Ігри, як мистецтво: розмова з блогером та колекціонером настільних ігор Павлом Кисилем

Хочеться провести час з користю, а не просто залипати в комп’ютері чи в телефоні? Тоді чудовий варіант – пограти у настільні ігри. Вони є невід’ємною частиною веселих свят, подорожей, сімейних вечорів, а є й ті, в які можна грати соло (одному). Світ настільних ігор дуже різноманітний, можна й розгубитися при першому знайомстві з ними.

«Як правильно обрати настільну гру, щоб не зіпсувати вечір та настрій? Як розвивається індустрія українських настільних ігор? Чи можна граючи в настільні ігри допомагати ЗСУ?». Відповідями на ці питання з нами поділився герой сьогоднішнього матеріалу.Реклама:

Журналісти MYNIZHYN.com вирішили поспілкуватися зі справжнім знавцем, фанатом, блогером та колекціонером настільних ігор – ніжинцем Павлом Кисилем. На своїй Тік-ток сторінці він цікаво та з гумором проводить відеоогляди настільних ігор. У його особистій колекції є понад 150 ігор на різний смак. 

Про все це детальніше у нашому матеріалі.


Фото: Павло записує відео в Тік-Ток

– Із чого почалося захоплення настільними іграми?

– Пам’ятаю, коли ще був студентом Київського фахового коледжу ресторанного господарства, то придбав гру «Манчкін». У той час це була наша "гра під пиво", у яку ми разом з друзями могли грати годинами по кілька партій підряд. Вважаю, що зараз є вже значно кращі ігри для початківців – «Каркасон», «Виноробство», «Пройдисвіти Кведлінбурга», «У пошуках Ельдорадо», «Крила». «Лють крові», якщо в компанії є хтось більш-менш досвідчений, а решта новачки.


Фото: Початок колекції Павла

– На що звернути увагу при виборі настільної гри?

– Зверніть увагу на ваші очікування від настільної гри. Ви хочете щось спокійне, face to face-конкуренції, ігри на подумати? Якщо не хочете думати, то грайте в ігри «Push Your Luck» (на удачу) «Золота лихоманка», «Пройдисвіти Кведлінбурга», «Скарби піратів», «Селестія», «Містична долина». Якщо хочете влаштувати різню, але без летальних наслідків, то обирайте серію «Unmatched». Якщо хочете, щось просте, щоб розслабитися і берете складну гру, то ви точно її закинете в перший же день. Дивіться огляди настільних ігор, ви маєте зрозуміти, що вам подобається і від цього відштовхуватися.

Фото: Процес гри

–  Як можна класифікувати настільні ігри?

Складніші та простіші, по тривалості партій, по кількості гравців, за жанрами, з кращим та гіршим оформленням... Список можна продовжувати до безкінечності. Хоча, оцінку оформлення гри – штука суб’єктивна. У мене є настільна гра, яка має сюрреалістичне оформлення, називається «Діма».


Фото: Гра "Діма"


Фото: Гра "Діма"

Виглядає вона шикарно, проте сподобається не всім. Та й загалом, настільні ігри – це форма мистецтва. І як у будь-якій формі мистецтва перша задача настільної гри – викликати у вас емоції, а якою буде ця емоція - залежить від багатьох факторів.

– Які переваги настільних ігор над комп’ютерними?

– У першу чергу, настільні ігри – завжди про спілкування людей за столом. І у що б ви не грали, навіть якщо це найменш контактна гра у Всесвіті, ви буде в ній спілкуватися. Про ігри з прямою взаємодією я взагалі мовчу, якщо ви зіграєте партію в «За бортом. Lifeboat» і не «пересретесь», то я хочу побачити цих людей (сміється - авт.). Комп’ютерні ігри апріорі простіше освоїти – це їхній плюс і мінус. Особисто дня мене вони відчуваються мною менш «теплими», а в настільній грі ти бачиш людей, бачиш як в їхніх очах повільно гасне воля до перемоги (жартує - авт.). Настільні ігри зближують, і за це я їх люблю. Також, те чого немає в комп’ютерних іграх – це тактильність. Компоненти деяких настільних ігор – мистецтво. Я дуже чекаю, скоро вийде кльова по компонентах настільна гра – «Евердел». Там кожен із ресурсів виготовлений з різних матеріалів (чорниця зроблена з гуми, і її можна пожамкати, камінчики зроблені з епоксидки тощо). А насправді, кому, що подобається, бо я граю як в комп’ютерні ігри, так і в настільні. Але, якщо обирати, пограти в одну і ту ж гру на комп’ютері чи розкласти її на столі фізично, то я оберу останнє.


Фото: Що робити, коли зламався тримач на штативі


Фото: Більша частина колекції настільних ігор Павла

– Як часто граєш в настільні ігри?

– Недостатньо часто, збираємося з друзями раз чи двічі на тиждень. Хочеться грати більше, але це завжди довго, треба зібрати людей, виділити мінімум півтори години часу поки всі зберуться, пояснити правила, якщо хтось новенький. А ті ігри, які я люблю, то вони взагалі займають від 4 годин (партія). Мені подобаються складні ігри, але на жаль, таких фанатів довгих ігор дуже мало, тому доводиться шукати щось простіше.


Фото: Частина колекції настільних ігор Павла

– Яка улюблена настільна гра?

– Це «Дюна: Імперіум» – шикарна гра при відносно нескладних правилах, хороший рівень взаємодії, класний елемент планування ресурсів, колодобувна механіка. Також «Володар Перстнів», 250 мініатюрок, круті емоції та епічність. Тільки на цю гру треба виділяти день. Якщо почали грати об 11.00 год. ранку, то в кращому випадку завершите грати о 16.00  год, а так може бути і до 19.00 год.

– У яку гру не порадиш грати?

– Я головний хейтер Монополії. Є десятки, сотні, тисячі настільних ігор. Багато з них, якщо не шедевральні, то посередні, а Монополія серед усіх можливих на останньому місці. Якщо хочете дізнатися чому, тоді перегляньте відео.

– У тебе так багато різноманітних настільних ігор (яскраві мішечки, коробочки) – це викликає особливий інтерес у дітей раннього віку, син Орест зростає, а з ним і його пізнання світу. Як ставишся до того, що він буде цікавитися твоєю колекцією?


Фото: Павло з сином Орестом

– У мене є картки в коробках чисто як заглушки – стос більше 100 штук.  Я їх декілька років збирав, ще для своєї похресниці. Буду ці картки йому давати, щоб він розривав та грався з ними як хотів. Також я морально готовий, що він кілька коробок розірве. Це всього-на-всього картон і пластик. Ті ігри, які найдорожчі та найцінніші я ховаю повище. 


Фото: Частина ігор з колекції Павла

– Чи можна граючи в настільні ігри допомагати ЗСУ?

– Усі великі видавництва настільних ігор яких я знаю частину прибутку перенаправляють на ЗСУ, регулярно проводять збори та розіграші, аукціони. Купуючи настільну гру, людина теж донатить.


Фото: Частина ігор з колекції Павла

– Довгий час український ринок був переповнений російськомовними настільними іграми, яка ситуація зараз?

– Дуже класно, що українська індустрія настільних ігор розвивається. За минулий рік українською мовою локалізовано трохи менш ніж 190 настільних ігор (невраховуючи доповнення) – крутий результат. У моєму топі українських настільних ігор зараз «Арідник» –  гра з гуцульським колоритом. Також «ЗСУ» та «Відбудуй Україну».


Фото: Ігри української індустрії