Дитина, котра росте в довірі – вчиться довіряти іншим, малюка, котрого люблять і підтримують — стає уважним і турботливим, але є страшні помилки, які дорослі роблять під впливом гніву або байдужості, не замислюючись про наслідки. Детальніше про них читайте далі, — пише Затишок.
Ми дуже сильно ображаємо наших дітей, коли:
1. Не розуміємо
В 13 років я закохалася. Миколка був відмінником – самовдоволеним і підлим, але мені здавалося, що він – ідеал. Однак ідеал зовсім не звертав на мене жодної уваги, і я плакала, а мама, намагаючись мене втішити, несла повну нісенітницю: «Та ти що! Це так несерйозно. Через рік все пройде!», а мені зовсім не хотілося, щоб мій стан закоханості проходив. Потім я побачила цю ж картинку у фільмі «Вам і не снилося»:
– Мамо, я люблю Катрусю!– Ой, не сміши. Таких Катрусь у тебе буде мільйон!...– І чому ви, батьки, все заздалегідь за нас знаєте?
2. Не підтримуємо
Маленький Карузо прибіг зі школи в сльозах: «Мамо! Учитель співу сказав, що у мене голос – наче вітер в трубі завиває!». «Ну, що ти, синку! Не слухай нікого. Ти співаєш як найпрекрасніший соловей на світі. Я це точно знаю!». Страшно подумати, що світ міг би ніколи не почути великого тенора, якби не ця мудра жінка. Постійно повторюйте своїм дітям: «Ти можеш! Ти з цим впораєшся!» – це дуже окрилює.
3. Порівнюємо з іншими дітьми
«Подивися, яка Анечка – чистенька і акуратна. Не те, що ти – порося!» Знайомо, чи не так? Одного не можу зрозуміти: чого хочуть домогтися матусі, вимовляючи ці слова? Крім ненависті до Анни, тут важко викликати інші емоції…
4. Насміхаємося!
Ми з маленькою сестричкою зайшли до крамниці. Сестрі було три роки, її обличчя було розфарбоване плямами зеленки: підхопила вітрянку. Продавчині, які не мали чого робити, повернулися до нас і розсміялися: «Ой, яка красуня до нас прийшла! Ви тільки подивіться!». Мені в голову прийшла тільки одна думка: де б поблизу взяти автомат і розстріляти їх?..
5. Ображаємо словами і вчинками
У 8-му класі я вважала себе повністю дорослою і самостійною дівчиною. Одного разу ми засиділися з татом над геометрією, яку мій мозок геть відмовлявся розуміти. І тоді тато зі злості ляснув мене… по сідницях! Це було не стільки болісно, скільки неймовірно прикро! Я довго з ним не розмовляла. А він не міг зрозуміти, що вже так сильно мене зачепило…
6. Кричимо і буваємо не при собі
Пам’ятаю в пологовому будинку моя сусідка, змучена пхиканням свого малюка, схопила його і почала трясти і кричати: «Якого дідька тобі ще треба?» Ніколи не забуду величезні, сині, повні жаху очі малюка, який не розумів, що відбувається. Здається, їй самій потім було дуже соромно…
7. Ігноруємо!
І, повірте, це найстрашніше. Японський вчений продемонстрував всьому світу досвід з рослинами. Три однакових зернятка були посаджені в три баночки. Щоранку, проходячи повз першу банку, учений вітався з пагінцем і говорив йому ласкаві слова. Перед другою банкою він кричав і обзивав рослину образливими словами. Третій він просто ігнорував: не дивлячись, проходив повз. Неважко здогадатися, що сталося з рослинами через місяць. Перший колосився соковитим зеленим кольором на всю ширину підвіконня. Другий абсолютно висох. А третій – зігнив! Діти теж нагадують зелені пагінці: батьки з роками пожинають лише те, що виростили самі!
А тепер відведіть погляд від монітора і уявіть вашого малюка. Ось він стискає пухкі кулачки, смішно морщить ніс і посміхається на всю ширину свого беззубого рота. І у відповідь у ваших грудях розпливається щось велике і ніжне. Цей малюк любить вас, безумовно, у будь-якому настрої, з будь-якими подарунками, просто тому, що ви – його мама або тато! І за одну цю посмішку ви віддасте все на світі!
Пам’ятайте про це якомога частіше і любіть своїх дітей!
Як повідомляв MYNIZHYN, дорослі хочуть, щоб дитина була слухняною, не створювала додаткових проблем і водночас формувалася як повноцінна особистість, однак перші два пункти часто суперечать третьому. Психолог розповіла про декілька речей, які не можна насильно змушувати робити дитину.
