У середині 2000-х у ніжинських школах і дворах вирувала своя маленька економіка — економіка наліпок. Вони сяяли, блищали, пахли жуйкою і могли вирішити долю дитячої дружби. Колекціонування стало не просто розвагою — це був цілий світ, який сьогодні повертається у спогадах разом із запахом шкільного підручника та шелестом файлів із кольоровими скарбами.
Дитинство у глянці та блиску
Десь між 2006 і 2008 роками, коли мобільні телефони ще тільки вміли грати «Змійку», а інтернет ловився хіба що на уроках інформатики (і то не завжди), у Ніжині було своє захоплення — наліпки. Їх купували, обмінювали, колекціонували й навіть грали на них.
Найпопулярнішими були наліпки фабрики «Нептун» — із блискучими мультяшними героями, дівочими серцями, кошенятами, машинами, феями, а пізніше — з героями серіалів і навіть зірками української естради. Придбати їх можна було разом із жуйкою.
«Я пам’ятаю, як ми з хлопцями після уроків бігли до кіосків та магазинів. Батьки давали гроші в школу, але ми не витрачали їх у шкільній їдальні. На гривню можна було придбати 10 жуйок. Тоді жуйка коштувала 10 копійок. Інколи брав і цілими коробками жуйки (по 100-200 штук). Звісно, що жуйки, за вийнятком декількох штук, йшли в смітник. Якщо випадала “рідкісна” наліпка, одразу мав відчуття найщасливішої людини у світі. Так мало треба було для щастя дитині віком семи-восьми років».
На поличці у шафі лежить коробка від старенької Nokia, а в ній не просто наліпки, а безліч спогадів.
Фото: Колекція наклейок. Автор: Олександр Воронуха
Своя валюта дитинства
У кожному дворі існувала своя "цінова система": наліпки 90-х років, які вже неможливо було придбати, та деякі доволі рідкісні вважалися «золотими»; наліпки культових фільмів, мультфільмів, серіалів тощо — «срібними», а звичайні, які можна було придбати на той день, або ж ті, які були майже в кожного — «копійками». Хлопці полювали на автомобілі, героїв мультфільмів або коміксів, "страшилки", популярні комп'ютерні ігри тих часів, дівчата — на квіти, Барбі, звірят і блискітки.
«Інколи в школі ми влаштовували обміни під час перерв. Якщо хтось приносив альбоми, коробки із сотнями наклейок, навколо нього одразу збиралися всі. Це було як біржа — кожен щось пропонував, кожен щось хотів».
А ще — існували ігри. Наприклад, "на биття". Просто на парті або ж сходах під'їзду, столах у дворі — будь-де, де була рівна поверхня, щоб розкласти свою колекцію.
"Ми клали наліпки на рівну поверхню і ляскали долонями так, щоб перевернути чужу. Якщо вдавалося — забираєш собі, робили так по черзі, а хто буде бити першим визначали за допомою гри "Камінь, ножиці, папір", де була абсолютно дурнувата умова на початку ставити першими "ножиці". Хто був "бідним" на наліпки, грали на одну або декілька. У кого ж було багато, то грали одразу на десятки. Зазвичай подібні ігри відбувалися на "копійчані" наліпки, тобто звичайні, не рідкісні. Інколи такі баталії тривали годинами, а потім закінчувалися дитячими суперечками, слізьми та мирним “давай поміняємося”.
Фото: Колекція наклейок. Автор: Олександр Воронуха
За моїми скромними підрахунками, які я здійснював ще у дитинстві, у моїй колекції близько 3500 наклейок. Серед них є вкрай рідкісні. Особливу цінність мають наліпки із серій "Джекі Чан" (дуже рідкісні — "талісмани"), "Вій", "Покемон", "Мортал Комбат", "Аватар", "Гаррі Поттер", "Гроші" тощо.
Покоління без фільтрів
У багатьох досі зберігаються альбоми або файли, або власноруч створені, як моєму випадку, з відрізаних частин обкладинок для зошитів та книг спеціальні пенали, наповнені цими паперовими скарбами. Хтось бережно розкладає їх по кольорах, хтось — за темами, хтось — просто залишив усе як було у 2008 році. Такі колекції — мов маленькі капсули часу. У кожній наклейці — відблиск дитячого світу, який не знав смартфонів, але знав ціну щирим емоціям.
Ці наліпки навчили дітей першої "цифрової доби" колекціонувати, мріяти й цінувати. Вони об’єднували, коли ще не було соціальних мереж. Кожна нова наліпка — це була можливість поговорити, познайомитися, поділитися радістю, похизуватися новинкою.
«Ми тоді не думали про тренди. Просто збирали те, що робило нас щасливими. І, напевно, саме тому ті наліпки для мене досі пахнуть дитинством».
Усе це стало спогадами про час, коли життя було простим, а щастя — кольоровим. І, можливо, десь у шухляді досі лежить той самий файлик з “принцесами” чи “Блискавкою Маккуїном”. Бо дитинство — воно ніколи не минає остаточно. Воно просто чекає, коли ти знову відкриєш старий альбом і скажеш: «О, а я ж це мав!».
Актуальна ціна й місця покупки наклейок «Нептун»
На сьогодні наліпки “Нептун” вже не лише дитяча забава, а й колекційний предмет — і результати моніторингу Інтернету свідчать, що ціни дуже варіюються залежно від серії, стану, комплектації та кількості.
На одному українському маркетплейсі зазначено, що вкладиші-наліпки з жувальної гумки марки «Нептун» продаються від ~30 гривень за одну штуку, зростаючи до кількох сотень гривень за серію чи рідкісний екземпляр. Наприклад, одна пропозиція: “наліпки «Нептун» різні (ціна за штуку на вибір)” — початкова ціна була три гривні. Ринок пропозицій широкий, а попит є. За повну колекцію в гарному стані можна виручити зовсім немаленьку суму.
Де купувати:
- Онлайн-майданчики (б/в чи колекційна торгівля) — типу аукціонів, маркетплейсів (де ціна може бути дуже низькою, але стан і повнота серії можуть незрозумілі);
- Спеціалізовані групи в соцмережах / форуми колекціонерів — тут можна знайти саме рідкісні серії та обмінятися;
- Продавці, які пропонують наліпки “на вагу” або як «добірку» — зазвичай дешевше за окремий екземпляр, але ризик: повтори, стан, фальсифікат.
Нюанси, на які варто звернути увагу:
- Серія та рідкість: більш популярні тематики (авто, мультфільми, "популярні" екранізації 1990-2000 років) — дорожчі;
- Стан: наліпки без згинів, зберегли блиск — цінуються більше;
- Комплектація: повна серія = значно дорожче, ніж одиничка;
- Перевірка продавця: читати відгуки, фото, уточнювати відправку.
"У мене велика скарбничка спогадів дитинства, чимала колекція різного роду унікальних речей. Я гіпотетично розглядав можливість продати дещо, однак для себе вирішив, що свої спогади про дитинство будуть мати місце у моїй шафі, а не у чужій колекції".
*Це перший матеріал з циклу "Дитинство в Ніжині". Слідкуйте за нашим ресурсом та не пропустіть продовження, яке вже готується і буде опубліковане найближчим часом.
Як повідомляв MYNIZHYN, як правильно обрати настільну гру, щоб не зіпсувати вечір та настрій? Як розвивається індустрія українських настільних ігор? Чи можна граючи в настільні ігри допомагати ЗСУ? Відповідями на ці питання з нами поділився герой сьогоднішнього матеріалу. Ми вирішили поспілкуватися зі справжнім знавцем, фанатом, блогером та колекціонером настільних ігор – ніжинцем Павлом Кисилем.
