Україна – країна, яка багато років зберігала свою незалежність та культурну спадщину в умовах складних випробувань і турбулентних змін. І однією з найяскравіших рис нашої нації є здатність виражати себе та власну ідентичність через мистецтво.

Українське кіно – це частина культурного скарбу, яка набуває все більшої популярності та визнання не лише в межах країни, а й за її межами. Саме тому День українського кіно став невід'ємною частиною календаря культурних подій та нагадує нам про вагомий внесок українських кінематографістів у світову кінематографію.
Спеціально для наших читачів журналісти MYNIZHYN зробили підбірку нових українських стрічок, на які варто звернути увагу. Ви не пожалкуєте ні секунди витраченої на них.

Мавка. Лісова пісня

Сповнений таємниць та загадок ліс знаходиться під надійною охороною. Це є покликанням Мавки – Душі Лісу. Талановитий сільський хлопець Лукаш увесь час грає на сопілці. Чарівну мелодію почула Мавка. Сталося диво – вона закохалася у юнака. Але чи зможуть вони бути разом? На першому місці для дівчини завжди буде турбота про збереження лісу та усіх його мешканців.
У основі анімаційного фентезі «Мавка. Лісова пісня» – твір Лесі Українки. Віршована п’єса у трьох діях «Лісова пісня» написана у 1911 році, а вперше поставлена у 1918 на сцені Київського драматичного театру. Світ побачило дві кіноекранізації цього твору та один мультфільм. Проект нового мультфільму було представлено у 2015 році. Творці отримали часткове фінансування від Держкіно. Кошторис на виробництво кілька разів змінювався і нині становить 187 млн. грн. У 2017 році проект взяв участь у міжнародному пітчингу.
 

Довбуш

На початку 18 століття жителі Карпат потерпали від несправедливого панування польської шляхти. Брати Олекса (Сергій Стрельников) та Іван (Олексій Гнатковський) Довбуші стали одними з тих, хто не бажав миритися з несправедливістю. Однак різне розуміння того, якою має бути помста, робить братів ворогами. Серед жорстокості світу, лицемірства й жадібності шляхти та втрат близьких людей, Олекса намагається бути щасливим та вибороти щасливу долю своїм землякам.
Історичний пригодницький фільм «Довбуш» зняв український режисер Олесь Санін. Для цього проекту він став співавтором сценарію, режисером та співпродюсером. Санін залучив до процесу професіоналів із Польщі та Канади. Готуючись до зйомок, тривалий час працювали з архівними записами тієї пори. Розпочали знімати у серпні 2018 року. Кілька разів процес призупинявся через технічні труднощі та пандемію. Натурні зйомки проходили у Карпатах, на Тернопільщині та у Києві. У деяких масових сценах були задіяні близько 1500 акторів.
 

Люксембург, Люксембург

Є чимало гарних місць для смерті. Люксембург – не одне з них. Але гарний чи ні, Люксембург робить смерть дуже дорогою. Коли брати-близнюки дізнаються, що їхній давно зниклий батько захворів у Люксембурзі, вони вирушають у подорож, аби побачити його востаннє. Та чи буде чоловік, якого вони там зустрінуть, таким же поганим татом, як вони його пам’ятають?
Комедія «Люксембург, Люксембург» є дітищем Антоніо Лукіча, який сам написав сценарій та зайнявся режисурою. Цей проект став одним із переможців конкурсного відбору Держкіно у 2020 році. Держава профінансувала близько 20 млн. грн. Основними локаціями для зйомок стали Лубни, Київ та Люксембург.
 

Памфір

Леонід (Олександр Яцентюк) повертається із заробітків в рідне буковинське село на зимові свята. Дружина вмовляє більше нікуди не їздити, та й син Назар (Станіслав Потяк) не хоче відпускати батька. Хлопець обирає ризикований спосіб завадити від’їзду – намагається спалити документи. Через необачність підлітка спалахує пожежа. Леонід обіцяє компенсувати усі збитки. Грошей на це піде чимало, тож він згадує часи, коли більшість місцевих знало його не як добропорядного сім’янина Леоніда, а як Памфіра, якому немає рівних у контрабанді та незаконному перетині кордону.
Драму «Памфір» зняли у копродукції Україна, Франція, Польща, Чілі та Люксембург. Проект був серед переможців конкурсного відбору Держкіно. Також у виробництві взяв участь Український культурний фонд. Режисером та сценаристом виступив українець Дмитро Сухолиткий-Собчук. Знімали на Буковині у 2020 року з дотриманням усіх обмежень, спричинених пандемією
 

Бачення метелика

Стрічка у жанрі воєнної драми Максима Наконечного. За сюжетом головну героїню, аеророзвідницю добровольчого батальйону Лілію Василенко з позивним "Метелик" звільняють після двомісячного полону у так званій ДНР на умовах обміну. Вона возз'єднується з сім'єю, але вдома дізнається, що вагітна від свого наглядача, який зґвалтував її. Ця дитина видається приреченою на смерть від початку свого існування перш за все для самої Лілії, але перед абортом вона починає сумніватись. Близькі намагаються прийняти це її рішення, але їм все важче знаходити спільну мову. 
 

Відблиск

Український цивільний, а згодом — військовий хірург Сергій потрапляє в полон російської армії в ході російсько-української війни на сході України. Перебуваючи в полоні, Сергій стає свідком страшних сцен приниження, знущання та катування українців від рук російських окупантів. У ході обміну полоненими між Україною та Росією Сергій звільняється з полону, повертається в своє колишнє цивільне життя та пробує знайти сенс життя шляхом відбудування відносин з колишньою дружиною та їх дочкою. Він по-новому вчиться бути людиною, бути батьком, який уміє кохати та підтримувати своїх близьких.
 

20 днів у Маріуполі

Початок повномасштабного вторгнення вони зустріли у Маріуполі – відеожурналіст Associated Press Мстислав Чернов разом зі своїми колегами Василиною Степаненко та фотографом Євгеном Малолєткою. Попри усі розмови та чутки, до такого розвитку подій люди не були готові. Шок від жорстокості, з якою росіяни руйнували не лише будинки, а й долі безлічі маріупольців, журналісти пережили разом з усіма. На 21-й день після початку вторгнення їм вдалося виїхати через гуманітарний коридор. Відтоді у Маріуполі немає жодного журналіста.
Фільм «20 днів у Маріуполі» зроблено у співробітництві Associated Press та американських документалістів з Frontline. Матеріал для фільму було відзнято під час перших днів облоги Маріуполя. Близько 10% відео та фотографій вдалося відправити з єдиної точки у місті, де був сигнал мобільного зв’язку. Близько 30 годин відео вивезли гуманітарним коридором. Світова прем’єра відбулась на кінофестивалі Sundance, де стрічка отримала приз глядачів. Потому були покази та нагороди ще на 6 фестивалях. За свою роботу українські журналісти отримали Пулітцерівську премію.
 

Королі репу

Казан (Михайло Дзюба) щойно закінчив школу у своєму селі. Варіантів як далі продовжити розвиватися і будувати своє життя чимало. Найпривабливіший, на думку хлопця – стати репером. Разом із другом (Антон Вельбой) вони пишуть тексти й музику до них та мріють про велику сцену. Деякі з аспектів життя основоположників цього жанру хлопці вже освоїли. Вуличні розбірки, затримання правоохоронцями та завоювання авторитету серед кримінального світу – все це вони знають не по чиїхось переказах.
Музична драма «Королі репу» від українських кінематографістів перемогла на італійському кінофестивалі фільмів для дітей та підлітків Vvfilmf. Нагороду отримали у номінації Monte Visentin. Проект фільму переміг на 11-му конкурсному відборі Держкіно, а відтак отримав державне фінансування. Загальний бюджет стрічки склав понад 26 млн. грн. Сценарій написали спільно Олексій Комаровський, Роман Магрук та Мирослав Латик, який і посів режисерське крісло.
 
Українське кіно – різноманітне. Кожен зможе знайти щось, що торкнеться його найпотаємніших куточків серця.

Від редакції MYNIZHYN вітання усім причетним з Днем українського кіно!

Джерело: 1