Кілька років тому я відкрила для себе різницю між шеф-кухарем і звичайним кухарем. Раніше я була впевнена, що шеф – це той, хто краще за інших кухарів відтворює страви за перевіреними рецептами. Хибна думка, якою грішать багато хто, і аж ніяк не тільки в контексті кулінарії. Виявляється, що поліруючи до блиску вже відоме і відпрацьоване, неможливо пробити тонку стелю, що відокремлює “кухаря” від “шеф-кухаря”. Шеф-кухарем не стати, наслідуючи рецепти інших; ним можна стати, лише створюючи власні. Але проблема в іншому: якщо тим, хто вже давно відполірував усе, що міг відполірувати, ця думка допоможе з хорошого виконавця окрилитися на справжнього творця, то для інших вона може стати путівкою до хаосу. І це стосується всіх контекстів нашого життя, адже “Шеф” – це не самодостатнє явище, а приставка, що означає старшинство. Логічно, що стати тим же шеф-кухарем неможливо, не будучи кухарем, як неможливо хизуватися правилами, спершу їх не вивчивши.
Зі щасливими стосунками все працює так само: не прискіпливе дотримання кимось сказаних правил робить пару щасливою, а створення на їхній основі своїх, унікальних. І яким би “дивакуватим” цей рецепт не здавався, якщо він працює на щастя обох, він хороший, адже щасливих не судять, — пише Затишок.
Щоб стати майстром у чому-небудь, потрібно спершу засвоїти основи. І не тільки засвоїти – потрібно пожити через їхню рамку, спертися на них, щоб потім сміливо від них відштовхнутися і замість плями розчарування створити з них власний витвір мистецтва.
Ця стаття дасть вам таку можливість. Вона коротко розповідає про три стовпи щасливих стосунків.
1. Правильні паузи – закон збереження інтересу в стосунках
Довіра, повне занурення одне в одного і єднання з партнером – крута і важлива штука, і без неї стосункам не побувати. Для її досягнення ми підлаштовуємося одне до одного за жестами, за словами, за ритмом і поглядами на життя, за побутовими і сексуальними питаннями. Так ми створюємо якийсь затишний емоційно-фізичний вігвам, у який нам хочеться повертатися.
Хтось робить це усвідомлено, хтось інтуїтивно, але результат завжди один: стан гармонії.
Саме в цей момент ідеально налаштованого резонансу особливо легко втратити почуття міри і забути, що продовженням достоїнств завжди були і будуть недоліки. Комфорт, наприклад, трансформується в зручність, а зручність продовжує себе в трясовині, яка, як ми знаємо, засмоктує і отруює. У ній гострота почуттів знижується, а цінність партнера падає, яким би прекрасним він не був.
Як часто ми гідно оцінюємо, скажімо, свою руку? Вона – продовження нас, а захоплюватися тим, що перебуває з нами постійно, вимагає концентрації та ментальних зусиль. Замість того, щоб намагатися розглянути достоїнства людини, втупившись у неї носом, набагато корисніше відійти від неї хоча б на кілька кроків і окинути поглядом.
Саме для цього і використовується відбудова, яка в буквальному сенсі є тимчасово перерваним рапортом.
У практичному сенсі “відбудуватися” означає:
- поїхати кудись без партнера і не бути з ним/нею на постійному зв’язку (відрядження, відпустка);
- “піти в себе”, менше спілкуватися і взаємодіяти;
- якийсь час поспати в різних кімнатах;
- перестати обіймати або цілувати його/її на якийсь час;
- не приготувати йому/їй їжу, і так далі.
Потрібно перекрити кран подачі звичних радощів і відійти на видну відстань. Якщо рапорт із партнером дійсно налагоджений, боятися нічого – відбудова тільки збагатить і зміцнить ваші стосунки. Якщо ж рапорт був присутній тільки у вашій фантазії, то, принаймні, відбудова відкриє вам на це очі.
Відбудовуючись, ми даємо партнеру можливість закохатися в нас знову. Але на це здатні тільки ті, хто любить і поважає насамперед себе. Якщо ж ви не відходите від партнера, боячись, що він/вона одразу ж про вас забуде, то, найімовірніше, ця людина і так про вас не згадує.
2. Сенс того, що ми говоримо або робимо людині, завжди в її реакції на це
Є сотні способів донести одну-єдину думку, і лише кілька з них приведуть нас до бажаного результату. Проблема в тому, що люди й самі не завжди в курсі, якого, власне, дідька результату вони очікують у відповідь на свої слова або дії.
Звичайно, за кожною нашою дією і словом завжди стоїть якийсь позитивний (для себе) намір. Але що б ми там собі не мали наміру, це не спрацює, якщо:
- цей намір не усвідомлений;
- спосіб реалізації обрано невпопад.
Приклад: Жінка час від часу називає свого партнера невдахою. Цим вона може переслідувати різні цілі: вмотивувати, вказати на помилки, принизити його, щоб підвищити свою значущість у його очах. Але вже кількох спроб буде достатньо, щоб зрозуміти, чи працює цей “підхід”. Деякі чоловіки у відповідь на це стрепенуться і навіть почнуть щось робити; хтось влаштує скандал або зовсім грюкне дверима; інші зануряться в себе, стануть пригніченими.
І ось тут єдине правильне рішення для жінки (крім рішення припинити обзиватися) – це увімкнути чуйність до цього зворотного зв’язку, зробити висновки про працездатність обраного методу і, якщо “лижі не їдуть”, намацати іншу дорогу до досягнення мети.
Не робити цього – все одно що дарувати людині подарунок, керуючись тим, що сам дарувальник хотів би отримати, а потім ображатися, дізнавшись, що цей подарунок так жодного разу і не використали.
Якщо вам вистачить гнучкості впровадити цей підхід у життя, то на вас чекають приголомшливі результати. Це ніби все життя пробивати дірку в іншу кімнату головою, а потім раптом виявити ключ від дверей – справжня Еврика!
3. Ролі, які ми граємо, визначають наші стосунки
Те, яку роль займе людина поруч із вами, визначаєте ви. Своєю роллю.
Якщо коротко, то рольовий рапорт і проста логіка стверджують, що ми просто не опинимося у стосунках із людиною, життєва роль і роль стосунків якої абсолютно не “зістиковуються” з нашою. Адже у світі все дуально: оповідач марний без слухача, письменника таким робить читач, а тирана не існує без жертви. Цей самий принцип відповідальний і за наші любовні стосунки.
Не буває ролей правильних і неправильних, бувають ті, які або приносять щастя обом, або забирають його. Питання про зміни постає руба (якщо пощастить) тоді, коли одна або обидві “складові” в ньому нещасні. І ось тут уже доведеться щось робити. Починаючи, звичайно ж, із себе.
Потрібно зрозуміти ось що: ми не отримаємо від партнера того, чого раніше не запросили самі своєю поведінкою і словами.
У цьому випадку є два варіанти розвитку подій:
- Трансформація старої системи (стосунків) шляхом підлаштування під нового вас
- Крах старої системи і побудова нової, більш підходящої вам
Важливо розуміти, що змінюючи свою “форму”, ми перестаємо вписуватися в стару картинку і починаємо “штовхати” сусідні пазли своїми новими опуклостями, створюємо незаповнений проміжок, прибираючи щось. І чи погодиться “сусідній пазл” змінити свою форму, щоб доповнити нас нових і створити з нами нову картину, залежить від міцності цих стосунків.
Наприклад, якщо жінка, чиї стосунки з чоловіком на 50% будувалися на її владному характері і м’якій піддатливості її партнера, раптом зрозуміє, що її більше не влаштовує ця гра, то зовсім не факт, що чоловік із цим погодиться. Входячи в ці стосунки, він приймав старі правила гри, і нових він може не захотіти або просто не потягнути.
Тому, змінюючи себе, ми завжди повинні пам’ятати, що в якийсь момент наші старі стосунки можуть просто перестати нам… підходити. Як одяг, з якого ми виросли. І тоді їх потрібно просто відпустити, звільняючи місце для більш підходящого вам пазла.
Безумовно, все це – лише верхівка айсберга. Але і її може бути достатньо для тих, хто відкритий для інформації і, що ще важливіше, готовий її застосовувати і бачити результати.
Головне фото: Есперсо.TV
Як повідомляв MYNIZHYN, Дивуєтеся, чому у вас не виходить жити з дорослими дітьми? Не розумієте, чому вони не хочуть приїжджати до вас на вихідні? Засмучуєтеся щоразу, коли вони не відповідають на ваші дзвінки та повідомлення? Діти, з якими ви намагалися встановити дружні стосунки, досі через щось засмучені, а ви не можете зрозуміти причину такої поведінки, — як цього всього уникнути або побороти — читайте у матеріалі.
