Спираємося на досвід, який отримали від батьків, ми виховуємо власних дітей. Та чи правильно це? Психотерапевт Філіппа Перрі у своїй книзі пояснює, як правильно розвивати і виховувати дитину, не докладаючи при цьому титанічних зусиль. Ось п'ять порад для батьків від доктора Перрі у її "Книзі, яку ви хотіли прочитати своїм батькам", пише BBC.
1. Позначте кордони
Це справді складно, тому що ви любите свою дитину і хочете дати їй найкраще, але має бути межа. Навіть якщо ви вважаєте себе максимально уважними і лояльними батьками, обмежень все одно не уникнути. Як це можна зробити з любов'ю? Розділяйте "я" і "ти".
Приміром, можна сформулювати свою відповідь так: "Я знаю, що ти хочеш проїхатись автобусом нічним містом, але я поки не готовий дозволити тобі зробити це". А от реакцій на кшталт: "ні, тобі лише 13 років, ти ще малий", краще уникати.
2. Поганий настрій — це нормально
Нам, батькам, хочеться, щоб наші діти завжди були щасливі й у доброму гуморі. Ми так міцно їх любимо, що коли вони у поганому настрої, це крає нам серце. І ми кажемо: "Не сумуй".
Однак, дуже важливо дозволяли їм перебувати у будь-якому настрої. А ми, батьки, маємо бути поруч і приймати їх різними. Тоді такі почуття не викликатимуть у них негативного ставлення до самих себе.
3. Дзеркало для дитини
Пам'ятайте, що ви — дзеркало для своєї дитини. Вона вбирає ваші моделі поведінки і реакції. І якщо вона постійно чує від вас щось на кшталт: "лишень подивися на свої брудні черевики", єдине, що вона сприймає, - це ваше розлючене обличчя.
Тому перш, ніж згадати про брудні черевики, заспокойтеся і посміхніться. Дитина має відчувати, що ви раді її бачити.
4. Поведінка — це спілкування
Дитина поводиться погано? Це означає, що вона намагається вам щось повідомити. І робить це так, як уміє. Тому читайте поміж рядків. Шукайте причину такої поведінки, допоможіть їй висловити все, що вона відчуває.
Не варто пригнічувати її емоції, навіть якщо ми вважаємо їх незручними. Ми повинні допомогти дітям розпізнавати й формулювати свої почуття, навіть якщо ми самі у тій самій ситуації реагували б інакше. Усі різні.
5. Дитина — це не проєкт
Якби мене попросили дати лише одну пораду, я б сказала: "Ваша дитина - це не робота, яку треба виконати, і не проєкт, який треба постійно вдосконалювати. Ваша дитина — це людина, з якою треба будувати стосунки. Мала чи велика - це, насамперед, людина".
Як повідомляв MYNIZHYN, є два види істерик: істерики, що трапляються вдома, та істерики, що трапляються на публіці, і кожна вимагає своєї власної стратегії.
