У селі Бірківка Менської громади родина загиблого на фронті воїна Романа Кубая придбала й встановила дитячий майданчик для сільської малечі та церковний дзвін для місцевої Свято-Троїцької церкви. Тепер майданчик у центрі села навпроти Будинку культури щодня радує місцеву дітвору та їхніх батьків.
Родина Кубаїв приїхала на Чернігівщину з Одещини. Ганна Кубай, мати загиблого героя, розповідає, що саме з Бірківки її син Роман пішов служити за контрактом.
«Його до війська спочатку не брали, бо він мав опік на шиї. Але він дуже на контракт просився, то забрали. У 2015 році він уже був у зоні бойових дій. А в Ізюмі на Харківщині син загинув», – розповідає пані Ганна.
За словами старости Бірківського старостинського округу Романа Боюна, Романа Кубая спочатку поховали у Дніпрі, а через пів року відбулося перепоховання героя у Бірківці. Бо так захотіла мама.
А всього в Ганни Володимирівни п’ятеро дітей. Найменший, 16-річний син, живе з нею. А всі інші – дві доньки і старший син – військові.
«Старший син нині у військкоматі працює. Він після поранення і після загибелі брата перейшов туди на роботу. А взагалі він на Донбасі воював.
Ми переїхали з села до Чернігова, бо донька, яка нині на полігоні, має потім бути в Чернігові. А я з маленькою онучкою трирічною сиджу. То донька попросила, щоб ми у місті пожили, аби вона з дитиною бачилася», – зазначає пані Ганна.
Щоправда, Бірківку вона згадує з теплотою, бо це село і тамтешні люди стали для неї рідними.
«Багато років прожила в селі, люди мені там багато допомагали, коли я приїхала з дітьми. Щиро вдячна за це. І в нас дуже хороший староста. Я дуже йому вдячна – він ніколи не відмовить у допомозі ні ділом, ні порадою. Важливо, що й сина мого добрим словом згадують», – каже Ганна Кубай.
Тож саме рідному селу в пам’ять про загиблого Романа родина вирішила подарувати дитячий майданчик.
«Ми якось сиділи з донечкою, яка нині на полігоні проходить навчання, і вона сказала, що Рома дуже любив діток. Але своїх дітей у нього, на жаль, не було, не встиг. Він загинув, коли йому ще не було 30 років. Так ми й вирішили купити дитячий майданчик. Адже не всі родини, тим паче сільські, можуть кудись поїхати чи повезти кудись своїх дітей розважитися, наприклад, до якоїсь ігрової кімнати. Тож я старалася, щоб і для діток із Бірківки були певні умови, щоб вони також мали якусь радість і розвагу в рідному селі», – пояснює жінка.
Малюки та їхні мами дуже вдячні за таку ініціативу. Є навіть такі мами, які телефонують пані Ганні та дякують за дитячий майданчик.
«Будь-яка добра справа оцінюється завжди позитивно, особливо коли робиться для дітей. Дітки в селі є, хоч статистика й не дуже радує, бо мало дітей народжується. Але є кому гойдатися на гойдалках. У дитсадку в нас на сьогодні 12 дітей, а в школі – 48. Утім, щойно гойдалки встановили, то не дозволяли користуватися, поки цемент не застигне. Щоб не розхитували конструкцію. Нині діти там граються, з мамами малеча приходить», – розповідає Роман Боюн .
Дитячий майданчик – це не єдиний подарунок для села від Ганни Кубай. Для місцевого храму вона купила дзвін.
«Я дуже вірю в Бога і дуже хотіла, щоб у нашій церкві був дзвін, бо я знаю, що його придбати дуже тяжко. Це моя давня мрія – купити дзвона для храму», – зізнається пані Ганна.
Собі жодних коштів, отриманих від держави, жінка не лишила, хоча родина велика і кошти не зайві, бо потреб багато.
«Я думаю, мій загиблий син був би задоволений тим, як я витратила гроші», – переконана мати.
До Бірківки жінка планує ще приїздити цієї осені – треба закінчити роботу на городі, бо ще капуста росте.
«Поки планую город порати. Хоча діти й проти, кажуть, що здоров’я підриваю городом. Просять пожити для себе, бо час минає. Але мені для себе не вдається – все заради дітей.
Я щодня молюся, щоб Перемога настала якнайшвидше і щоб наші діти не гинули на війні», – запевняє Ганна Кубай.
Ірина Осташко
