Звичай обманювати в день першого квітня існує майже в усій Європі й Азії. Початок цієї традиції губиться в сутінках старовини. Індійці напередодні весняного рівнодення, що припадає на початок квітня за стародавнім літочисленням Вед, святкували народження богині Сіти (або бога Шіви). Це свято називається у них «Голі» або «Голак». Святкуючи «Голак», вони влаштовували сценічні вистави, а в тих виставах обманювали один одного. Обманюючи, стародавні індійці вірили, що цим вони умиротворять своє божество, пише MYNIZHYN.
Римський ретор і філософ Апулей (ІІ століття н.е.) вважав, що першоквітневий обман був пов’язаний зі святом на честь божества Сміху (Risus), яке відзначалося навесні, коли дні ставали довшими. У середньовічній Європі, де було поширене релігійне театралізоване дійство, вважається, що традиція обманювати могла виникнути через сценічні вистави, де висміювали певні події або традиції.
Існує й версія, що звичай жартувати 1 квітня пов’язаний із перенесенням Нового року. До другої половини XVI століття європейський новий рік починався в кінці березня, а саму зустріч святкували 1 квітня. Коли французький король офіційно переніс Новий рік на 1 січня, ті, хто продовжував святкувати у квітні, стали «квітневими дурнями».
Фото: Першоквітневі жарти. Джерело: Свята Великобританії
В Україні цей звичай серед сільського населення був майже невідомий, але міські жителі його знали. Ймовірно, до наших міст він потрапив завдяки німцям не раніше XVII століття. У творах багатьох письменників і поетів кінця XVII століття вже зустрічаються згадки про першоквітневі жарти.
Цікаво, що 1 квітня народився Микола Гоголь – письменник, чиє ім’я тісно пов’язане з Ніжином, де він навчався. У своїй сатиричній гімназичній праці «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан» Гоголь висміював недоліки провінційного життя, абсурдність прагнення наслідувати столицю та комічні ситуації, що виникали серед мешканців міста.
Фото: Микола Гоголь. Джерело: Вікіпедія
Гімназичний твір побудований на сатиричному зображенні ніжинського життя, до якого Гоголь звертався і надалі. Збереглися назви розділів, які дозволяють з’ясувати коло подій, що створювали неповторний образ Ніжина: «Освящение Церкви на Греческом Кладбище», «Выбор в Греческий Магистрат», «Всеедная Ярмарка», «Обед у Предводителя (Дворянства) П***», «Роспуск и съезд студентов». У кожному розділі підкреслюється дія чи процес, характерний для циклічного життя провінційного міста – вибори, освячення, зустрічі студентів, обід, ярмарок.
Особливо цікавими є описи виборів у грецький магістрат, що відображають специфіку місцевого самоврядування ніжинських греків. Гоголь з гумором описує, як представники грецької громади азартно займалися торгівлею, а в день виборів прокидалися від пасивного стану, створюючи жваву атмосферу.
На жаль, сам твір Гоголя не зберігся. Його було знищено через невдоволення ніжинських грецьких купців, які впізнали себе в героях сатири. Дізнавшись про існування твору, вони звернулися до директора Гімназії вищих наук князя Безбородька Івана Орлая з проханням покарати автора. Він викликав Гоголя і змусив його знищити рукопис. Гоголь, поважаючи директора, не міг ослухатися.
Також він випросив у свого друга Герасима Висоцького другий примірник, вдаючи, що загубив власний, і більше не повернув його. Таким чином, перша значна сатирична праця молодого письменника була втрачена. Про твір ми можемо дізнатися лише з спогадів.
Варто зазначити, що важливим місцем для ніжинців була кав’ярня – інформаційний, діловий та торговельний центр, де обговорювалися новини з різних куточків світу.
Із зустрічей у такій цукерні збереглися цікаві віршики, які нам показують ніжинців-жартівників:
Словом нічого казать
Не сумні ми люди,
Ну, а років через п’ять
Ще й розумні будем.
Бо будують вже для нас
Безбородька руки
Преогромніший палац –
Вертоград науки.
Сорок сажень довжини
Чотири осади,
Стане місця всім дурним
Міської розсади.
Віршик висміює процес будівництва навчального закладу в Ніжині, де навчався Гоголь. Він показує скептичне ставлення місцевих жартівників до масштабних проектів. Автори вірша перебільшують важливість будівництва, зокрема будівлю описують як «преогромний палац» – це своєрідна іронія щодо величезних амбіцій і планів. Водночас вірш підкреслює несерйозне ставлення до процесу: «ще й розумні будем» і «стане місця всім дурним» – це вказує на те, що в майбутньому все може бути не таким важливим, як здається на перший погляд. Таким чином, вірш передає дух ніжинських жартівників, які з гумором ставляться до великих, на їхню думку, непотрібних проєктів.
Фото: Розіграші у Франції часто були пов'язані з рибою. Джерело: Кориспондент.нет.
Таким чином, зв’язок першого квітня з Ніжином має два аспекти. По-перше, в цей день народився Микола Гоголь, який у своїх творах висміював абсурдність суспільних норм, що перегукується з традицією першоквітневих жартів. По-друге, сам Ніжин із його багатонаціональним населенням і специфічними звичаями міг стати ідеальним місцем для розіграшів, жартів і сатиричних ситуацій.
Як повідомляв MYNIZHYN, уявіть місто, де нічні вогні горять не лише на вулицях, а й у спеціальних місцях, що обіцяють таємні зустрічі. Деякі двері залишалися відкритими лише для обраних, а за їхніми порогами діяли суворі правила. Чи знали ви, що в Ніжині також існував будинок терпимості, що працював за всіма офіційними приписами?
