«Правоохоронці задокументували, що у травні 2014 року мешканець Талалаївського району за власною ініціативою приєднався до терористичної організації «ДНР»
Його забезпечили камуфляжною формою, вогнепальною зброєю та призначили на посаду навідника-оператора реактивних систем залпового вогню. Чоловік знав, що учасники терористичного угруповання застосовують заборонену зброю проти сил АТО, здійснюють терористичні та диверсійні акти, вбивають мирних мешканців. Бойовику заочно повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної групи). Матеріали розслідування з обвинувальним актом передано до суду для винесення вироку», — повідомляє прес-група облуправління СБУ.
Хто ж він такий? У Талалаївському районі губляться у здогадках. З’ясувалося, що цей чоловік народився у селі Співакове. Звідти родом його батьки. Виріс у райцентрі Срібне. Детальніше повідомляє сайт «Миротворець»: «Володимир Анатолійович Коноваленко. 01.11.1970 р. н. Донецька область, м. Горлівка. Гранатометник. Співробітник ПАТ «Спецвуглемаш». Навідник-оператор «БМ-21», «Град» і «РСЗО УК57» «Ураган». Позивний «Шершень», «Водомєр».
Батько Володимира помер давно. Мати мешкає у Срібному. Скринька для пошти у неї жовто-блакитна. Таких же кольорів у дворі пеньки-грибки і деревця з квітами, вирізаними з пластикових пляшок.
— Вивчився Володя у Сокиринському училищі на механізатора. Було йому років вісімнадцять (зараз 46), коли по переписці познайомився з дівчиною з Горлівки. Поїхав на Донбас, там одружився і залишився, — розповідає мати 67-річна Ніна Коноваленко. — Згодом розлучився. Були інші жінки. Працював на заводі «Стирол», на «Спецвуглемаші». Приїздив десь за чотири роки до початку подій на Донбасі. Проте телефонував часто. Вітав мене з днем народження, Восьмим березня, іншими святами.
Востаннє дзвонив, коли ще війни не було. Сказав, що організовується ДНР (Донецька народна республіка) і він встряв туди. «Ми ж українці, їдь додому, синку». А він: «А що я там буду робити?» — зітхає жінка. — Сам собі вибрав чи йому всякого наобіцяли? І таке може бути, — припускає. — У сина була трикімнатна квартира, він її продав, так склалося. Жив у однокімнатній у жінки. А потім взяв в іпотеку двокімнатну, щоб знов своя була. Могли ж його підманути, кредити погасити наобіцяли, а він же і повівся.
Що з ним, я не знала до тих пір, доки з Прилук СБУшники не приїхали: «Де Володя?», — питали. Мо’, думали, у нас ховається. Стали про нього таке розказувати, що аж страшно. Давали якісь записи телефонних розмов прослухати. Нібито в той час, коли він був під Маріуполем на блокпостах. Нічого в тих розмовах я поганого не почула. Все про гроші, коли їх отримувати і т. д.
Лазили на горище, весь дім перевернули. Позабирали мобілки, комп’ютери. У мене і в другого сина, що поряд жив. І у дочки, яка мешкає у Конотопі, все у шафах перекидали. Обшуки робили, казали: «Хай здається, йому менше буде».
Ми стільки пережили. Сказали, що судитимуть заочно, як Януковича. В якому суді, невідомо. Мене нікуди не викликали.
— Ніно Олексіївно, стріляти з «Ураганів» і «Градів» треба вміти. Ваш син служив там, де була така зброя?
— Він армії терпіти не міг. Пробув півроку, його сильно побили, ледь нирку не відбили. Після цього списали зі служби. Він ніколи не був проти України. А що там сталося? — каже жінка. — Правду дізнаюся, коли побачимося. А побачимося, ймовірно, коли війна скінчиться.
Якби Росія їх не піддержувала, все б давно скінчилося.
* * *
За повідомленням сайта «Миротворець», одна сторінка Володимира «ВКонтакте» видалена. Є інша в «Однокласниках». Там він просто Володимир К. з Ростова-на-Дону. Вчився — Срібнянська школа, ПТУ №36 та Українська інженерно-педагогічна академія. І ні слова про війну.
Валентна Остерська,
тижневик «Вісник Ч» №14 (1613),
6 квітня 2017 року
