3 Жовтня 2023
1586
Зараз наша країна живе в досить жорстких реаліях: реаліях війни, яку розв’язала росія проти України.
Війна несе за собою втрати, біль і смерть. Гинуть наші воїни - а це чиїсь сини та доньки, батьки та чоловіки, рідні для когось люди і наші, рідні українці.
Як людям прийняти втрату близької людини? Як поводи себе в ці перші дні шокового стану, як прийняти цей факт і жити далі?
Ніжинська психологиня Тетяна Красновид поділилася MYNIZHYN.com
порадами, які можуть допомогти більш безпечно для ментального здоров'я пережиту втрату.
«Кожен реагує на втрату близької людини по-різному і проживає це по-своєму. Людину можуть переповнювати дуже інтенсивні емоції: гніву, смутку, шоку, зневіри, заперечення "Це все сон і не зі мною коїться", шоку, апатії. Усе перераховане може вплинути й на фізичне самопочуття і зробити організм вразливим до хвороб.
Неможливо швидко і безболісно повернутися до звичного життя.
Найперше, варто дозволити цим емоціям виходити. Якщо хочеться, то плакати, кричати — не придушувати свої почуття, бо рано чи пізно вони вирвуться назовні.
Якщо не вдалося попрощатися з близькою людиною, то знайти спосіб це зробити. І це говориться не лише про церемонію поховання, а про розмову (монолог) біля могили, написання листа в якому сказати все, що не встигли.
Звичайно, ж не відразу, давши собі час перезавантажитися включитися в діяльність. Для когось це робота, волонтерство чи якесь хоббі.
Добре, коли вдома створюється "куточок пам’яті" дорогої вам людини (з фотографією, речами які їй/йому належали). Час від часу можна проводити час у цьому місці і пригадувати приємні моменти з цією людиною. Та не варто надовго заглиблюватися у цей стан, бо надміру, то вже не буде корисно і можна "загрузнути" в ньому.
Також, варто дозволити іншим попіклуватися про вас, перекласти частину обов’язків, на які немає сил.
Зауважу, що інколи люди бувають нетактовними і нав’язливим у бажанні допомогти. Усе через недостатньо розвинуту культуру спілкування з людиною, яка переживає горе. У нас цьому не навчають, людина може просто не знати, що говорити і як підійти, щоб не ранити та не підсилити біль втрати.
Якщо відчуваєте, що не можете впоратися самостійно, можна звернутися на Національну гарячу лінію Психологічної підтримки
0-800-100-102 (щодня з 10.00 - 20.00).
Вас проконсультує фахівець який пройшов спеціальне навчання для роботи в кризових станах.
Не соромтеся просити про допомогу, коли її потребуєте».
Війна несе за собою втрати, біль і смерть. Гинуть наші воїни - а це чиїсь сини та доньки, батьки та чоловіки, рідні для когось люди і наші, рідні українці.
Як людям прийняти втрату близької людини? Як поводи себе в ці перші дні шокового стану, як прийняти цей факт і жити далі?
Ніжинська психологиня Тетяна Красновид поділилася MYNIZHYN.com
порадами, які можуть допомогти більш безпечно для ментального здоров'я пережиту втрату.
«Кожен реагує на втрату близької людини по-різному і проживає це по-своєму. Людину можуть переповнювати дуже інтенсивні емоції: гніву, смутку, шоку, зневіри, заперечення "Це все сон і не зі мною коїться", шоку, апатії. Усе перераховане може вплинути й на фізичне самопочуття і зробити організм вразливим до хвороб.
Неможливо швидко і безболісно повернутися до звичного життя.
Якщо не вдалося попрощатися з близькою людиною, то знайти спосіб це зробити. І це говориться не лише про церемонію поховання, а про розмову (монолог) біля могили, написання листа в якому сказати все, що не встигли.
Звичайно, ж не відразу, давши собі час перезавантажитися включитися в діяльність. Для когось це робота, волонтерство чи якесь хоббі.
Добре, коли вдома створюється "куточок пам’яті" дорогої вам людини (з фотографією, речами які їй/йому належали). Час від часу можна проводити час у цьому місці і пригадувати приємні моменти з цією людиною. Та не варто надовго заглиблюватися у цей стан, бо надміру, то вже не буде корисно і можна "загрузнути" в ньому.
Також, варто дозволити іншим попіклуватися про вас, перекласти частину обов’язків, на які немає сил.
Зауважу, що інколи люди бувають нетактовними і нав’язливим у бажанні допомогти. Усе через недостатньо розвинуту культуру спілкування з людиною, яка переживає горе. У нас цьому не навчають, людина може просто не знати, що говорити і як підійти, щоб не ранити та не підсилити біль втрати.
Якщо відчуваєте, що не можете впоратися самостійно, можна звернутися на Національну гарячу лінію Психологічної підтримки
0-800-100-102 (щодня з 10.00 - 20.00).
Вас проконсультує фахівець який пройшов спеціальне навчання для роботи в кризових станах.
Не соромтеся просити про допомогу, коли її потребуєте».