45-річний Василь Шестак з Костобоброва, що на Семенівщині, їздить мопедом у ліс за боровиками. Правда, цього вересня менше, ніж зазвичай. Щодня лунають обстріли. Село в лісі, від крайніх хат до кордону з росією — метрів 500 а то й 300.
— Грибів з весни нормально в лісі було. Зараз мало ходимо, бо всюди понакладали «лепешки». Перекрито кругом. Наприкінці серпня збирали ще вільно. Ходив по білі. Менше 300 штук ще ніколи не набирав. А більше було. І це саме білих, і всі кузєчки (маленькі). Тепер усюди, де ми ходили, таблички стоять. Останнього разу грибів 150 набрав, максимум. Бо в ліс заїдеш, починає гупати. Годину-півтори пошукаєш і бігом додому. Було, збираєш, а воно — бах! І свист над головою. А ми ходимо собі далі.
Я їжджу сам мопедом «Дельта». Приїжджаєш до лісу, а там і той збирає, і той — усі затяті грибники.
— З Києва в Костобобрів їдуть?
— З дач у Шостці або в Новгороді-Сіверському. Півлітрова банка — 100 гривень зараз. Чисто білих. У півлітровій банці зо два десятки боровичків. На закривання беру тільки невеликі і консервую цілими. З трьохсот штук виходить чотири-п’ять літрів.
Улітку з Іваном Завадським, односельцем і колегою, їздили за лисичками. Він на своєму мопеді, я на своєму. Збирали на здачу. Спочатку в Костобоброві приймали по 180 гривень, а коли масово пішла — 80- 85 за кіло платили. За раз по півтори-дві тисячі на кожного виходило. Разів чотири чи п’ять тільки і з’їздили. Поки військові не завернули. Сказали, що тією дорогою їздити не можна. А об’їжджати — 10 кілометрів, ну його! Трохи заробили, та й досить.
Джерело: Рідна Семенівка, Олена Гобанова, фото автора
