4 серпня Ніжин відзначив 170 років від дня народження Марії Заньковецької артистки, котра перевернула уяву про театр та місце жінки на сцені. Її ім’я носить Український драматичний театр у Львові, КЗ "Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької", вулиці в Києві, Львові, Одесі, Чернівцях, Дніпрі, Луцьку, Ужгороді, Ковелі, Коломиї, Кропивницькому, Ніжині, Червонограді, Чернігові, Умані, провулок у Полтаві, пише Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського.
«Щиро вдячна Ніжинському ОкрІНО за ласкаве привітання з приводу 45-ти років моєї мистецької діяльності. Озираючись на пройдений шлях, радію, що мала змогу віддати своє життя на користь рідному українському мистецтву та народній культурі. Ще більше я радію, що нове суспільство відчуває мою колишню працю, і що рідна мені Ніжинщина пишається, як Ви кажете, своєю громадянкою. Бажаю від щирого серця моїм любим землякам підняти якнайвище народню освіту і якнайщільніше покласти цеглини нового життя», — так звучить останній лист Народної артистки УРСР (1922) Марії Костянтинівни Заньковецької до Ніжина.
1960 року на її честь створено меморіальний музей-квартиру Заньковецької в Києві, 1964 рік — Меморіальний музей Марії Заньковецької у селі Заньки, де вона народилась. Пам’ятники на її похвалу прикрашають Київ, Заньки та Ніжин. Про неї знято не один документальний фільм, написана не одна книга.
А творча біографія Марії Костянтинівни не лише розпочалась у Ніжині, але все своє подальше життя так чи інакше пов’язувалась з ним. Хоча Марія Заньковецька і працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого, вона ніколи не цуралась рідного міста. Актриса погоджувалась на благодійні аматорські вистави в Ніжині. Крім того в 1906 р. вона організувала місцеву трупу, до складу якої входили аматори і де сама брала участь.
Після того, як в 1909 році вона залишила трупу Садовського, Заньковецька на довгий час оселяється в своєму приватному будинку в Ніжині, де з 1909-1912 роках артистка брала участь в студентському драматичному гуртку. Вона була режисером під час постанови п’єси «Лісова квітка» (комедія Л. Яновської), яка користувалась великим успіхом серед глядачів. Зберіглась згадка, що 29 листопада 1914 року.
Заньковецька взяла ще одну участь у виставі Ніжина «Суєта», де зіграла роль Тетяни Барильченко. В цьому ж році під час різдвяних свят вона організувала в Ніжині хор, з яким ходила по будинках і збирала пожертви на поранених під час імперіалістичної війни.
У 1918 році був організований літній Народний театр з українською та російською секціями. Українську секцію очолив Федір Проценко. Він звернувся за допомогою до Заньковецької, яка погодилась допомогти на безоплатній основі. Перша поставлена ними вистава була «Наталка Полтавка», участь в якій взяла і Марія Костянтинівна. Далі були вистави «Гетьман Дорошенко», «Казка старого млина», «Молода кров», «Циганка Аза», «Запорожець за Дунаєм». Через деякий час після виходу на пенсію, у 1924 році вона переїжджає до Ніжина, але вже 1926 року хвора Заньковецька їде до Києва в родину своєї племінниці Наталії Олександрівни Волик, де і доживає вік. Померла 4 жовтня 1934 року.
Похована в Києві на Байковому кладовищі.
Як повідомляв MYNIZHYN, вечір 2 серпня був наповнений теплою атмосферою. Біля кав’ярні Жито зібрались люди, щоб послухати поезію та поділитись власною творчістю. На заході проходив збір на п'ять Fpv-дронів для 3 ОШБр. Ми відвідали "Серпневі вірші" та поспілкувалися з українською поетесою Анастасією Дмитрук.
