“Батьківські послання” — фрази, які батьки повторюють під час спілкування з дітьми. Дитина в силу віку не може протистояти цим посланням, а якщо вони негативні, то мають колосальний вплив на дитячу психіку. Як уникати таких ситуацій та яких помилок у "посланнях" часто припускають батьки — читайте у матеріалі, — пише Затишок.
Механізм батьківського послання працює так: батьки говорять якусь негативну фразу – дитина зчитує її підтекст, причому в більшості випадків зовсім не такий, який мали на увазі її близькі люди. Потім вона починає відчувати почуття провини.
Найсумніше, що все це безпосередньо впливає на долю, життєвий сценарій вашої дитини в дорослому віці. Фахівці відзначають цілу низку наслідків батьківських послань, серед яких, наприклад, особливо виділяються такі:
- постійне безпричинне почуття провини;
- проблеми з комунікаціями;
- інфантильність;
- невміння розслаблятися і розважатися;
- букет різних хвороб, причину яких складно з’ясувати, бо нею зазвичай є психосоматика;
- проблеми з прийняттям рішень;
- відчуття нудьги і безглуздості того, що відбувається;
- фінансові труднощі;
- нерозуміння своїх і чужих почуттів та емоцій, і багато іншого.
А зараз давайте розглянемо топ фраз, які мають особливо негативний вплив на психіку школяра.
1. “Як ти мені набрид!”
І варіанти цієї фрази: “Як ти мене дістав!”, “Як я від тебе втомилася!”.
Одна з найнебезпечніших для психіки дитини фраз, оскільки за нею вона чує, що є тягарем для батьків, що вона зайва, непотрібна, її не люблять. Коли батьки говорять таку фразу – вони, можна сказати, розписуються у власному безсиллі. Звісно, всі мами й таи втомлюються, а діти – далеко не завжди взірець слухняності та зразкової поведінки. Просто постарайтеся виключити цю фразу з вашого лексикону, навіть якщо ви дуже втомилися і не знаєте, як можна вирішити ситуацію.
2. “Ти що – тупий?!”
І варіації: глухий, ледачий, і навіть ще більш грубі слова – дурень, ідіот тощо.
Вживання таких фраз – прямий шлях до навішування ярликів, які, своєю чергою, ведуть до розвитку в дитини тривожності, невпевненості в собі, замкненості й навіть жорстокості щодо інших. Діти копіюють нашу поведінку, і будучи підданими сарказму та глузуванням у власній родині, намагаються відігратися на слабших поза нею. Тому нехай такі фрази будуть для вас табу, не менше.
3. “А ось я у твоєму віці…”
Далі зазвичай слідує: “Навчалася тільки на хороші оцінки”, “Багато допомагала мамі”, “Був найкращим у спортивній секції”, “Знав англійську мову” тощо. Психологи вважають, що порівняння – м’яко кажучи, не найвдаліший спосіб достукатися до дитини і мотивувати її на щось. Швидше, це антимотивація. Крім того, ваш школяр почуватиметься неуспішним і навіть таким, що відстає в розвитку. Напевно ваші син чи донька в чомусь, зі свого боку, перевершили вас – тож не варто їм докоряти своїми минулими досягненнями чи найкращими якостями. Усі розвиваються у своєму темпі, і діти не зобов’язані бути копіями батьків.
4. “А ось Марійка – відмінниця, і все встигає!”
Це варіант попередньої фрази, тільки ще більш образливий для дитини. Тому що ви і ваші досягнення – це все-таки минуле, а одноліток, якого наводять як приклад, перебуває в сьогоденні. Нічого, крім ненависті до “ідеалу”, ви цією фразою не досягнете. Тому що вона немов сигнал для дитини, що їй надають перевагу над іншою, що якась Марійка для батьків – набагато краща за їхнє власне чадо. Тож постарайтеся виключити з ужитку і цю фразу.
5. “Хлопчики/дівчатка так себе не поводять!”
Така фраза – теж почасти є ярликом і гендерним стереотипом. Наприклад, те, що дівчинка повинна мати довге волосся, а не коротку стрижку. Або що футбол – не жіночий вид спорту. Для хлопчика краще саме спортивні секції, а не заняття музикою або акторською майстерністю тощо. Усе це пережитки минулого, застарілих традицій. У нашому сучасному світі такі фрази вже неактуальні й тільки викличуть подив у вашої дитини.
6. “Ти сам не зможеш, давай я зроблю”
За такою фразою зазвичай ховається прагнення батьків заощадити час. Але дитина сприймає її як твердження, що в неї нічого не вийде, що вона сама нічого не може зробити. Найсумніше, що це відчуття в дорослому віці може вилитися в неї в почуття безпорадності перед світом, перед обставинами. Може розвинутися тривожність і невпевненість у собі. Тому краще мамам і татам пожертвувати часом, поки дитина не виросла, ніж потім спостерігати, як їхні діти нещасні через 10-20 років.
7. “Не ганьби мене!”
Батьки можуть сказати таку фразу з якогось незначного приводу – наприклад, щодо зовнішнього вигляду сина чи доньки (не зовсім охайного або такого, що просто не відповідає їхнім уявленням про те, як має одягатися школяр такого віку, тощо). Така, на перший погляд, проста фраза може стати для дитини величезною травмою. Відчуваючи, що батьки її соромляться, вона починає соромитися себе сама. Стане невпевненою в собі і намагатиметься стати непомітною для оточуючих.
8. “Такий ти мені не потрібен, такого я тебе не люблю!”
Зазвичай фраза вживається в разі неслухняності дитини. Тобто, її можна любити, тільки коли вона зручна і слухняна. Це величезна виховна помилка, бо таким чином ви немовби змушуєте дитину заслуговувати на вашу любов. Наслідки можуть бути такими: або між вами з дітьми виникне емоційна прірва, або вони почнуть лицемірити, заслуговуючи на вашу любов і схвалення.
9. “Ти просто копія свого батька/матері!”
Таку фразу, сказану з негативною інтонацією чи сарказмом, здебільшого можна почути, коли між батьками існує конфлікт або вони перебувають у розлученні (не живуть разом). Навіть якщо для ваших образ є обґрунтовані причини, не варто переносити їх на дітей. З одного боку, це спричинить внутрішній конфлікт у дитини, з іншого – відчуття приреченості (якщо тато чи мама є негативним прикладом у сім’ї). Напружені стосунки між батьками – самі по собі стрес для дітей, і не варто посилювати стрес негативними порівняннями.
10. “Не говори дурниць!”
Або як варіанти: “Це все така дурниця!”, “Це все такі дрібниці”…
Для дитини дрібниць поки що не існує. У її реальності все важливо. Тому якщо вона вирішила поділитися з вами якимись переживаннями, щось розповісти, поскаржитися – постарайтеся поставитися до цього максимально уважно, серйозно і з повагою. Інакше ваш школяр може відчути себе непотрібним і неважливим для вас, оскільки відсутністю інтересу ви знецінюєте все, що з ним пов’язано.
Сподіваємося, що наша стаття допоможе вам переглянути свої деякі звичні фрази, які ви вживаєте під час спілкування з дітьми. І таким чином не завдати їм серйозних психологічних травм.
Як повідомляв MYNIZHYN, нарцисами людей роблять життєві обставини та виховання. Як правило, такими вони не народжуються. Провідні психологи та психіатри погоджуються з цим твердженням і наголошують, що діти стають нарцисичними завдяки своєму оточенню. Розглянемо шість батьківських помилок, які ведуть до того, що ваша дитина стане нарцисом.
