Окупанти скоїли черговий жахливий теракт – серед білого дня вдарили по гіпермаркету у Харкові. Кількість жертв невідома, оскільки рятувальна операція ще триває. Але рашисти навмисно пустили два КАБи саме у популярний магазин, саме у вихідний день, щоб було якнайбільше вбитих серед цивільних. Це не випадковість чи помилка, а цілеспрямований злочин.
На жаль, це вже не перший теракт у нашому регіоні. Днями на Харківщині зруйнували найбільшу в Україні друкарню (яка продовжувала роботу всі ці роки попри війну). Рандомні ракетно-дронові удари відбуваються майже щоночі – і минула ніч – не виключення.
Одночасно з ударом по гіпермаркету вдарили й по центральному парку міста. Вдарили – щоб що? Чого кривава федерація домагається цими ударами саме по Харкову?
Шукаючи відповіді на ці питання, варто поглянути на хвору реальність кремлінів, яка містить як ідеологічно-популістичні, так і військові "виправдання" цих дій. "Виправдання" у лапках, адже будь-яка цивілізована країна чи людина не можуть виправдовувати такі криваві теракти.
Всі ці злочини відбуваються під радісне "улюлюкання" росіян за близьким до Харкова "порєбриком", які щиро радіють кожному загиблому українцю. Звісно, не всі росіяни такі кровожерливі. Але результати виборів та повна відсутність дієвої опозиції у рф показала – "людожерів" там абсолютна більшість, і вони не жаліють ані чужих, ані своїх. Нормальні люди або ховаються, або вже давно втекли.
Щодо ідеологічного "виправдання", то у рашки та всіх державних утворень на цій території (в російській імперії, срср, московії) основою правління був культ помсти й реваншизм. Змінюються князі/царі/генсеки/президенти, але оцей основоположний принцип залишається.
Взагалі, росія як держава та її традиція влади з’явилася з того, що її засновники були зайвими на Русі. Була, нагадаю, Мала Русь довкола Києва, й Велика Русь (не "велична", а саме "велика" – за розміром) довкола Новгорода та інших північних земель. Мала та Велика Русь – це пряма аналогія до грецького сприйняття світу й розділення Еллади на Малу (себто – Грецію) та Велику Грецію (Італія й інші елінізовані колонії).
А де ж була московія у цій системі? А її тоді ще не було взагалі. І ті землі називали просто "Залісся", це були території, які колонізували родичі київських князів, яким просто не знайшлося місця на Русі. І вони сторіччями боролися за те, щоб їх визнали, власне, Руссю, рівною до Києва та Новгорода. І мстилися всім за це. Почитайте, як московські князі захоплювали Київ чи Новгород – дуже наочне порівняння.
Вже минули сторіччя й навіть тисячоліття, але цей культ помсти у РФ залишився. У їх хворій уяві вони є не загарбниками, а лише "відповідають" за колишні або нинішні "образи", часто заздалегідь, які використовують як casus belli. Найпопулярнішою такою "образою" в них вважається те, що якийсь народ чи країна не хоче з ними "дружити" (тобто – підкорятися, бо дружити на рівних вони не вміють).
І ось тут ми підходимо до ударів по Харкову. Адже це російськомовне місто максимально наближене до кордону. І хоча самі жителі Харкова у більшості не називають цю мову "російською", а кажуть "слобідська" чи "харківська", спеціально щоб відокремлювати себе від росіян, для Кремля це все незначні нюанси.
Але це місто й містяни, у своїй більшості, не проявили ніякої симпатії щодо спроб рф захопити Харків ("визволити" та нав’язати "дружбу"). Більше того, вони чинять спротив й, що головне зараз – не біжать у паніці від російської "помсти". А за логікою фанатиків "російського миру" (ніякий він не "руський"), якщо хтось не хоче підкорятися шаленій "дружбі", йому слід готуватися до кривавої помсти. Їх аудиторія чекає саме на це.
Оскільки харків’яни не дають кремлю змогу зробити на ТВ таку милу реваншистському оку "картину" паніки й розпачу, а вороги "не приповзають на колінах", як кажуть на їхніх ток-шоу, то рашисти бісяться ще більше. І тому б’ють по місту все частіше й вдень. Хоча місто дуже велике, і в росіян ніяких ракет не вистачить, щоб дистанційно його зруйнувати чи спровокувати паніку. Навіть найпотужніші "прильоти" в одному районі мешканці іншого – не чують через відстань.
Більше того, Харків та "Харківська катастрофа" стали символом найбільшої поразки рф у цій війні. Пам’ятаю, ще у березні, до масштабного відступу росіян, вони розбомбили на моєму районі одразу обидва супермаркети. Місяцем пізніше – інший маркет, трохи подалі. Щоб що? Бо вони не змогли взяти місто, яке вважали легкою мішенню (так-так, "Київ за 3 дні", а "Харків за півгодини"), і таким чином мстилися саме цивільним мешканцям. Зараз відбувається те ж саме, бо Харків знову не взяли.
А оскільки російський наступ на Вовчанськ та Липці захлинувся, й ЗСУ навіть почали контрнаступальні дії, це б’є по манії величі російських реваншистів ще більше – бо поразка спіткала не лише спробу "дружби" (загарбання), але й спробу реваншу… Це ж взагалі якась суцільна ганьба виходить.
Та ще й до ЗСУ почали надходити резерви й допомога від партнерів. Тобто, провалився ще й "грандіозний" план щодо "розтяжки" українських сил – адже тепер утворилася "розтяжка" для самих росіян. Вони змушені обирати – або знов з ганьбою тікати зі Слобожанщини, або направляти сюди все більше й більше власних резервів. Самі собі зробили пастку, бо пропаганда знов "перемогла" здоровий глузд.
Через це, наприклад, вони відклали – а, може, й взагалі відмовилися – від аналогічного наступу на Суми. Бо резерви першої черги, які вони накопичили у групі "Північ" задля "масштабного прориву", вони вимушені були направити на Вовчанськ. Фактично, Вовчанськ зараз захищає собою Сумщину й Чернігівщину, як колись незламний Маріуполь та його гарнізон захистили та дали час на перегрупування оборони Запоріжжю, Кривому Рогу та іншим містам Півдня.
З точки зору кремлівських ідеологів виглядає так, що план, яким вони прагнули завершити всю війну блискучою перемогою, повністю провалився. Замість швидких та гарних проривів на оперативну глибину вони втягнулися у виснажливі місцеві бої за кожну посадку у стилі Першої світової біля українських, хай і не дуже масштабних, але все ж облаштованих ліній оборони.
Розумієте? В них за планом було вже брати Харків та Київ з Одесою, але на шляху трапився Вовчанськ. Це, безперечно, поразка Кремля, яка може створити "каскадний ефект" по інших напрямах. Й до того ж – одна з причин масштабних "чисток" у їх міноборони та інших пов’язаних відомствах. Ще одна причина – хоч в них ще залишається багато коштів, їх все ж бракує на те, щоб створити ще одну, таку ж за розмірами армію та оснастити її зброєю та технікою. Зважаючи на систематичні удари по території рф українськими дронами, вартість цієї війни для кремлівського режиму зростає.
Радянські "закрома" поступово виснажуються, й у наступному році ця деградація ресурсів може стати для російської недоімперії катастрофічною. Тобто, вони втрачають свою "переможну" армію, яку знов зібрати вже навряд чи зможуть – натовп зеків і бомжів з відсутнім комплектом зброї – це ще не армія.
путін зіграв "ва-банк", пішовши у відчайдушну атаку. І він вже бачить, що "ставка не зіграла". І знов все через Харків та Слобожанщину, де рашистам, певно, "пороблено"… Це його й дратує. І через це вони посилюють удари по місту.
І це ж ще не все. Через постійні удари Кремля по Харкову й області Захід вже максимально близько підійшов до того, щоб перейти свою найбільшу – й найганебнішу – "червону лінію", яка забороняє ЗСУ бити через кордон по "канонічній" території РФ західною зброєю.
Фактично, війна у Харківській області зараз йде "у одні ворота", бо ЗСУ не можуть для контрбатарейної боротьби використовувати сучасні високоточні західні САУ та РСЗО. Лише старі радянські системи й дрони, а маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію. Потрібен саме асиметричний підхід – по їхній кількості вдарити західною якістю. Навіть попри такі диспропорції, план росіян провалюється. А якщо ж заборона на використання західної зброї буде знята…
Що ж тоді почнеться на росії, цікаво? путін оголосив "похід на Харків" та створення "буферної зони" (тобто, нібито, безпечної для Бєлгорода, який вони, втім, й самі залюбки бомблять ФАБами й КАБами). Але натомість, саме ЗСУ зможуть знищувати російські тили, військові бази, аеродроми, енергетичну інфраструктуру (до якої під’єднані російські заводи та військові бази) й інші "жирні" цілі всюди на території рф, куди діставатиме західна далекобійна зброя.
Це буде вже не просто повторення "Харківської катастрофи" з виходом за "порєбрик". Це вже буде ганьба, співставна з часами самоспалення Москви перед підходом Наполеона. Це просто декласує й анулює всі претензії Кремля на "велич" чи якийсь "реванш". Про "Кузькіну мать" для Заходу теж можна буде забути.
Та й це ж не все – бо за українською "формулою миру" у червні готується саміт у Швейцарії, куди безумного царька-коротуна не запросили. Це плюс ще один "пунктик" до його "книги скарг та образ" українцям. Від цієї ганьби йому своїх "людожерів" теж якось потрібно відволікати. А, бажано, й західних бюргерів та месьє якось перелякати, щоб вони відмовилися приймати участь у перемовинах з "нелегітимним" Зеленським та й не дозволили бити Україні по території рф.
А як це все зробити – і своїх відволікти, і чужих налякати? Правильно, тероризуючи українські міста, а особливо Харків й передмістя, який став для росіян справжнім прокляттям. Й ще трохи полякати ядерною зброєю у "пюрера" в Білорусі, трошки ще буйки на Нарві поперетягувати… Ну й таке. Чергова театральна вистава "Ескалація" для західного глядача. Шкода лише, що в цей час в Україні гинуть люди.
Тобто, кремль сам собі намалював багато причин, які спираються на настрої "людожерів з боліт", – бити саме по Харкову й прикордонню. Бо це дає їм максимально жахливу "картинку", яку вони використовують для зовнішньої та внутрішньої аудиторії, хоча й у дещо різний спосіб.
Втім, після кожного теракту Захід йде все далі у підтримці України. Прямо зараз вирішується доля останніх західних заборон і російських активів. Це робить кожен подібний удар для путіна "пострілом собі у ногу".
володька нервує лише тоді, коли його плани руйнуються. Адже теракти вдень по мирних містах – це чіткий індикатор, що болотна федерація десь програє. Навіть якщо прямо зараз це не відчувається, згодом ми все побачимо.
На жаль, це не поверне загиблих. І не поверне здоров’я покаліченим від російської зброї. Проте, це показує сутність рашизму як ідеології, підкреслює чергові провали загарбників й дає мотивацію для спротиву українцям. Ми бачимо, що динаміка війни поступово повертається у наш бік, через що окупант й лютує – перемога, яку він вже відсвяткував, тікає з його рук. Це все повертає нам надію.
Потрібно перечекати, як би складно не було. Так, тиран лютує. Але цим він показує свою слабкість і підкреслює нашу незламність. Треба витримати складний час, й не забувати про допомогу тим воякам, які прямо зараз "ламають через коліно" всі плани виборців путіна на "нулі". Зробіть донат – помстіться оркам!
І пам’ятайте – перемога буде! Своєю нервовістю окупант це підтверджує.
Як повідомляв MYNIZHYN, "Я постійно зустрічаюсь із коментарями, у яких мене звинувачують у бажанні "воювати до останнього українця", дискредитації ідеї перемовин тощо. Тому хочу чітко викласти свою позицію", — пише журналіст Віталій Портніков.
