Фото.
Від одного слова “археолог” віяло чимось романтичним та таємничим...Була якась загадка в цьому. Тож коли мене, журналістку сайту mynizhyn.com, запросили в польову експедицію в Новгород-Сіверський, не скористатися такою нагодою було просто “гріхом”

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Як це, бути археологом? Поїхати в місто, яке ти зовсім не знаєш, жити в наметах більше двох тижнів, харчуватися польовою кухнею, розпалювати багаття, коли хмиз після нічного дощу трохи відсирів, аби не тільки зігрітися, приготувати щось, а й часом поспівати біля вогнища пісні під гітару, зануритись у таємничі надра землі та копати й копати. А коли віднаходиш якусь знахідку - починається найцікавіше, та й у тобі щось перевертається…

Від одного слова “археолог” віяло чимось романтичним та таємничим...Була якась загадка в цьому. Тож коли мене, журналістку сайту mynizhyn.com, запросили в польову експедицію в Новгород-Сіверський, не скористатися такою нагодою було просто “гріхом”. Орієнтовно вона мала тривати десь близько двох тижнів, однак у ході досліджень трохи затягнулась на 17 днів. 
 
Їхали десь близько двох з половиною годин. Одразу кинулась в очі незвична місцевість Новгород-Сіверського, яка відрізняється від ніжинської, та чарівна природа. Місто має особливу природну виразність рельєфу. Його оточують десятки кілометрів глибоких ярів та балок, і всі вони мають вихід на долину річки Десни. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Розташувались ми на периферії міста, біля мальовничих берегів Десни. Наша дружня команда налічувала в собі 9 чоловік. В основному це були загартовані професіонали своєї справи, у яких за плечима була далеко не одна польова експедиція. Одразу розпакували речі, поставили намети, перекусили бутербродами нашвидкоруч, у центрі нашого “наметового містечка” закріпили прапори. 

Згодом почали розпалювати багаття, встановили накриття для нашого “родинного” столу, змайстрували душ та туалет. Від дощу, який зросив Новгород-Сіверську траву, мої легкі кеди трохи змокріли, тож відразу довелося сушити ноги біля вогнища. 
 
Першого дня зайнялися табором, на розкопки не йшли. Із дівчат спочатку була я та молода магістрантка, а отже й приготування їжі відразу стало нашим прямим обов'язком. Ввечері насмажили та відварили молоду картоплю, яка в нас трохи розварилась, та накришили салат. Із нетерпінням чекали завтрашнього дня, аби почати роботу та перейти до розкопок. Дорога трохи втомила, спати лягли рано…


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Думала, спати на твердій землі буде незручно та важко. Однак, як не дивно, не злякали ні комарі, яким у намет важко було проткнути свої набридливі носи, ні прохолода (дрімати в спальних мішках було досить тепло та затишно), ні незвичний містянину-комфортолюбу ґрунт (спали на зручних карематах або по інакшому - туристичних килимках). Прокинулись бадьорі, із гарним настроєм та сяючими очима. Я з магістранткою у першій половині дня чергувала в таборі. 

Оскільки мені потрібно було тимчасово від'їхати, на розкопках спочатку була мало. Проте, коли повернулась, бурхлива хвиля археологічної діяльності накрила мене з головою. Інколи до нас хтось приїжджав новий із археологів та шукачів пригод або ж навпаки - від’їжджав. Копали в центрі міста, біля базарної площі, усе більше й більше просуваючись вглиб. Знайшли давньоруське поселення з залишками речей тодішнього побуту та зброї. 
 
Копала і я. Частіше за все моєю напарницею була юна колишня першокурсниця історико-юридичного факультету, яка восени навчатиметься вже на другому курсі. Її звали Женя, обоє ми були “зелені” та мало досвідчені. Часто не знали, як правильно робити зачистку, де та як краще копати. Хоч нам пояснювали та показували, але без помилок не обходилось. Усе ж до кінця експедиції справи наші пішли краще та посмішок на обличчі в нас ставало більше. 
 
З надр землі зазвичай у мене з Женею “вилазила” кераміка. Це були залишки посуду, різноманітне господарське начиння переважно XII століття. Раділи, коли рештки “глечиків” були великими, а не дрібними. Коли з-під лопати “визирали” не кістки давньої корови або собаки, чи що там ще могло залишитись від них, а великі шматки посудин з різноманітним орнаментом, кожного разу відмінним від попередніх. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Справжнім нашим дівчачим тріумфом на “полі бою” було віднайдення прясельця часів Київської Русі - тягарець, який насаджували на веретено, аби прясти. Таке маленьке, кругленьке, рожевеньке, схоже на бублик, але рідне й дороге серцю. Спочатку непомітним воно “визирнуло” з-під лопати-американки, але чим більше ми копали, тим краще розуміли, що знайшли щось дійсно вартісне - перша індивідуальна знахідка! Це було справді нашим маленьким тріумфом.

Хлопці ж наші, на відміну від нас, знаходили як не натільний янтарний хрестик візантійського зразка, то вістря стріл, браслети, ймовірні залишки кольчуги, зброї, перстень чи сережку. Інколи ми поглядали на такі знахідки з неприхованою “білою заздрістю”, але відразу ж з щирим захопленням бігли дивитись на нову “індивідуалку”. Відчувався командний дух, тісна співпраця та підтримка. Це не могло не тішити. 
 
У таборі потрібно було комусь чергувати, оскільки місцеві жителі різні були: гостинні, щирі, нахабні, привітні, добрі, заздрісні, світлі, “захмелені”, нечисті на руку...Часто виходило так, що зранку, коли була така можливість, ми з Женею йшли на розкопки, а вже десь близько о пів на одинадцяту повертались у табір, аби зварити їсти. 
 
Справжньою нашою мукою було розпалення вогнища. Інколи гілки ну зовсім не хотіли горіти. Не впливало на них ні наше невгамовне дуття, ні віднайдений десь у засіках папір чи шматки застарілої газети. У деякій мірі паніка була тоді, коли втомлені від роботи “наші” голодні чоловіки повинні були повернутись через пів години, а в нас ніяк не виходило запалити це “кляте” багаття. Позаяк ми якось примудрялись приготувати вечерю чи обід більш-менш вчасно. Інколи наше розпалене вогнище ставало аж занадто розпаленим та кидало свої загрозливі червоні “язики” високо вгору, аж нам по пояс. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Якимись високими кулінарними здібностями похвалитися не могли. Готували різне. Щось вдавалося, а щось і ні. Доводилось інколи й експериментувати. Деякою авантюрою для нас із Женею стало приготування супу з галушками, адже ні я, ні вона ніколи його не робили. Однак наш маленький експеримент можна було назвати ще більш-менш вдалим (якщо не рахувати наші гливкі галушки, які можна було зробити меншими). Усе ж деякі невдачі стають запорукою успіху, тож знатимемо до чого потрібно прагнути та що можна виправити в подальшому. 

“Терпіли” хлопці й наші трохи розварені макарони з тушонкою на вечерю, хоч усі як один нахвалювали їх та уминали за обидві щоки. Традиційним у нас був борщ, гречаний суп чи суп з макаронами. Обов'язковим додатком на вечерю був салат із помідорів, огірків та капусти. Усе було досить простим та невибагливим. Інколи до столу подавались і деруни. Справжнім “бумом”, який пішов на “ура” була окрошка, яку приготував керівник експедиції Іван Кедун. У пекельну спеку вона була доречною, як ніколи. 
 
Кожного дня до розкопок долучалась і місцева дітвора різного віку, що з неприхованим завзяттям та запалом оточувала нас. При цьому для них це було не просто забавкою, а серйозною справою. Часто діти виконували доручені завдання з неабиякою майстерністю, даючи фору нам, дорослим. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Дні для нас минали непомітно та стрімко. Робота підходила до свого логічного завершення. Оскільки серед нас була юна першокурсниця, не обійшлось без посвяти в археологи. Щоправда, десь глибоко в серці я тішила надію, що посвята обмине мене, “зелену” журналістку, яку важко назвати археологом. Тож справжнім відкриттям та сюрпризом для мене стало те, що на “освячення” нас викликали вдвох із Женею. 

Було це ввечері, коли наш табір огорнули непроглядні сутінки. Уже давно була приготована вечеря, а хлопців усе не було. Ми вже почали трохи нудитись, аж ось нарешті десь близько за обрієм почали майоріти рідні “бандани” та “кашкети”. Якими словами це все починалось - уже не пам'ятаю. Нас викликали, запитали, хто тут у нас ще непосвячений археолог, та попросили мене із Женею вишикуватись у шеренгу.
 
Ми повинні були виконати ряд поставлених завдань. Спочатку шукали нашого керівника експедиції Івана Станіславовича Кедуна, який непомітно причаївся на “горі Олімп”. Біля нас була досить горбиста місцевість, що чергувалась долинами та схилами, тож поки хтось із нас знайшов захованого “агента”, на півдорозі до мети я з Женею неодноразово била собі лоба та падала, в останній момент тримаючись за траву, аби не скотитися ще більше. Увесь цей час підступні наші табірні “дозорці” гналися за нами, не даючи змоги “засумувати”, та жартома підганяли. 
 
Усе ж після того, як ми знайшли свого керівника, потрібно було міцно тримати його за руки, аби не загубити й не випустити, та привести до нашого табору. Це було набагато легше (напевно, тому, що він особливо не пручався та трохи нам піддавався). 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Наступним етапом посвяти була смуга перешкод. Я з Женею повинна була по черзі подолати її, швидко повзти, жодним чином не торкнутися імпровізованих жердинок та не випустивши з рук лопати. Кому це не вдавалось та хто робив це аж занадто, на думку наших “суддів”, повільно, отримував долю “водних процедур”. Налазились та “накупались” ми вволю. Після цього мали належним чином помолитись “грізному” археологічному Богу, віддати хвалу та змилостивити його солодкими словами. Далі черга надійшла розумовій розминці, після чого наш лоб та й загалом чи не все тіло було прикрашене печаткою археолога. Зеленка не сходила як мінімум три дні. 

Тож можна сказати - я тепер справжній археолог. Жартую. Адже за весь час експедиції зрозуміла, що археологія - досить складна та стратегічна штука, яка потребує неабияких розумових зусиль, вмінь, фізичної витривалості та вправності. До справжнього археолога мені ще рости й рости. Однак скажу вам тихо на вухо, що польова експедиція та й в цілому археологія мені дуже сподобалась. 
 
Потрібно було повертатись додому. Трохи сумувала за домом, однак їхати до рідного міста ще не хотілось. Не забуду дорогу від табору до дому, купання в Десні, рідні лопати та археологічне начиння, мрійливі та чарівні Новгород-Сіверські краєвиди, життя в таборі та працю на розкопках, польову кухню, походи за абрикосами, спалення речей біля вогнища, аби повернутись назад, та багато чого іншого. Сподіваюсь, що це була не остання моя польова археологічна експедиція, і принаймні в Новгород-Сіверський я ще повернусь. Тож далі буде...

Читайте також: Що викопали ніжинські археологи в Новгород-Сіверському?

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи
Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Юлія Солдатенко

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Як це, бути археологом? Поїхати в місто, яке ти зовсім не знаєш, жити в наметах більше двох тижнів, харчуватися польовою кухнею, розпалювати багаття, коли хмиз після нічного дощу трохи відсирів, аби не тільки зігрітися, приготувати щось, а й часом поспівати біля вогнища пісні під гітару, зануритись у таємничі надра землі та копати й копати. А коли віднаходиш якусь знахідку - починається найцікавіше, та й у тобі щось перевертається…

Від одного слова “археолог” віяло чимось романтичним та таємничим...Була якась загадка в цьому. Тож коли мене, журналістку сайту mynizhyn.com, запросили в польову експедицію в Новгород-Сіверський, не скористатися такою нагодою було просто “гріхом”. Орієнтовно вона мала тривати десь близько двох тижнів, однак у ході досліджень трохи затягнулась на 17 днів. 

Читайте також: Що викопали ніжинські археологи в Новгород-Сіверському?
 
Їхали десь близько двох з половиною годин. Одразу кинулась в очі незвична місцевість Новгород-Сіверського, яка відрізняється від ніжинської, та чарівна природа. Місто має особливу природну виразність рельєфу. Його оточують десятки кілометрів глибоких ярів та балок, і всі вони мають вихід на долину річки Десни. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Розташувались ми на периферії міста, біля мальовничих берегів Десни. Наша дружня команда налічувала в собі 9 чоловік. В основному це були загартовані професіонали своєї справи, у яких за плечима була далеко не одна польова експедиція. Одразу розпакували речі, поставили намети, перекусили бутербродами нашвидкоруч, у центрі нашого “наметового містечка” закріпили прапори. 

Згодом почали розпалювати багаття, встановили накриття для нашого “родинного” столу, змайстрували душ та туалет. Від дощу, який зросив Новгород-Сіверську траву, мої легкі кеди трохи змокріли, тож відразу довелося сушити ноги біля вогнища. 
 
Першого дня зайнялися табором, на розкопки не йшли. Із дівчат спочатку була я та молода магістрантка, а отже й приготування їжі відразу стало нашим прямим обов'язком. Ввечері насмажили та відварили молоду картоплю, яка в нас трохи розварилась, та накришили салат. Із нетерпінням чекали завтрашнього дня, аби почати роботу та перейти до розкопок. Дорога трохи втомила, спати лягли рано…


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Думала, спати на твердій землі буде незручно та важко. Однак, як не дивно, не злякали ні комарі, яким у намет важко було проткнути свої набридливі носи, ні прохолода (дрімати в спальних мішках було досить тепло та затишно), ні незвичний містянину-комфортолюбу ґрунт (спали на зручних карематах або по інакшому - туристичних килимках). Прокинулись бадьорі, із гарним настроєм та сяючими очима. Я з магістранткою у першій половині дня чергувала в таборі. 

Оскільки мені потрібно було тимчасово від'їхати, на розкопках спочатку була мало. Проте, коли повернулась, бурхлива хвиля археологічної діяльності накрила мене з головою. Інколи до нас хтось приїжджав новий із археологів та шукачів пригод або ж навпаки - від’їжджав. Копали в центрі міста, біля базарної площі, усе більше й більше просуваючись вглиб. Знайшли давньоруське поселення з залишками речей тодішнього побуту та зброї. 
 
Копала і я. Частіше за все моєю напарницею була юна колишня першокурсниця історико-юридичного факультету, яка восени навчатиметься вже на другому курсі. Її звали Женя, обоє ми були “зелені” та мало досвідчені. Часто не знали, як правильно робити зачистку, де та як краще копати. Хоч нам пояснювали та показували, але без помилок не обходилось. Усе ж до кінця експедиції справи наші пішли краще та посмішок на обличчі в нас ставало більше. 
 
З надр землі зазвичай у мене з Женею “вилазила” кераміка. Це були залишки посуду, різноманітне господарське начиння переважно XII століття. Раділи, коли рештки “глечиків” були великими, а не дрібними. Коли з-під лопати “визирали” не кістки давньої корови або собаки, чи що там ще могло залишитись від них, а великі шматки посудин з різноманітним орнаментом, кожного разу відмінним від попередніх. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Справжнім нашим дівчачим тріумфом на “полі бою” було віднайдення прясельця часів Київської Русі - тягарець, який насаджували на веретено, аби прясти. Таке маленьке, кругленьке, рожевеньке, схоже на бублик, але рідне й дороге серцю. Спочатку непомітним воно “визирнуло” з-під лопати-американки, але чим більше ми копали, тим краще розуміли, що знайшли щось дійсно вартісне - перша індивідуальна знахідка! Це було справді нашим маленьким тріумфом.

Хлопці ж наші, на відміну від нас, знаходили як не натільний янтарний хрестик візантійського зразка, то вістря стріл, браслети, ймовірні залишки кольчуги, зброї, перстень чи сережку. Інколи ми поглядали на такі знахідки з неприхованою “білою заздрістю”, але відразу ж з щирим захопленням бігли дивитись на нову “індивідуалку”. Відчувався командний дух, тісна співпраця та підтримка. Це не могло не тішити. 
 
У таборі потрібно було комусь чергувати, оскільки місцеві жителі різні були: гостинні, щирі, нахабні, привітні, добрі, заздрісні, світлі, “захмелені”, нечисті на руку...Часто виходило так, що зранку, коли була така можливість, ми з Женею йшли на розкопки, а вже десь близько о пів на одинадцяту повертались у табір, аби зварити їсти. 
 
Справжньою нашою мукою було розпалення вогнища. Інколи гілки ну зовсім не хотіли горіти. Не впливало на них ні наше невгамовне дуття, ні віднайдений десь у засіках папір чи шматки застарілої газети. У деякій мірі паніка була тоді, коли втомлені від роботи “наші” голодні чоловіки повинні були повернутись через пів години, а в нас ніяк не виходило запалити це “кляте” багаття. Позаяк ми якось примудрялись приготувати вечерю чи обід більш-менш вчасно. Інколи наше розпалене вогнище ставало аж занадто розпаленим та кидало свої загрозливі червоні “язики” високо вгору, аж нам по пояс. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Якимись високими кулінарними здібностями похвалитися не могли. Готували різне. Щось вдавалося, а щось і ні. Доводилось інколи й експериментувати. Деякою авантюрою для нас із Женею стало приготування супу з галушками, адже ні я, ні вона ніколи його не робили. Однак наш маленький експеримент можна було назвати ще більш-менш вдалим (якщо не рахувати наші гливкі галушки, які можна було зробити меншими). Усе ж деякі невдачі стають запорукою успіху, тож знатимемо до чого потрібно прагнути та що можна виправити в подальшому. 

“Терпіли” хлопці й наші трохи розварені макарони з тушонкою на вечерю, хоч усі як один нахвалювали їх та уминали за обидві щоки. Традиційним у нас був борщ, гречаний суп чи суп з макаронами. Обов'язковим додатком на вечерю був салат із помідорів, огірків та капусти. Усе було досить простим та невибагливим. Інколи до столу подавались і деруни. Справжнім “бумом”, який пішов на “ура” була окрошка, яку приготував керівник експедиції Іван Кедун. У пекельну спеку вона була доречною, як ніколи. 
 
Кожного дня до розкопок долучалась і місцева дітвора різного віку, що з неприхованим завзяттям та запалом оточувала нас. При цьому для них це було не просто забавкою, а серйозною справою. Часто діти виконували доручені завдання з неабиякою майстерністю, даючи фору нам, дорослим. 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Дні для нас минали непомітно та стрімко. Робота підходила до свого логічного завершення. Оскільки серед нас була юна першокурсниця, не обійшлось без посвяти в археологи. Щоправда, десь глибоко в серці я тішила надію, що посвята обмине мене, “зелену” журналістку, яку важко назвати археологом. Тож справжнім відкриттям та сюрпризом для мене стало те, що на “освячення” нас викликали вдвох із Женею. 

Було це ввечері, коли наш табір огорнули непроглядні сутінки. Уже давно була приготована вечеря, а хлопців усе не було. Ми вже почали трохи нудитись, аж ось нарешті десь близько за обрієм почали майоріти рідні “бандани” та “кашкети”. Якими словами це все починалось - уже не пам'ятаю. Нас викликали, запитали, хто тут у нас ще непосвячений археолог, та попросили мене із Женею вишикуватись у шеренгу.
 
Ми повинні були виконати ряд поставлених завдань. Спочатку шукали нашого керівника експедиції Івана Станіславовича Кедуна, який непомітно причаївся на “горі Олімп”. Біля нас була досить горбиста місцевість, що чергувалась долинами та схилами, тож поки хтось із нас знайшов захованого “агента”, на півдорозі до мети я з Женею неодноразово била собі лоба та падала, в останній момент тримаючись за траву, аби не скотитися ще більше. Увесь цей час підступні наші табірні “дозорці” гналися за нами, не даючи змоги “засумувати”, та жартома підганяли. 
 
Усе ж після того, як ми знайшли свого керівника, потрібно було міцно тримати його за руки, аби не загубити й не випустити, та привести до нашого табору. Це було набагато легше (напевно, тому, що він особливо не пручався та трохи нам піддавався). 


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Наступним етапом посвяти була смуга перешкод. Я з Женею повинна була по черзі подолати її, швидко повзти, жодним чином не торкнутися імпровізованих жердинок та не випустивши з рук лопати. Кому це не вдавалось та хто робив це аж занадто, на думку наших “суддів”, повільно, отримував долю “водних процедур”. Налазились та “накупались” ми вволю. Після цього мали належним чином помолитись “грізному” археологічному Богу, віддати хвалу та змилостивити його солодкими словами. Далі черга надійшла розумовій розминці, після чого наш лоб та й загалом чи не все тіло було прикрашене печаткою археолога. Зеленка не сходила як мінімум три дні. 

Тож можна сказати - я тепер справжній археолог. Жартую. Адже за весь час експедиції зрозуміла, що археологія - досить складна та стратегічна штука, яка потребує неабияких розумових зусиль, вмінь, фізичної витривалості та вправності. До справжнього археолога мені ще рости й рости. Однак скажу вам тихо на вухо, що польова експедиція та й в цілому археологія мені дуже сподобалась. 
 
Потрібно було повертатись додому. Трохи сумувала за домом, однак їхати до рідного міста ще не хотілось. Не забуду дорогу від табору до дому, купання в Десні, рідні лопати та археологічне начиння, мрійливі та чарівні Новгород-Сіверські краєвиди, життя в таборі та працю на розкопках, польову кухню, походи за абрикосами, спалення речей біля вогнища, аби повернутись назад, та багато чого іншого. Сподіваюсь, що це була не остання моя польова археологічна експедиція, і принаймні в Новгород-Сіверський я ще повернусь. Тож далі буде...


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи
Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи

Експедиція, Новгород-Сіверський, експеримент, археологи


Юлія Солдатенко

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: