Переконання в тому, що все пізнається у порівнянні, з одного боку має під собою очевидні підстави: порівняння дає можливість побачити плюси і мінуси ситуації, але з іншого боку воно привчає до деструктивного мислення, при якому ми втрачаємо можливість бачити речі в їх неповторній естетиці. На жаль, це стосується не тільки речей, але і нас самих.
Нас порівнюють завжди: найкращий і найгірший учень/студент/працівник, красивий і некрасивий, успішний і лузер, а потім ми й самі починаємо навішувати на себе ярлики, стаємо залежними від чужої думки. Проте порівнювати себе з іншими не тільки нерозумно, але ще й безглуздо. Чому — читайте у матеріалі, пише Zhenskiy.
1. Не існує двох однакових людей з однаковим досвідом
Вже ця очевидна обставина робить будь-яке порівняння неспроможним. Навіть близнюки мають відмінності. Але, якщо зовнішні не настільки очевидні, то внутрішні неминуче проявляться у спілкуванні. Що вже говорити про інших людей. Ми народжуємося з різним бекграундом, ростемо в різних умовах, володіємо різними фізичними та психологічними характеристиками, отримуємо протягом життя різний досвід. Тому очікувати однакових успіхів в одному і тому ж дійсно нерозумно.
У когось талант заробляти гроші. Зате інша людина, не бувши багатою, володіє талантом бути душею компанії та буквально купається в любові оточуючих. Хто з них більш успішний і щасливий? За якою шкалою вимірювати?
2. Залежність від думки та успіхів інших — шкідлива звичка
Людина, яка поставила завдання бути кращою у якійсь справі, завжди перебуває в напрузі. Вона стежить за конкурентами по життю, постійно аналізує, що про неї думають інші. І неважливо, чи будуть це боси великих корпорацій або бабусі біля під’їзду. Людина втрачає власну цінність у своїх же очах. Продовжуючи порівнювати себе з іншими, вона стає невпевненою, сумнівається, постійно шукає підтвердження своєї заможності за тими чи іншими критеріям.
Так починає серйозно страждати якість життя, а щастя чи хоча б задоволеність стають чимось нереальним. Страх ганьби й осуду починає ламати зсередини. Ця шкідлива звичка укоріняється, і позбутися від неї з роками стає все важче.
3. Порівняння відводить нас від справжніх бажань
Якщо ви хочете автомобіль престижної марки, ніж у вашого друга, то всі ваші думки, цілі та сподівання будуть зосереджені на тому, щоб придбати таку машину. Але от невдача, перебуваючи в полоні порівняння, вам навряд чи спаде на думку резонне питання, чи потрібен вам цей автомобіль. При цьому ви будете витрачати свою енергію, свої сили та своє життя на придбання того, що вам зовсім не потрібно. А ось справжні потреби та мрії будуть заглушатись голосом порівняння. У підсумку, навіть досягнувши поставленої мети, ви ризикуєте залишитися нещасною і нереалізованою людиною.
4. Ми наповнюємося руйнівними думками та почуттями
І першим в хіт-параді цих почуттів буде, звичайно ж, заздрість. Побачивши того, хто краще за вас, ви будете злитися, обурюватися, бажати людині неприємностей. При цьому об’єкт вашої заздрості може бути божою кульбабою і взагалі не робити нічого поганого. Люди, занадто сильно залежні від статусу, не тільки продовжують порівнювати себе з іншими, але і переходять і до практичних дій, щоб нашкодити супернику. В результаті у них псуються стосунки з оточуючими, вони залишається наодинці зі своїм невдоволенням і почуттям, яке гризе зсередини.
5. Порівняння — це гонитва, в якій неможливо виграти
Це, мабуть, найбільш сумний факт для тих, хто звик жити з оглядкою на інших. Якщо ви порівнюєте себе і переживаєте про власну досконалість, будьте готові, що це не припиниться ніколи. Завжди знайдеться більш молода і красива дівчина, більш заможний бізнесмен, спортсмен з кращим результатом і т. д. Навіть рекорди не тримаються довго. Діставшись до вершини, добре, якщо ви зможете на мить насолодитися тріумфом, перш ніж з’ясуєте, що хтось скоро перевершить результат і стане краще за вас.
6. Порівняння розчаровує
Результат порівняння майже завжди буде розчаруванням. Адже так влаштована людина — негативні думки завжди сильніше позитивних. Ми охочіше фокусуємося на тому, що відстаємо від когось за успішністю та фінансами, ніж концентруємося на своїх достоїнствах і талантах. Добре, якщо людина прийде до розуміння безглуздості і хибності своїх устремлінь бути кращою серед інших, раніше. Адже в житті на цей момент буде втрачено ще не дуже багато.
Як повідомляв MYNIZHYN, як вважають психологи, звичка скаржитися має цілком очевидні фізичні наслідки, коли людина без кінця озвучує песимістичні, безсилі переживання, у його мозку відбувається перенастроювання нейронних зв’язків. У результаті негативні стереотипи мислення стають стійкішими, а для позитивних — наприклад, подяки, довіри, відчуття благополуччя просто не залишається місця.
