31-річна Юлія і 32-річний Максим Супруни з Ічні власноруч зібрали й передали бійцям на фронт дев'ять безпілотників. Юлія родом з Оболоння (Коропщина), Максим — з Ічні. Навчались у Чернігові в одному педуніверситеті та познайомились не там, а на вчительських курсах. За рік побралися, й ось їхньому шлюбу майже сім років, а донечці Русі буде шість, — пише Час Чернігівський.
Юлія викладає історію та правознавство в Ічнянському ліцеї №4, Максим — фізкультуру в Ічнянській гімназії ім. Васильченка. Кажуть:
— Ми, як педагоги, маємо не лише розповідати про патріотизм, а й пока- зувати його власним прикладом.
Максим волонтерить іще з 2014 року.
— Тоді в Ічні згуртувалася ціла волонтерська група, — розказує. — В її складі 2015-го я їздив із допомогою в Авдіївку.
Забігаючи наперед, скажу, що недавно саме на той — Авдіївський — напрямок і поїхав перший зібраний Максимом дрон.
— Із початком повно- масштабного вторгнення кілька хлопців із групи пішли добровольцями на фронт, а Максим продовжив волонтерську діяльність. У саму Ічню люди рашистів не пустили, але вона була в оточенні ворога. Великою проблемою стало те, що в місті з чималим населенням немає свого хлібозаводу.
Ми намагалися десь дістати і розвезти людям похилого віку хліб, а також молоко. Після звільнення Ічнянщини завдяки нашим добрим друзям зі Львова ми звідти привезли сюди два буси гуманітарної допомоги. Роздали продукти в довколишніх селах, які дуже постраждали внаслідок окупації.
«Дрон у кожну хату»
— Іще ми робили окопні свічки, плели з дітками маскувальні сітки, зараз сушимо овочі для супів і борщів. Так потихеньку дійшли й до дронів, — продовжує Юлія. — Про цей проєкт, у якому ми зараз, я дізналась від однієї знайо-мої (у нас із нею спільне захоплення — вирощування сортових фіалок). Її старший син-інженер Іван Овчарик організував ініціативу «Дрон у кожну хату». Закликав усіх охочих долучатися. Запропонував безкоштовне навчання — відеоуроки. І ми вирішили спробувати.
Перший дрон був пробним. На комплектуючі до нього скинулися всі- єю сім’єю: допомогли мої батьки і брат Артем. Максим склав, дрон запрацював — ура! І ми впевнилися, що таким чином можемо допомогти нашим на передовій. Особливо в той час (грудень 2023-го — січень 2024-го), коли з дронами на фронті були величезні проблеми. Нині ситуація вже краща, проте нема (і, вочевидь, не буде) такого, щоб хлопці були ними забезпечені на всі сто відсотків. Тому в першій партії відправили 4 «пташки», а днями посилка з черговими 5-ма дійшла тепер уже на Покровський напрямок.
Фото: Дрон, виготовлений Максимом. Джерело: Час Чернігівський
Там зараз боронить нашу землю 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, де служить тато Юлії, 50-річний Олег Литвиненко. Він не любить, коли дочка про нього розказує на загал. Скромний! Хоча їй таки є чим пишатися: батько пішов воювати добровольцем — мовляв, краще він, аніж молодь.
— Тато — водій (30 років — на тракторі, тепер — за кермом БМП). Із нашими дронами не працює, ними займаються інші хлопці. Коли ми вирішували, кому відправляти «пташок», основними для нас були два критерії: по-перше, щоб вони дійсно використовувались, а не пилились на складах, по-друге, аби потрапили до людей, які вміють ними користуватися.
«Пташки» — на честь полеглих героїв
Робота зі складання дронів дуже кропітка, майже ювелірна. Пінцет, лупа, паяльник, що розігрівається до 350 градусів, — усе це ніби оживає в умілих руках Максима. Він виготовляє безпілотники двох видів: FPV — одноразові дрони-камікадзе і багаторазові (якщо не потраплять під ворожі засоби радіоелектронної боротьби) дрони-бомбери, які скидають боєприпаси.
— Зараз він так набив руку, що йому й відео більше не потрібні — складає по пам’яті. Уже може зібрати дрон за один вечір. Аби тільки були складові для нього. Перші дрони ми збирали з деталей, замовлених в Україні. Але виявилося, що всі вони — з Китаю. Тобто їх замовляють звідти, а тут перепродують із націнкою. Тому нам простіше і дешевше купувати напряму через аліекспрес. З українського для дронів беремо батареї і системи скиду. Проблема, що не знаєш, скільки саме доведеться чекати доставки з аліекспресу. Взимку, в період китайського Нового року, дожидалися півтора місяця. А ось для останнього замовлення всі необхідні деталі прийшли за два тижні. Плюс на аліекспрес ціни міняються щодня, вартість деталей коливається. Шукаємо промокоди, збираємо «монетки», щоб зекономити.
Нація українців надзвичайно здібна й винахідлива! Є такий жарт — якби українським волонтерам наші військо- ві замовили ядерну зброю, то за 12 го- дин вона була б зібрана і довезена до фронту, — сміється Юлія.
На ній — фінансова частина їхньої з чоловіком ініціативи: вона організовує в соцмережах збори коштів на складові для дронів.
— У січні ми почали звертатися до людей по допомогу. Спочатку просто просили скинутися грошима. Тепер же організовуємо лотереї, щоб людей зацікавити. Я розумію, що з фінансами в усіх сутужно, бо війна з’їла всі запаси і з роботою нині складно.
Щоб зібрати необхідні суми, Юлія розпродує і фіалки, і свої вишивки:
— Я вирішила, що настав час і цьому моєму вмінню послужити добрій справі. У лотереях уже розіграли мої вишиті бісером карту України і сумку-шопер із зображенням калини. Недавно до лотереї долучилися жителі Оболоння, тож на території Коропщини нам теж вдалося зібрати кошти для чергового дрона. Назвали його на честь Роми Холопцова — загиблого захисника з Оболоння. Ми свідомо даємо своїм «пташкам» імена полеглих Героїв — так вони ніби знову потрапляють на поле бою і нищать ворогів...
P. S. Якщо ви бажаєте і маєте змогу долучитися до сімейної дронової справи Супрунів, надсилайте кошти на картку ПриватБанку 5169 3600 2941 6835 (Супрун Юлія Олегівна).
Джерело: Гарт, авторка Аліна Ковальова
Фото з альбому родини Супрунів
Як повідомляв MYNIZHYN, 82-річний пенсіонер з Шостки В’ячеслав Медведков на власному подвір'ї встановив вітряну електростанцію. Останні 10 років для потреб домогосподарства В'ячеслав отримує електроенергію від виробу, який змонтував власноруч.
