24 квітня у Києві в приміщенні люксового готелю Fairmont Grand Hotel Kyiv уперше за 5 років відбувся благодійний Віденський Бал. Його мета — зібрати кошти для благодійних дитячих проєктів, культурна дипломатія та участь захисників і захисниць України, їх реінтеграція в цивільне життя через мистецтво. Ветеран з Чернігівщини Юрій Вєткін разом з іншими військовими відвідав даний захід та поділився враженням зі своїми читачами.
"Я і бал. Ще не так давно, це було щось неможливе, нескладне та несумісне, але часи змінюються. І ось вже мене, у складі чернігівських ветеранів запросили на Віденський бал у Києві", — ділиться Юрій зі своїми читачами.
— Не рахувати ветеранів зараз не можливо. Вони — значна, головна та авторитетна частина сучасного суспільства України. Будь-який сучасний захід без ветеранів та ветеранок зараз неможливо навіть уявити собі, оскільки ветеран – це ідеальний громадянин України, який виконуючи свої обов’язки, забезпечує захист та функціонування держави.
"Усе, що я знав про бали, я знав тільки з книжок, фільмів та анекдотів про поручика Ржевського"
— Бал Попелюшки, Перший бал Наташі Ростової з «Війни та миру», великий бал у сатани з «Мастера та Маргарити», благодійний бал конфедератів з «Унесених вітром» та звичайно «Гусарська балада» Ельдара Рязанова.
"Коли я перебував на реабілітації та протезуванні у Мюнхені та жив у родині австрійця та баварки, ми разом дивилися по телевізору відкриття самого відомого у світі Віденського балу у Ховбургському палаці. Марія та Вольфган розповідали, що потрапити на Віденський бал доволі складно, не зважаючи на демократичні послаблення (наприклад, студентам надаються знижки), але залишаються доволі жорсткі умови: ви повинні приїхати на бал на фіакрі, у вас має бути строгий дрес-код (для панянок сукня кольору слонової кістки, для чоловіків – чорний смокінг та білий метелик), а ще ви повинні сплатити внесок, який доходить до 1000 євро".
Для ветеранів, яких запросили на цьогорічний бал дрес-код був вільний.
— І приїхали на нього ми не на фіакрі, а на звичайному джипі Євгена Смаги, оскільки мій протез не влазив у костюм, вирішив поїхати у військовій формі.
Фото: Юрій разом з ветеранами на Віденському балу
"Військова форма зараз стала доволі універсальною — і для балів, і для війни — говорить Юрій. — До того ж, вона підкреслює авторитет та повагу до його власника. Форма у мене залишилась ще з часів моєї служби у 2015 році, а ось майже нові берці були поховали у 22-му разом з моєю ногою. На бал довелося купувати нові".
— Цьогорічний бал був влаштований австрійським посольством в Україні, тому на нього були запрошені й посли інших держав.
Хто з ветеранів був присутній на балу
— Як і на усіх звичайних балах, тут були присутні дуже красиві пані та пани. Серед вишуканого бомонду виділявся похилого віку сивий шотландець у кілті, а ще усі впізнали відомого художника, з епатажною зовнішністю, який часто відвідує засідання Верховної Ради, але його прізвище не вдалося згадати нікому.
— Такий відомий, — з усмішкою казала ветеранка з 25 батальйону "Київська Русь" Юлія Кірілова, — що навіть прізвище ніхто не пам’ятає. Крім Юлїї, ветеранів представляли дійсно відомі на всю України: Ольга Бенда — ветеранка 72 бригади, боєць 3-ї штурмової бригади Тимур Леон, нагороджений Золотим Хрестом Головнокомандувача ЗСУ, молодший сержант 59 бригади, скрипаль та композитор Мойсей Бондаренко, захисник Чернігова, котрий втратив ногу Євген Смага, ветеран 1-ї танкової Сіверської бригади старший лейтенант Валентин Панасюк та ветеран Юрій Вєткін.
Фото: Ветерани на Віденському балу
Що пропонували гостям
— Меню на балу було англійським: вино було італійським, риба норвезька, а салат — австрійський. Чудовий Київський оркестр, оперна діва Сусанна Чахоян і українські лоти.
— Ветеранів Віденський бал з повагою вітав стоячи. Сподобалось, що один ветеранських з лотів — набір скляних стаканів з кулями всередині, був придбаний однією панянкою і одразу був подарений ветеранам, котрі були присутні на балу. Все було вишукано та досконало.
— Ефектна блондинка з довгою косою та штучним загаром, яка сиділа за столиком з іноземними послами потиснула мені руку. Ще півгодини тому вона була у джинсах. Зараз сиділа вже у білій сукні.
— You were wearing jeans? (ви же були у джинсах?) — спитав я через шум залу на своїй недолугій англійській, сподіваючись, що принаймні англійську посли знають добре.
— Джинси? – вони подивились на мене з зацікавленістю, — Ви запитали щось про джинси?
— Ну ви же були у джинсах? – вже українською перепитав я засмучено, вже не впевнений, що це була вона.
— Я їх переодягла. – посміхнулась вона. — Як вам?
Вона пристала зі столу та продемонструвала мені свою вишикувану сукню.
— Супер! – я зробив захоплений вираз обличчя. Сукня дійсно була дуже чудовою.
"Кави та тістечка ми не стали чекати. Треба було встигнути доїхати додому до комендантської години. Коли ми повернулися за машиною, парковка у готелі нарахувала нам 600 грн. Ні про яке безоплатне паркування для осіб з інвалідністю та 10% від загальної кількості місць для паркування осіб з інвалідністю, звісно, у цьому готелі ніхто не чув, але нам все ж таки пішли на зустріч та врахували, що ми були гостями на балу. Все було дійсно чудово та цікаво".
Тепер Юрій мріє відвідати всесвітньо відомий Бал ветеранів та ветеранок України з нагоди Перемоги.
Як повідомляв MYNIZHYN, 28 квітня у Ніжині на Алеї Слави відкрили чотири стенди в пам'ять про 24 загиблих захисників.
