В Україні триває третій рік війни. Чи стали люди у Ніжині більше говорити українською мовою, або частіше звертатися, приміром, до Ніжинського університету, аби скласти іспит на знання мови? Що взагалі говорять філологи про таке спірне питання, як мова має значення?
А ще цікаво - чи варто нам зберегти лексику нашого регіону, чи все ж таки важливо переходити на українську літературну?
Як, наприклад, в побуті звучить наш відомий ніжинський «гурок», а не огірок?
На ці та інші запитання журналістів MYNIZHYN відповіла кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, заступник декана факультету філології, історії та політико-юридичних наук Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Наталія Клипа.
- В Україні триває третій рік війни, чи стали люди у Ніжині більше говорити українською мовою. Що б Ви сказали з власних спостережень, зі свого досвіду?
- Так, війна, на мою думку, суттєво вплинула на ставлення ніжинців до державної мови. Все більше моїх знайомих говорять українською, хоча раніше спілкувалися російською, і не тільки в побуті. Навіть етнічні росіяни чи народжені в Білорусі або Молдові, але хто вже багато років живе і працює в Ніжині, розуміють важливість державної мови і говорять українською у будь-яких ситуаціях спілкування.
- А чи стали, приміром, зараз частіше звертатися до Ніжинського університету, аби скласти іспит на знання державної мови?
- До Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя ще з 2021 року (коли вступив у дію Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної») звертається багато людей, щоб скласти іспит на знання української мови, оскільки НДУ є однією з уповноважених установ, яка забезпечує належні матеріально-технічні та організаційні умови і технічно супроводжує перебіг іспиту на рівень володіння державною мовою. На сайті університету розміщений банер «Українська мова. Стандарт», де можна дізнатися всю необхідну інформацію щодо реєстрації та складання цього іспиту. Чи почастішали випадки звертання щодо складання іспиту на рівень володіння українською мовою з початком війни, не скажу, не простежувала.
Раніше ми писали: Війна і мова: чи розмовляють ніжинці українською? (опитування)
- Що взагалі говорять філологи про таке спірне питання, як «мова має значення» ? Адже зараз і досі звучать різні думки з цього приводу: хтось доводить те, що в Україні треба говорити тільки українською, хтось запевняє, що навіть наші бійці на передовій говорять російською, бо так звикли і, мовляв, не треба так сильно до мови чіплятися? Що скажете Ви? Де саме ота «золота серединка»? Як не «переборщити» з цим?
- Мова має велике значення. Вона формує національну ідентичність і менталітет. І якщо ми вважаємо себе українцями, то і розмовляти маємо національною мовою. Але ніхто не забороняє вивчати і знати інші мови, адже чим більше мов ти знаєш, тим багатший твій інтелектуальний досвід. Вдома, на кухні, зі своєю родиною можете говорити хоч китайською, хоч ідіш чи суахілі, якщо вас розуміють, звичайно. Але в громадських місцях – у магазині, транспорті, державних установах – має звучати державна мова. І «золотої серединки» тут не може бути.
На жаль, протягом останніх 300-400 років, а особливо за часів Радянського Союзу, нас насильно привчали до відчуття меншовартості саме через заборону всього українського, а, в першу чергу, через заборону мови. Такої ситуації немає в жодній європейській країні, де зараз мешкає багато українських переселенців. Перша вимога, якщо ви бажаєте й надалі жити і працювати або навчатися в Польщі, Німеччині, Словаччині, Болгарії тощо, – вивчити державну мову та успішно скласти іспит на рівень володіння нею.
А з приводу позиції «яка різниця» найкраще сказала Тетяна Ліщук: «Якщо ти кажеш, що нема різниці, якою мовою потрібно говорити, — попий води з калюжі, не з криниці. Яка різниця, звідки воду пити? Якщо тобі далека рідна мова, якась чужа і важко її вчити, то замість хліба — зжуй стакан полови. Яка різниця, шлунок чим набити?»
- Цікаво, а як Ви, як кандидат філологічних наук ставитесь до розмов у побуті на так званому «улюбленому» суржику, як реагуєте приміром на помилки, які можуть люди писати один одному у меседжері? Чи подумки виправляєте їх, чи не звертаєте на таке увагу?
- Як філолог і викладач постійно звертаю увагу на помилки в мовленні усному чи писемному. Чи виправляю? Подумки так, але не завжди говорю про це. Все залежить від того, наскільки співрозмовник знайома чи близька мені людина. Погодьтеся, не всім ти можеш чи маєш право робити зауваження, до того ж невідомо, хто як може на них відреагувати.
- У кожному регіоні України існує свій діалект, і Ніжин не виняток. Чи варто нам зберегти лексику нашого регіону, чи все ж таки важливо переходити на чисту українську мову? Як, наприклад, наш відомий ніжинський «гурок» у побуті, а не огірок?
- А що таке чиста українська мова? Є мова літературна, підпорядкована нормам і правилам, зафіксована в підручниках, зрозуміла всім українцям.
А є мова діалектна, яка відображає особливість кожного регіону, певної місцевості. І її обов’язково треба зберігати, бо це наша самобутність і неповторність.
Вам може бути цікавий наш матеріал, який ми публікували на сайті раніше: У Ніжині скрізь суржик: як буде “сладкоєжка” українською?
