Ніжин 1913 рік. Кілька студентів вишикувались в чергу біля входу до ювелірного магазину пана Ножницького, що на вулиці Гоголівській, щоб хоча б одним оком поглянути на коштовності родини Стефановичів, які потрапили до рук підприємливого єврея самим несподіваним чином.
Член окружного суду Павло Васильович Стефанович був людиною у місті поважною і ніяк не очікував підступних дій з боку членів своєї родини. Але так трапилось, що його малоприваблива донька без тями закохалась у Машира – місцевого красеня і пройдисвіта. Всі місцеві обивателі пліткували з цього приводу. А тим часом Іра Стефанович викрадала у матері коштовності і віддавала коханому, в чому зізналась батьку вже після того, як той кинув її та безслідно зник. Звичайно, цей факт не афішувався, але чутки не давали спокою навіть бідним студентам. Дуже вже хотілось молодикам побачити запонки незвичайної краси, чи то з діамантами, чи то з сапфірам, які були серед коштовностей.
Запонки… Цей чоловічий аксесуар тривалий час демонстрував високий суспільний і фінансовий статус його власника. З’явились запонки ще в XVII ст. у Франції. В ті часи манжети чоловічих сорочок фіксувались шовковими стрічками, або цю роль виконували гудзики з дорогоцінних металів з ланцюжками, які протягували в петлі. Пізніше запонки стали прикрашати гравіюванням, розписувати емаллю, інкрустувати дорогоцінним камінням. Окремі чоловіки примудрялися зберігати в них навіть портрети коханих жінок, або локон її волосся.
Найдорожчі запонки були створені в 1935 році ювеліром Карт’є, вони були продані у 1987 році на аукціоні за 400000 доларів. Саме в таку суму оцінили цей аксесуар з платини та діамантів. З часом запонки стали доступними широкому загалу, оскільки виробники використовували недорогі матеріали. Здавалося б, така собі невеличка ювелірна дрібничка – запонки… Але за ними історія про ювелірне мистецтво, соціальний статус і, звичайно, кохання…
Кулик Л. – науковий співробітник відділу фондів Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського
