Порятунок ніжинця Дмитра Жукова з поля бою: зустріч з рятівником

Військовослужбовець Дмитро Жуков 5 січня у Чернігові зустрівся зі своїм побратимом Дмитром Поляком, який витяг його із поля бою, врятувавши життя. У лютому минулого року під Бахмутом Жуков зазнав поранення голови. Як пройшла їхня зустріч та у якому стані Дмитро Жуков зараз, - розповідає Суспільне Чернігів.

Дмитро Поляк – військовослужбовець батальйону "Берлінго". Він приїхав із Києва до Чернігівської лікарні, щоб побачитись із побратимом. Чоловік згадує: Дмитра разом з іншими бійцями прикомандирували до їхнього батальйону – так з-під Дніпра вони опинилися під Бахмутом, де потрапили в оточення.

"Один хлопчик із групи Дмитра він був із зеленим скотчем на касці. А я тоді дав команду, щоб усі цей скотч познімали, щоб не демаскувалися. А цей хлопчик не зняв. І вони його побачили. Через нього побачили всю нашу групу і почали по нас стрілянину. І тоді ми прийняли бій".

Згодом військові змогли відійти на іншу позицію. Дмитро Поляк згадує: наказав бійцям залягти, а сам із напарником пішов у розвідку. Моменту, коли снайпер поцілив у Дмитра, не бачив. Почувши, що він стогне, поповз до нього.

"Спочатку я згарячу спробував його потягнути, потім зрозумів, що так просто не вийде (Дмитро тоді важив 160 кілограмів, — ред.). Позрізав з нього амуніцію, перевернув його один раз. Там ще дерево було, воно заважало. Воно прямо біля голови було у Дмитра".

На допомогу прийшов напарник Дмитра Поляка, якого не стало торік у серпні. Також долучився бойовий медик, який згодом увів пораненого у медикаментозну кому. Через те, що їх постійно обстрілювали, чекали, коли стемніє, щоб машина мала змогу його забрати. У першому пункті медичної допомоги Дмитро Жуков опинився через десять годин після поранення.

"Чесно, надії було мало тоді. Я найбільше турбувався, що у нього буде гіпотермія, тому що був мороз. Потім, коли мене забрали, відвезли у госпіталь, мені подзвонили і сказали: «Твій клієнт живий, у реанімації». Ну все, кажу, ще одна копилка в карму (сміється, — ред.)".

Чоловіки з того часу не бачилися. Та 3 січня цього року подруга Лариси Жукової, дружини пораненого бійця, побачила Дмитра Поляка в ефірі телемарафону "Єдині новини".

"Мені подруга телефонує, каже: «Там по телебаченню показували військового, який розповідав про твого чоловіка»", — каже Лариса.

Подивившись цей ефір, Лариса його розшукала.

"Мені дали телефон Дмитра, я йому написала, подякувала, звісно. Тому що завдяки його наполегливості і те, що він не кинув мого чоловіка там, він зараз живий".

Дмитро привіз своєму тезкові прапор батальйону "Берлінго". Лариса Жукова попросила підписати цей прапор на пам’ять.

Зараз Дмитро продовжує проходити реабілітацію після поранення. Дружина військового розповіла про його стан:

"По-перше, він добре схуднув. Зараз він 135 кг, а не 160, як було. По-друге, він ходить із палицею, без палиці може ходити. Також починає розмовляти, він займається із логопедом. Займається з фізичними терапевтами, з ерготерапевтами. Починає рухатися права рука. За цей час ми зробили операцію, поставили протез, закрили отвір у голові. Він ходить, потихеньку, але цього достатньо, щоб він міг себе обслуговувати. Мені потрібно, щоб працювала права рука. Мову то ми вже запустимо. Він і раніше вірші мені не читав, то переживемо і зараз без віршів".

Жінка говорить: не втрачати сили й оптимізм їй допомагає сам Дмитро.

"Якби він такий був, знаєте, як песимісти: все погано, життя скінчилося, то, звісно, і у мене такий настрій би був. А якщо він прокидається зранку і тут починаються феєрверки, то уже ж не розслабишся".

Нагадаємо, Дмитро Жуков був бійцем роти охорони однієї з військових частин ЗСУ. 5 лютого на Бахмутському напряму чоловік отримав поранення в голову – працював ворожий снайпер.

Вийшовши з коми він проходить реабілітацію в лікарнях. 12 травня Дмитра Жукова нагородили орденом "Золотий Хрест".