Ми почали ставити занадто багато запитань дитині й дивуємося, чому вона не хоче нічого нам розповідати. Дошкільнята вдають, що не чують, ігнорують, відповідають односкладно, а у підлітків мамині «чому і як» викликають роздратування, бо розцінюються не як турбота, а як контроль і тиск, що їм зовсім не потрібно. Чому за звичними, на перший погляд, словами криється зовсім інший зміст? І як дитина розшифровує послання дорослих, психолог пояснює конкретні приклади, розповідає Наша мама.
Запитання "Кого ти більше любиш: маму чи тата?" може поставити дитину в складне становище. Таке питання часто задають не лише батьки, а й родичі чи навіть знайомі. Проте незалежно від того, хто його ставить, воно змушує дитину обирати та відчувати провину. Особливо небезпечно, коли це питання ставлять самі батьки. Якщо один із них задається цим питанням, то варто спочатку розібратися у своїх внутрішніх переживаннях.
Інший приклад — запитання "Ну що ти сьогодні знову накоїв?". Навіть якщо ваша дитина постійно отримує зауваження від школи, це не означає, що її потрібно вітати такими негативними фразами. Постійна критика може змусити дитину відчувати, що вона — джерело проблем. Важливо зберігати позитивний підхід і намагатися бачити в дитині найкраще, адже це допоможе їй розвиватися та покращувати свою поведінку.
Також часто можна почути: "Чому в кімнаті бардак?". Це питання порушує особисті кордони дитини, особливо підлітка. Його кімната — це його територія, де він може встановлювати свій порядок, навіть якщо з боку це виглядає як хаос. Нагадуючи про повагу до особистих кордонів, батьки можуть допомогти дитині розвинути самостійність і відповідальність.
Неправильне порівняння також може завдати шкоди дитячій самооцінці. Фраза "Чому всі зрозуміли, що треба робити, а один ти не зрозумів?" лише породжує негативні емоції та може викликати роздратування або навіть агресію. Порівнюючи дитину з іншими, батьки ризикують виростити невпевнену в собі особу. Краще зосередитися на індивідуальних досягненнях дитини, а не порівнювати її з однолітками.
Важливо пам'ятати, що правильне спілкування з дітьми — це запорука їх здорового емоційного розвитку. Не порушуйте їхні кордони та не ставте їх перед вибором, який може завдати їм шкоди.
Як повідомляв MYNIZHYN, виховання психічно сильної дитини не означає, що вона не плакатиме, коли їй сумно або що вона не підведе ваші очікування. Розумова сила не зробить вашу дитину несприйнятливою до труднощів, але також не змусить її придушити свої емоції.
