ПАРТИЗАН ІЗ ТЕАТРАЛЬНИХ ПІДМОСТКІВ

 

13 вересня 1941 р. німецькі війська увійшли до Ніжина, і уже 15 вересня була створена міська управа. Її співробітниками були місцеві мешканці, а нагляд за їхньою діяльністю здійснювала німецька комендатура. Культивуючи політику «батога та пряника», окупанти жорстко контролювали й безжально розправлялися з будь-якими проявами непокори, водночас, задля ілюзії спокою й мирного життя за нового порядку, більш-менш лояльно ставилися до культурно-освітніх справ, які не суперечили нацистській політиці. З-поміж дозволених закладів культури був театр, на сцені котрого силами ентузіастів-акторів Володимира Мочульського, Миколи Зоценка, Миколи Проценка, Ніни Рудик, Катерини Безручко й інших відбувалися концерти й покази п’єс з української класики. І завжди з аншлагом!

Одночасно, ці ентузіасти-театрали були тими небагатьма ніжинцями, що знайшли в собі сили для боротьби із «сірими шинелями». Очолив підпільну групу актор-аматор В. Мочульський. Збирали інформацію про чисельність, місця перебування й рух військових підрозділів у Ніжині й через Ніжин (насамперед, через залізничну станцію); поширювали інформацію про стан справ на фронті, за можливості роздобували зброю й боєприпаси. Але молоді хотілося чогось більш дієвого, хотілося більше нашкодити окупантам. Почали розробляти план диверсійної операції. Вирішили діяти там, де добре орієнтувалися: на концерти й вистави до театру часто ходили також і німці, зокрема, офіцери з комендатури, на такі заходи приводили високих гостей; інколи для них у стінах театру спеціально організовували святкові заходи.

 

Одним із таких святкових концертів, що мав відбутися восени 1942 р., і хотіли скористатися підпільники. М. Зоценко з товаришами по боротьбі під виглядом підготовки сцени, куліс і глядацької зали до свята замінували споруду театру. Вибух мав зруйнувати будівлю, поховавши під уламками й засмаживши живцем кілька сотень німецьких військових, включаючи кількох вищих армійських чинів, а також кількадесят нацистських посіпак із числа місцевих мешканців. Однак, полум’яного бажання наблизити перемогу над нацистами в такий спосіб виявилося замало. Найголовніше – забракло досвіду підпільної роботи, навичок конспірації й бойової практики. Недосвідчені у саперній справі підпільники прорахувалися, погано замасковані дроти побачили поліцаї та повідомили німцям.Реклама: