— Я ще не воював, у Десні (навчальний центр) підготовку проходжу, — розказує 31-річний Олег Ковпак. — А до того два місяці був у Гончарівську. Погано стало. Переживав, нервував, перестав спати. До лікарів звернувся через безсоння та тривожність. Обстановка вплинула. Жили в землянках. Миші бігають.
Розмовляємо в чернігівській психоневрологічній лікарні, що неподалік села Халявин, у відділенні №15. В окремій кімнаті. Палати неподалік. Широкий довгий коридор. Дивани, крісла. При вході піаніно та шафа з книгами. Біля однієї з палат — стенд з шевронами бійців, які лікувалися.
Пише vestgazeta.com.ua
—Три тижні як я в лікарні, — продовжує Олег Ковпак. — У палаті, крім мене, ще троє. Двоє військових і цивільний. Лікування в кожного індивідуальне. У мене депресивно-тривожний розлад. Уколи дають, таблетки. Крапельниці ставлять. Це вперше за все життя. Я в армії строкову служив рік. Танкістом.
Я з Полтавщини, з селища Котельва. До війни сім років жив у Харкові. Працював в охороні в торговому центрі. Війна — і я вернувся до батьків. Пожив, правда, ще у Києві три місяці. Приїхав у Котельву і отримав повістку.
Мамі 58 років, дуже переживає за мене. Щодня дзвоню їй. Кажу, що почуваюся добре. Дійсно, мені краще. З психологами працюю. Це допомагає. Вчать у хорошому напрямку думки спрямовувати. В спортзалі займаюся на тренажерах. В ігровій кімнаті з товаришами в теніс граємо. Побуду тут ще, може, тиждень.
— За 2023 рік пролікували 1101 бійця (а за рік всього проліковуємо до семи тисяч пацієнтів ), — говорить 50-річна Світлана Александрова, медична директорка Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. — З 2014 року надали допомогу більше трьом тисячам військових.
Бійців направляють в лікарні, найближчі до місця виконання бойових завдань. З гострими психічними розладами потрапляють у відділення №1, в центр таких розладів. З залежностями, а частина військових має проблеми з алкоголем, наркотиками, у відділення №7 центру наркодопомоги. У 15 відділенні — центрі неврозів, межових та кризових станів з ліжками для інвалідів, ветеранів війни та членів їх родин, — зосереджені переважно ПТСР.
Раніще ми писали: Дівчина-помічник лісничого розповіла про свою роботу під обстрілами
Посттравматичний синдром, за розрахунками психіатрів, займає відсотків 40-45 проблем військових. Зловживання алкоголем, наркотиками — 25-30 відсотків. Решта — органічні (коли є травма центральної нервової системи, голови, мозку), постконтузійні ураження. Страждає пам’ять, інтелект. Це окрема група. Зазвичай пацієнти з ПТСР лікуються у нейрохірургії, неврології. А тоді вже переходять до психоневрологічної лікарні.
— Незалежно від того, чи це мирний, чи військовий, чи чоловік, чи жінка — у кожного може бути стрес. У цивільного/цивільної, — наголошує Світлана Александрова, — також є стрес. Ми через війну всі в стресовій ситуації. У нас колективна психотравма. Але не у всіх ПТСР.
Може бути так, що людина один стрес перенесла — відновилася. Другий — не зовсім відновилася. Про ПТСР мова йде тоді, коли з моменту першого стресу минуло не менше півроку.
Бо спочатку настає гостра реакція. Тобто шоковий стан, збудження. Чи завмирання. Кожен реагує по своєму. Одна людина після стресу агресивна, а друга в ступорі. Якщо людина стресостійка чи психологи з нею попрацювали, то вона виходить з цього стану. Але коли стреси повторюються, людина не відновлюється, і це перетворюється в хронічні розлади — ПТСР.
Основні ознаки розладу
Людина пригнічена, безініціативна, виснажена, не має сили, руки не беруться ні за що. Військові не можуть виконати завдання, роблять це через силу.
Виникає розлад сну. Важке засинання. Часті пробудження. Раннє пробудження. Але найгірше, що тут може бути — це кошмарні сновидіння. Коли людей з ПТСР визнають непридатними до служби — це не часто, але буває, — то в тому числі через тяжкі розлади сну.
Солдатам сняться бої. Як рятувалися. Як рятували побратимів. Загибель товаришів, картини крові, вибухи. Можуть бути панічні атаки. Є окремий такий розлад, а є у складі ПТСР. Нібито безпричинний, раптовий стан. Стояв, говорив, — але є стигми в голові (предмет, звук, з якими щось чітко пов’язано), наприклад, телефон певної моделі, що належав загиблому другу, — побачив його, застиг, поблід, почали тремтіти руки. Спітнілість, не вистачає повітря. До втрати свідомості.
Чоловіки схильні приховувати свої емоції: «Я не можу говорити, бо я маю бути сильний». Це для захисника ніби й добре, але для здоров’я погано. Іноді треба відпустити ситуацію, виговоритись, проговорити. Але не варто від нього це вимагати нав’язливо.
Перший етап лікування — етап активної терапії. Крапельниці, ін’єкції, таблетки. Лікарі активно втручаються фармакологічно. Призначають, відповідно до симптомів, ноотропні (впливають на мозок), психотропні (впливають на емоції, психіку) препарати, антидепресанти (коли туга, пригнічення). Іноді дають ліки для сну — людині треба просто відіспатись.
— За програмами медичних гарантій зовсім маленький перелік ліків, які стосуються психіатрії. Ними заклад повністю забезпечений, це святе, – розповідає Світлана Александрова. – Є ліки, які не увійшли в цей національний перелік. Що робимо? Нам допомагає багато благодійних організацій, вони поставляють. Нині ми ліками забезпечені, навіть соматичними – для лікування серця, кишківника, печінки, нирок і т.д. До війни такого не було. Плюс є центральні закупівлі, які йдуть через обладміністрацію з МОЗ.
Два роки чернігівська психоневрологічна лікарня співпрацює з центром соціальної допомоги міста Славутич. У них є спеціально розроблені комплекси для військових. Наприклад, цільові тренінги: як подолати, як навчитися справлятися з негативом у собі. Як спілкуватися з командирами. Військові часто звинувачують командирів у смерті друзів.
Часто — біда з родинами. Родичі приїздять, а бійці їх не хочуть бачити. Мовляв, ви живете цивільним життям, ви слухаєте веселу музику, а мої друзі гинуть.
Крім чернігівських та славутицьких психологів, приїздять фахівці з міжнародного медичного корпусу, вони індивідуально консультують.
Лікує також мистецтво: приїздять музиканти, бувають актори.
З’явився новий напрямок — фізична реабілітація. У колишньому дитячому відділенні обладнані п’ять кімнат, в яких встановлені шведська стінка, дошки Євмінова, тренажери для всіх видів м’язів, бігові доріжки, мати для гімнастики, стіл для настільного тенісу, столи для шахів.
Пасти, щітки, мило
Лікарні допомагають волонтери. Привозять засоби гігієни, одяг (шкарпетки, шорти), капці, смаколики, воду, засоби для бриття, серветки, пасти, щітки, мило. Харчування стало краще.
Лікарня була в окупації. Сьогодні кожне приміщення закладу потребує відновлення. Були розбиті вікна. Стіни всередині подзьобані. Не було опалення — відсиріло. Вікна, двері поміняли. Та в деяких палатах на стінах ще є сліди прильотів.
Лікарів не вистачаєЧернігівська психоневрологічна укомплектована персоналом на 75 відсотків. Вирішують цю проблему сумісництвом. Якщо нема лікаря, тоді хто може — бере собі 0,25 ставки.
Лікарів не вистачало й до війни. На фронті зараз чоловік 30 точно, хлопці й дівчата. Деякі з 2014 року. За ними зберігаються робочі місця. Деякі психіатри виїхали за кордон й не повернулися. Їх офіційно звільнили. Зате прийшли два інтерни.
20 тисяч гривень брудними у лікаря і 13500 у медсестри — базові зарплати. Чистими буде приблизно 18 тисяч і 12 тисяч. Надбавка 25 відсотків, яку раніше доплачували за шкідливість, як і доплати за стаж, категорії, лишилися всередині цих сум. Тобто, заробітки як у всіх у звичайних лікарнях.
Вартість психіатричних пакетів (у лікарні їх сім), яку виставляє НСЗУ (національна служба здоров’я України), низька. Вартість одного пролікованого випадку — 13 175 гривень. А з діагнозом «шизофренія» він може вартувати й 18, й 19 тисяч.
– Зверталися в різні інстанції: зверніть увагу на низьковартісність наших медичних пакетів, їх треба змінити, підняти, – добивається змін медична директорка.
Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора
