Тім Елмор, експерт з лідерства, автор психологічних бестселерів, у своїх дослідженнях виявив типові помилки батьків, які заздалегідь програмують у дітях невпевненість та обмежують їхні шанси стати успішними у кар’єрі та особистому житті. Детальніше про них читайте у матеріалі, — пише Затишок.
1. Ми не даємо дітям ризикувати
Ми живемо в сучасному світі, повному небезпек на кожному кроці. Гасло «Безпека понад усе» посилює наш страх втратити дітей, тому ми оточуємо їх загальною турботою. Європейські психологи виявили: якщо діти не граються на вулиці, якщо їм жодного разу не довелося впасти і обдерти коліна, то в дорослому житті вони часто страждають на фобії.
Дитині слід упасти кілька разів, щоб зрозуміти, що це нормально. Підліткам слід посваритися і пережити гіркоту першого кохання, щоб набути емоційної зрілості, без якої неможливі довгострокові стосунки.
Виключаючи ризик із життя дітей, дорослі породжують у них зарозумілість і низьку самооцінку в майбутньому.
2. Ми надто швидко кидаємось на допомогу
Сьогоднішнє покоління молодих людей не розвило у собі деякі вміння, які були притаманні дітям 30 років тому. Коли ми надто скоро приходимо на допомогу і надмірно оточуємо дитину «турботою», ми позбавляємо її необхідності самій шукати вихід із складних ситуацій.
Рано чи пізно діти звикають до того, що хтось їх завжди рятує: «Якщо я помилюся чи не досягну мети, то дорослі виправлять та розгрібають наслідки». Хоча насправді світ дорослих стосунків влаштований зовсім інакше.
Ваші діти ризикують виявитися непристосованими до дорослого життя.
3. Ми дуже легко захоплюємося ними
Рух за підвищення самооцінки почався ще з покоління бебі-бумерів, а у 1980-х він пустив коріння в школі. Правило «кожен учасник отримує кубок» дозволяє дитині відчути себе особливою. Але дослідження сучасних психологів показують, що такий метод заохочення має непередбачені наслідки.
Через якийсь час дитина помічає, що єдині люди, хто вважає її чудовою, — це мама та тато, а решта так не вважають. І тоді дитина починає сумніватися у об’єктивності своїх батьків. Їй приємно отримувати похвалу, але вона розуміє, що це не пов’язано з дійсністю.
Згодом така дитина вчиться шахраювати, перебільшувати і брехати, щоб уникати незручної реальності. Тому що вона просто не пристосована до зіткнень зі складнощами.
4. Ми дозволяємо почуттю провини затьмарювати хорошу поведінку
Ваша дитина не повинна любити вас кожну хвилину. Їй належить подолати багато неприємностей у цьому житті, але в цьому може стати на заваді розпещеність. Тому кажіть дітям «ні» і «не зараз», щоб вони вчилися боротися за свої бажання та потреби. Якщо в сім’ї кілька дітей, батьки зазвичай вважають несправедливим нагороджувати одну дитину та залишати обділеною іншу. Але нагороджувати всіх завжди нереалістично. Такими діями ми втрачаємо нагоду показати дітям, що успіх залежить від наших власних зусиль та добрих вчинків.
Двічі подумайте, перш ніж винагороджувати дітей поїздками до торгових центрів. Якщо ваші стосунки засновані лише на матеріальних стимулах, діти не відчуватимуть ні внутрішньої мотивації, ні безумовної любові.
5. Ми не ділимося помилками зі свого минулого
Настане час, коли здоровий підліток обов’язково забажає «розправити крила» та набити власні шишки. І дорослий має дозволити йому зробити це. Але це зовсім не означає, що ми не допомагатимемо дітям орієнтуватися у невідомих речах та подіях. Поділіться з дітьми помилками, які ви робили у їхньому віці, але уникайте зайвої моралі про куріння, алкоголь та наркотики.
Діти мають бути готові до зустрічі з неприємностями та вміти відповідати за наслідки своїх рішень.
Розкажіть їм, що ви відчували, коли зіштовхнулися зі схожими обставинами, чим керувалися у вчинках, які уроки засвоїли.
6. Ми плутаємо інтелект та обдарованість зі зрілістю
Інтелект часто використовується як міра зрілості дитини, і в результаті батьки припускають, що розумна дитина готова до реального світу. Це не так. Деякі професійні спортсмени і молоді зірки Голлівуду, наприклад, мають величезний талант, але все ж таки потрапляють у публічні скандали.
Не вважайте, що ваша дитина талановита у всьому. Немає чарівного «віку відповідальності» чи керівництва у тому, коли дитині час давати якісь конкретні свободи, але є хороше правило – спостерігати за іншими дітьми такого ж віку. Якщо ви помічаєте, що ровесники вашої дитини набагато самостійніші, то, можливо, ви самі стримуєте розвиток у неї незалежності.
7. Ми самі не робимо того, чого навчаємо дітей
Як батьки, ми маємо моделювати те життя, яке бажаємо для наших дітей. Зараз саме ми — лідери своєї сім’ї, тому маємо дотримуватися правди у стосунках з оточуючими. Слідкуйте за своїми провинами, навіть дрібними, тому що за вами спостерігають ваші діти.
Якщо ви не йдете в обхід правил, то діти знатимуть, що це є неприйнятним і для них. Покажіть дітям, що означає цілком і із задоволенням допомагати іншим. Робіть людей та місця кращими, ніж вони були до вас, і ваші діти будуть робити так само.
Як повідомляв MYNIZHYN, настають моменти, коли необхідно проявити твердість характеру по відношенню до дитини, яка дозволяє собі непрощенні речі. Якщо цього не зробити, то ви ризикуєте виростити егоїста і деспота, котрий буде зневажати батьків з раннього віку. Які вчинки дітей, які не можна не тільки заохочувати, а й прощати їх — читайте у матеріалі.
