На святкуванні його 70-річчя ніжинські психологи склали таку характеристику. «Щирий українець. Володіє даром переконувати інших і не ображати. Висока стресостійкість. Високорозвинене почуття гумору. Естет. Інтелектуал». Усе це про ректора ніжинського педінституту Федора Арвата. Яку пам’ять він залишив для міста і університету?
«Сьогодні маємо свято…», – фраза відома багатьом поколінням ніжинських студентів. Молодші могли її чути від філолога та доцента Олександра Забарного, старші – безпосередньо від автора – ректора Федора Арвата.
Фото: Федір Арват – науковець, філолог, ректор
Але хто він і який залишив слід в історії Ніжина?
Федір Арват народився в селі Олександрівка на Одещині 18 квітня 1928 року. В ті часи край ще зберігав культурне різноманіття, ще не зіпсоване русифікацією. Ще існували національні товариства та самоврядування. Рідними мовами спілкувались представники грецьких, єврейських, болгарських та німецьких громад. І звісно тоді, ще до Голодомору та репресій, українською мовою вільно викладали у школах, вели діловодство, ставили вистави у театрах.
Фото: Родина Арватів, 1937 рік. Зліва направо: бабуся Акулина (батькова мати), брат Іван, батько Степан Павлович, Федір, мати Наталія Афанасіївна з найменшим сином Юрієм на руках
Мабуть, саме ранні враження від різних мов і говірок зародили в хлопці інтерес до вивчення мов. В першу чергу – рідної української. Родина Арватів належала до хліборобів. Сімейними чеснотами були порядність та сумлінне ставлення до будь-якої роботи. Ці самі риси засвоїв і їх син Федір. Щоправда, терпіння і працелюбство стали йому в нагоді на ниві науковій.
Фото: Федір Арват – аспірант Одеського університету
В 1947-1953 роках він вчився на філологічному факультеті Одеського державного університету. Ще студентом зацікавився дослідженнями. Дипломну роботу присвятив українській мові. В часи, коли русифікація почала знову посилюватись, він вірив в майбутнє української мови. Всупереч прогнозам партійних діячів про зникнення національних мов, крім, «братньої» російської.
Фото: Федір Арват з майбутньою дружиною Нелею Соколовою. Одеса, 1953 рік
Після університету Федір Арват поїхав на Буковину працювати вчителем української мови та літератури. Паралельно з роботою продовжив навчання в одеській аспірантурі. Досвід пригодився, коли він став працювати в Чернівецькому інституті удосконалення кваліфікації вчителів. Тут він відзначився як гарний методист, організатор кращих семінарів для вчителів.
Фото: Викладач і декан філологічного факультету Чернівецького університету
В 1961 році Арват змінив роботу і це визначило його подальше життя: він вирішив пов’язати себе з вищою освітою. Спочатку це була робота викладачем української мови в Чернівецькому університеті. Вів курси з історії української літературної мови та методики викладання. Його лекції користувались справжнім успіхом серед студентів. Адже, на відміну від інших викладачів він не змушував писати «конспекти з конспектів». Інколи студенти могли отримати звільнення від занять для самоосвіти. Молодого викладача цікавила не кількість годин, яку студенти висиділи на його парах, а ті знання, які вони могли засвоїти. А навчатись можна не лише на лекціях, а й просто за читанням гарних книжок. Це все дуже вирізнялось від практики радянських вишів.
Фото: Серед студентів і викладачів Чернівецького університету Федір Арват залишив незабутню пам’ять
Фото: На його проводи до Ніжина прийшов весь філологічний факультет Чернівецького університету
Можливо, саме тому він запам’ятовувався як студентам, так і колегам. Вимагаючи постійної самоосвіти від інших, він був готовий вчитись і сам. Вільно володів як українською, так і румунською, молдавською мовами. Це дозволяло мати ширший світогляд. Викладацькі та наукові успіхи забезпечили йому посаду декана Філологічного факультету в 1968 році. На цій посаді його переобирали двічі. Колегам і студентам імпонував приязний та м’який стиль керівництва декана. Хоча, за потреби він вмів бути вимогливим.
Фото: Ніжинський педагогічний інститут у 1970-ті роки
В березні 1976 року Федір Арват переїжджає до Ніжина, щоб стати проректором у педагогічному інституті. Ще раніше він цікавився перекладами. Зокрема, вивчав особливості перекладу Іваном Франком творів Гоголя. Аж ось за збігом обставин він потрапив у місто тісно пов’язане з юністю письменника. Місто, що наче дихало історією його надихало: за пару років Арват став ректором. Цю посаду він обіймав з 1978 по 1995 роки.
Фото: Новий ректор Ніжинського педінституту Федір Арват з дружиною, 1978 рік
За його ректорства з’явилось сім нових спеціальностей та кафедр, аспірантура, стали з’являтись нові будівлі. Наприклад, два багатоповерхові гуртожитки поруч з університетом це одна з його заслуг. Цінуючи книги і маючи добрий смак до літератури, він дбав бібліотеку, щоб вона збагачувалась різними новинками. Він же підтримав створення Музею рідкісної книги. Завдяки цьому вдалось зберегти стародруки, які колись належали до бібліотеки Безбородьків, а потім припадали пилом у спецховах.
Часи, коли Арват очолив інститут, стали періодом потрясінь, але й можливостей. Суспільні зміни підштовхували розвиток в освіті. Розширювалась свобода у викладанні. Звісно, ще було дуже далеко до автономії європейських університетів. Але як вправний менеджер Федір Степанович шукав можливості для свого навчального закладу. «Свого», тому що він відчував відповідальність за інститут, яким керував.
Фото: Федір Арват був рушієм змін у Ніжинському інституті
Його ідеалом була підготовка не просто освічених спеціалістів. З чим чудово справлялись безліч навчальних закладів. Але хороша освіта ще не гарантія людяності. Про це слід піклуватись додатково. На відміну від типових радянських ректорів, Арвата цікавив розвиток широкого світогляду, ерудиції та моральних чеснот серед студентів та викладачів. Без цього, на його думку, не міг існувати сучасний вчитель.
Саме молоді та сучасні вчителі мали прийти до шкіл, вже незалежної України, та допомогти учням стати особистостями. Як казав Федір Арват «Неосвічений народ ніколи не буде вільним». Тож він переймався освітніми реформами. 16 червня 1992 року Кабінет міністрів затвердив його академіком-засновником Академії педагогічних наук. В новій системі освіти його цікавило, як же зробити з вчителя-гвинтика творчу особистість? Не випадково ще у 1990 році з ініціативи Арвата з’явився перший в Україні пам’ятник вчительці. Нова українська школа мала стати людяною до учнів.
Фото: Пам’ятник вчительці біля нового корпусу Ніжинського університету, встановлений за ініціативою Федора Арвата
Облишивши посаду ректора, він не забував про інститут: в останні роки життя був радником нового ректора. Помер Федір Степанович Арват 2 листопада 1999 року. Похований на старому Троїцькому кладовищі, тому самому, де останній спочинок знаходили його попередники – викладачі і ректори Ніжинського інституту князя Безбородька.
Як повідомляв MYNIZHYN, як кожне давнє місто Ніжин має власні легенди. Одні за мотивами реальних подій, а інші створенні для приваблення туристів. Якщо Конотоп «місто відьом», переважно, через повість Григорія Квітки-Основ’яненка, то Ніжин «місто привидів». Вони мають особливе місце в міському фольклорі. Але чому саме привиди так прижились у Ніжині? На це є кілька пояснень.
