Завантаження ...
banner

«У період воєнного стану ми, як ніколи, відчули важливість своєї професії»: розмова з ніжинським бібліотекарем

222.jpg

30 вересня - Всеукраїнський День бібліотек. Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань.

«Бібліотека – море книг,

Бібліотека – храм науки...

Переступайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки!».

Як давно ви були в бібліотеці та читали звідти книжки? Як переформатовуються зараз такі установи, аби залучити нових читачів, для чого вчитися на бібліотекаря та як взагалі працюється у стінах з літературою. MYNIZHYN.com поговорив про це з директором Ніжинської міської ЦБС Оленою Єкименко.


- В деяких містах України запрацювали зараз розмовні клуби української мови. Чи не плануєте започаткувати такі заняття у Ніжинській бібліотеці? Можливо для російськомовних людей, переселенців, тощо?

- Щодо розмовних клубів, то так, вони набирають обертів популярності. Можливо зробимо і у себе. Але ніжинці володіють українською мовою на достатньому рівні, будуть читати україномовні книги - будуть ще краще розмовляти. Особисто я читаю українську поезію, адже це є невичерпне джерело української мови.


- На перший погляд здається, що професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. Розкажіть, чим займається сучасний працівник бібліотеки?

- З цим усталеним стереотипом ми вже так давно боремося, але ніяк не подолаємо. Сучасний бібліотекар це людина, яка вчиться протягом свого життя. Оволодіває оргтехнікою, проводить майстер класи, це режисер заходів і психолог, дизайнер приміщення, танцює на загальноміських заходах (посміхається – авт.), а зараз - волонтер. Раніше ми писали: Українці позбуваються російських книжок: яка ситуація в Ніжині?



- Які зараз цікаві люди приходять до вас: мається на увазі як жителі так і гості міста, можливо переселенці: які книги запитують, що читають?

- Люди всі цікаві, кожен по-своєму, кожна людина - індивідуальність. Тому і спілкування з кожним відвідувачем різне. Є і переселенці з Миколаївської, Херсонської, Луганської областей. Розповідають свої непрості життєві історії, радіють кожному сантиметру визволеної України. Щодо читацьких вподобань, то це класика, романи про кохання, новинки зарубіжної літератури, книги та журнали по
садівництву, тощо.

- А який він, воєнний стан для бібліотечних працівників Ніжина, як війна вплинула саме на вашу роботу, що б ви сказали?

- Воєнний стан вплинув на всіх негативно. Адже всі живі люди, усім було страшно, але на роботі легше переносяться труднощі і це факт. За цей період ми відчули, як ніколи, важливість своєї професії. Адже відвідувачі не переставали до нас ходити, навіть коли навколо лунали вибухи.

- Скажіть, а навіщо потрібна вища освіта для бібліотекаря?

- Частенько таке запитують: а хіба на бібліотекаря взагалі потрібно вчитися? Так, потрібно, як і кожній професії. А вища освіта потрібна, щоб стати керівником.

- А що для вас ваша робота? Доповніть фразу: бібліотекар — це... 

- Випадкових людей в нашій професії немає. Якщо одним словом охарактиризувати професію, то це любов. Любов до людей.

- Якими цікавими планами можете поділитись?

- Планів багато. Це й поліпшити матеріальну базу, і оновити книжковий фонд, облаштувати краєзнавчо-інформаційний центр, удосконалити "Огірковий кабінет", шукати творчих людей для організації мистецьких виставок, дитячі бібліотеки хочуть започаткувати літературний конкурс. Працювати є над чим.

- А якщо говорити про ваше особисте дозвілля, то що ви обираєте: велику бібліотеку чи великий телевізор? 

- Питання цікаве. У бібліотеці я працюю, книжки читаю вдома, бо на роботі ніколи. Телевізор теж люблю, особливо пізнавальні телепередачі. Телевізор потрібен, щоб надихнутись на нові ідеї для
роботи в бібліотеці. Ось так!

***
У Всеукраїнський День бібліотек, ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх працівників цього безцінного осередка, з віками накопиченого, нашого людського досвіду і знань. Великі стелажі з книгами в читальному залі… і кожна книга несе якусь свою енергетику, яку також відчуваєш від ікони в храмі, є в цьому щось схоже, щось святе. На жаль, в епоху комп'ютерних технологій книга відходить «на задній план», на зміну їй прийшов комп'ютер, телефон, планшет, від яких не відчуваєш чогось важливого, чогось справжнього. Написані смс, і надіслані електронні листи –
це, безумовно, зручно, але все це швидко забувається. А ось велика бібліотека і перша прочитана книга…

Перекази старовини глибокої та сучасна література – ​​все є в бібліотеці, все збереглося: можна доторкнутися, можна взяти до рук, перегорнути та перечитати вже знайомі сторінки чи відкрити для себе щось нове. 

Дякуємо вам, бібліотекарі, що ви є зберігачами потрібного і важливого, допомагаєте багатьом з нас дивитися на світ по-новому! Бажаємо Вам усіх благ та уваги читачів! Зі святом!

 

 

Фото з архіву Олени Єкименко.