На сесії Ніжинської міської ради, яка відбулася 8 листопада 2023 року, депутати підтримали переведення Ніжинських гімназій №3 та 13 на самостійні рейки. Тобто адміністрації даних закладів отримали змогу самі розпоряджатися наявними коштами згідно з кошторисними призначеннями. Раніше самостійну фінансово-господарську діяльність у Ніжині вів лише один навчальний заклад – гімназія №2, — пише Nizhyn Post.
Фото: Фото: Ніжинська гімназія №13
З того часу минуло чотири місяці. Журналіст Nizhyn Post зустрілася з директором Ніжинської гімназії №13 Світланою Григорівною Нескладою, щоб розпитати, як даються перші самостійні кроки, чи є вже певні зміни в діяльності навчального закладу.
– Світлано Григорівно, як і чому прийшло рішення перейти на автономію?
– Цього питання ми з колективом торкалися ще 21 червня 2022 року, коли міняли статус – з Ніжинської ЗОШ I-II ступеня на гімназію. Вже тоді вирішили, що поступово рухатимемося до автономії. Ось і дійшли. На це знадобилося два роки.
Чому ми з колективом прийняли таке рішення? Бо вже давно зрозуміли: тільки сама гімназія знає потреби своїх учнів. Я працюю директором даного навчального закладу дев’ять років, до того часу була заступником директора; загалом маю 21 рік педагогічного стажу. Мені знайомий у гімназії кожний куточок, знаю всі проблемні місця. А вони є. Адже будівлі вже 60 років.
Разом з колегами сформуємо освітню програму, яка задовольнить потреби нашого навчального закладу.
Завдяки автономії ми зможемо впровадити індивідуальний підхід до навчання. Тобто матимемо змогу самостійно обирати предмети, курси, проєкти згідно з інтересами учнів. Завдяки участі у шкільних органах самоврядування діти розвиватимуть управлінські навички. Зараз у гімназії навчаються 283 учні. Наші дітки – найкращі!
Фото: Ніжинська гімназія №13
Але головне, що дає автономія – це фінансову самостійність. Не приховую, дуже важко спочатку розібратися з кошторисом, так званою “фінансовою складовою”, але і через це треба пройти.
Згодом ми матимемо змогу економити кошти, щоб покращити матеріальну базу, заохочувати педагогів. Хочу ввести преміювання як додатковий стимул у роботі. Досі вчителів преміювали (це не стосується керівників шкіл) тільки раз на рік, до професійного свята, за бюджетні кошти. На мою думку, якщо людина гарно працює, викладається на 100%, то вона заслуговує на фінансову підтримку.
– Чи обговорювалося питання переходу на автономію з педагогами і батьками учнів?
– З педагогами була проведена педагогічна рада, де відбулося голосування. Батькам інформацію довели до відома – через громадську організацію батьків, куди входять представники кожного класу. Ми пояснили, що перехід на автономію – потреба часу, рано чи пізно доведеться це зробити; що на освітньому процесі дані зміни не відобразяться. Навпаки, в учнів додасться можливостей: кожен обиратиме той напрямок, який йому згодиться у майбутньому.
– Чи передбачається скорочення штату працівників через нововведення?
– Зараз в нашому колективі працюють 23 педагоги та 14 інших працівників. Всі вони залишились на робочих місцях. На початку року звільнилися лише два пенсіонери за власним бажанням.
– Як настрій колективу?
– Робочий. Позитивний. І це попри всі негаразди, пов’язані з повномасштабною війною та постійними повітряними тривогами. Кожен працівник сумлінно виконує свої обов’язки. Заробітна плата виплачується вчасно. Особливих змін на собі поки не відчули, оскільки січень ще закривали разом з Управлінням освіти. Фінансування залишалося тим же: зарплата педагогів здійснювалася з державної субвенції, яка закладається на рік, зарплата решти працівників, а також надбавки – з місцевого бюджету.
Перші самостійні кроки ми почали робити саме в лютому.
Поки важкувато. Якщо раніше переважну більшість робочих питань допомагало вирішувати Управління освіти, то тепер доведеться робити це керівництву закладу. Зокрема, мені. Приміром, тепер ми напряму працюватимемо з казначейством, укладатимемо договори з іншими організаціями. Тендерів поки не було. Нам дуже потрібен бухгалтер. Шукаємо.
– Світлано Григорівно, чи зверталися за досвідом до колег з гімназії №2?
– Так, зверталися. Переймали досвід щодо участі у проектах громадського бюджету, у створенні бюджетних та фінансових зобов’язань. Дякуємо колегам за підтримку.
– Який проєкт мрієте реалізувати першим на зекономлені кошти?
– Плани у нас амбітні. Але спочатку модернізуємо спортзал. Оскільки гімназія розташована у віддаленому мікрорайоні – Фрунзівці, треба, щоб працювали спортивні секції. Про інші проєкти ще говорити зарано. Все – своєю чергою.
Фото: Спортивна зала Ніжинської школи №13
– Разом з вами на автономію перейшла ще одна гімназія – №3. Як вважаєте, а чому не всі?
– Напевно, директори навчальних закладів побоюються, адже автономія – це не тільки свобода, а й чимала відповідальність. До того ж, суттєво додається роботи. Не кожен керівник готовий взяти на себе відповідальність за цілий навчальний заклад. І взагалі – щось міняти.
Не можемо не запитати у пані директорки про стан шкільного укриття, адже безпека дітей – це нині одне з пріоритетних завдань не тільки місцевої влади, Управління освіти, а й безпосередньо керівництва навчального закладу.
У відповідь Світлана Григорівна пропонує пройти в укриття разом з нею. Заздалегідь просить не оголошувати його адресу у цілях безпеки. Всім, кому треба, знають. Зауважимо тільки те, що сховище розташоване на вказаній у нормативах відстані, і під час повітряних тривог діти встигають до нього перейти.
Всім необхідним укриття облаштоване. Є невеличкий медпункт, вогнегасники, біотуалети. Проведена електропроводка. Сходи відремонтовані. Стіни та дах побілені. Опалюють приміщення поки що обігрівачами. Меблі застарілі. Але поступово проблеми вирішуватимуть. Проте навіть такі умови дозволяють працювати навчальному закладу у звичному режимі. Для віддаленного мікрорайону це надважливо.
Повертаємось до шкільного двору. Світлана Григорівна вказує на розкопану траншею:
– Ось, бачите, прорвало трубу. Тепер це МІЙ головний біль. Зараз їду в Управління освіти, подивимося, скільки коштів у нас на рахунку, тоді вже сушитиму голову над розв’язанням проблеми.
Фото: Траншея у Ніжинській школі №13
– От Ви і стикнулися з першими труднощами. Чи не шкодуєте про автономію?
– В жодному разі! Як би важко не було, ми цей шлях здолаємо, – завзято промовила керівник навчального закладу.
Удачі колективу гімназії в реалізації задуманого!
