Дванадцятий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини минулого тижня завітав до Ніжина. Цьогорічна програма Docudays UA включає близько 80 фільмів із 26 країн світу
Валентина Потапова розповідає як врятуватися від пропаганди
Дванадцятий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини минулого тижня завітав до Ніжина. Цьогорічна програма Docudays UA включає близько 80 фільмів із 26 країн світу, об’єднаних, як ніколи актуальною нині темою пропаганди. Кращі з них були продемонстровані в регіонах України. Реклама:
9 грудня відбулася зустріч із заступником Голови правління та експертом Центру громадянської просвіти «Альменда» Валентиною Потаповою та лекція «Як врятуватися від пропаганди або чому вдається маніпулювати громадською свідомістю", а 10 грудня глядачі мали змогу переглянути фільм «Це моя земля» Тамари Ерде та обговорити його під час дискусії.
Свою лекцію Валентина Потапова почала з цитати Макса Фрая: «Обираючи, чому і кому вірити, людина насправді обирає для себе той варіант реальності, котрий їй простіше прийняти. Штука в тому, що кожен, хто повірив (хто обрав повірити) злу, відразу ж стає частиною цього зла. І несе персональну відповідальність за примноження зла». Ці слова змусили замислитися кожного присутнього та задали тон подальшої бесіди.
І дійсно, якщо задуматись, ми самі обираємо, у що вірити, і самі дозволяємо нам замилювати очі. Тож інформаційна грамотність є сьогодні надзвичайно важливою та навіть життєво необхідною навичкою і ключовим тут є поняття критичного мислення, на розвиток якого і був направлений семінар.
Проаналізувавши джерела отримання інформації, можна дійти висновку, що основну її частину ми черпаємо з інтернету. І це недивно, адже інтернет дозволяє в зручний час, індивідуально для себе формувати перелік цікавих для нас новин, що утворюють окрему реальність, основану на них, проте це сумнівне задоволення – зберігати звичну для себе картину світу.
Дуже корисною була продемонстрована Валентиною Потаповою презентація про способи впливу на «масову свідомість». Зазвичай це відбувається за трискладовим механізмом. Отже, першим кроком є зниження критичності мислення: «При зомбуванні наш мозок вже не працює, і ми готові повірити у що завгодно. Чому? Нашого реалістично налаштованого дорослого перетворюють в налякану дитину». Другим кроком є створення загрози: «Людям в масі легше задурити голови, ніж кожному окремо. Люди, спілкуючись, впливають один на одного, заражають один одного своїми емоціями». Нарешті, маніпулятор «ловить нас на гачок рятівника», пропонуючи «вихід» із ситуації.
Щоб показати пропаганду, як спосіб маніпуляції «в дії», був продемонстрований відеосюжет із новин про мітинг на проспекті Сахарова в Москві з подальшим його аналізом, а також пропагандистський ролик «Життя в США очима Північної Кореї». Крім того, на прикладі статті та шкільних підручників з історії ми переконалися, що зіштовхуємося з пропагандою щодня.
Семінар підготував гарне підґрунтя для перегляду фільму «Це моя земля», що відбувся наступного дня в стінах університету. Стрічка показує ізраїльсько-палестинський конфлікт через призму життя кількох арабських і єврейських вчителів та їх учнів. Також фільм торкається проблем насилля та пропаганди. Саме негативний вплив пропаганди розпалює конфліктну ситуацію між двома культурами, хоча для цих націй земля на якій вони проживають є фактором ідентифікації в однаковій мірі.
Після закінчення фільму розгорілася жвава дискусія, на тему окупації та інформаційно-пропагандистської війни. Але незважаючи на розбіжності думок, всі учасники дійшли висновку, що пропаганда робить соціум «хворим». Тому потрібно критично ставитися до інформацію, яку ми отримуємо з інших джерел.
Ольга Минко
Фото Олександр Малаш
