Погляди - Тетяна Урбанська

29 лютого Європарламент планує ухвалити резолюцію через смерть російського опозиціонера Олексія Навального в російській тюрмі. І напередодні цієї події в ЄП виступила його дружина Юлія.

Чим далі від радянського минулого, тим частіше можна почути меседжі, що Україна має святкувати не День незалежності, а День відновлення незалежності.

Війна ще далека від завершення, а вже починається "промацування" українського суспільства на предмет терплячості до ймовірних державних рішень, тотожних встановленню в Україні неокріпацтва.

Розділити долю киян, які сьогодні загинули буквально на порозі зачиненого укриття, в прямому сенсі може кожен з нас. Єдине більш-менш надійне бомбосховище зараз – метрополітен. Проте й він – не панацея. Підземка в якості укриття недоступна навіть киянам з лівого берега (лінія йде по поверхні), а, наприклад, в Одесі, Вінниці чи Львові метро взагалі немає.

Днями уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зазначив, що українці з тимчасово окупованих територій, задля збереження життя, мають або у будь-який спосіб виїжджати з них, або мають брати російський паспорт. Мовляв, відмова від окупантської паспортизації може надто дорого коштувати людині. А буквально на наступний день віце-прем'єр-міністерка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук рекомендувала українцям, що живуть під російською окупацією, в жодному разі не брати російські паспорти, не співпрацювати з окупантами та чекати ЗСУ.

Увесь тиждень багато українців згадують, що робили рік тому, напередодні дня, "коли почалася війна". Хтось у Харкові гуляв з дитячим візком Саржиним яром. Хтось у Бучі готував розсаду, милуючись заходом сонця над Гостомельським аеродромом. Хтось у Дніпрі начисто вимив вікна. Хтось у Херсоні доробляв з дитиною поробки на шкільний ярмарок. Хтось у Львові сходив на тренування зі стрільби. Хтось на Миколаївщині сфотографував документи й зберіг в "хмарі", а найважливіші контакти виписав у блокнот. Хтось у Києві збирав валізу, щоб летіти у відпустку… Було тривожно, але насправді ніхто не вірив у війну, ніхто не чекав, що вона буде ТАКОЮ. А багато хто не пам’ятав, що війна почалась ще в лютому 2014-го.